24 червня 2025 року №320/36685/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області філія Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Дочірнє підприємство "Хольмер-Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області філія Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було неправильно застосовано положення постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме пункт 142 цієї постанови, в якому вказано, що граничний строк у 180 днів для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів застосовується до операцій, здійснених з 05.04.2022. Тобто для операцій, що мали місце до 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 365 днів, як про це зазначено в пункті 21 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про засоби захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій а іноземній валюті». Позивач наголошує на тому, що відповідач неправомірно нарахував пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Так як нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно якого протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця включно, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Окрім того, як зазначає позивач, воєнна агресія російської федерації є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для сторін договору та в силу статті 13 Закону України «Про валюту і валютні цінності» перебіг строку розрахунків та нарахування пені відповідно зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин, на даний час в Україні діє воєнний стан.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що позивач здійснював оформлення митних декларацій та фактичну поставку товару після 05.04.2023, тому граничні строки становлять 180 днів. Відповідачем встановлено порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ. Контролюючий орган, вважає, що посилання позивача на загальний офіційний лист Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини, є не обґрунтованими та не доцільними, так як вказаний лист засвідчує виключно наявність воєнного стану, як непереборної обставини в цілому, однак, це не означає, що він є форс-мажором для кожної особи. Відповідач наголошує, що в даній справі до спірних правовідносин підлягають застосуванню, саме частини друга та третя статті 3 Закону України «Про валюту та валютні операції», а не норми абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця включно, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. При цьому, до Закону України «Про валюту та валютні операції» не вносились аналогічні зміни, які передбачені у Податковому кодексі України.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено заперечення проти наведених відповідачем у відзиві обставин. Позивач наголошує, що відповідачем було здійснено нарахування штрафних санкцій (пені) всупереч положенням та принципам законодавства. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДПС у Київській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ДП «Хольмер-Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 18.03.2022 №220318 за період з 18.03.2022 по 22.03.2023 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
Так, в ході перевірки встановлено порушення ДП «Хольмер-Україна» частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в частині несвоєчасного надходження валютних коштів за контрактом від 18.03.2022 №220318.
За результатами перевірки складено акт від 23.03.2023 №4420/10-36-07-09-4/32044871.
На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2023 №6038/0709 форми «С», яким визначено пеню у розмірі 378868,46 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно з пп. "б" пп. 69.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Отже, законодавцем передбачено право контролюючого органу у період дії правового режиму воєнного стану на проведення документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України "Про валюту і валютні операції" від 21 червня 2018 року №2473-VIII.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про валюту і валютні операції" питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.
За правилами частин четвертої та шостої статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Відповідно до частини дев'ятої статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
Приписами пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Також частиною першою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" закріплено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Викладене свідчить, що Національному банку України надані повноваження встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На виконання закріплених у законі повноважень Національний банк України п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, встановив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Нормами частин шостої-восьмої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Отже, дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національний банком України, є обов'язковим для суб'єктів господарювання. Порушення таких строків має своїм наслідком нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Хольмер-Україна» укладено експортний контракт від 18.03.2022 №220318 з нерезидентом «AGRIFACMACHINERYB.V.» (Нідерланди). Предмет контракту - техніка, супутнє обладнання та комплектуючі - обприскувачі самохідні AgrifacCondor. Валюта контракту - євро. Загальна сума контракту - 1778291,40 євро. Умови розрахунків: оплата в розмірі 100% після отримання продукції.
На виконання умов експертного контракту від 18.03.2022 №220318 за перевіряємий період, згідно митних декларацій ДП «Хольмер-Україна» відвантажено продукцію на загальну суму 1778291,4 євро, згідно наступних митних декларацій:
Митна декларація від 14.04.2022 UA403020/2022/03951, передбачений законодавством, граничний термін надходження коштів від нерезидента - 10.10.2022;
Митна декларація від 14.04.2022 UA403020/2022/003959, передбачений законодавством, граничний термін надходження коштів від нерезидента - 10.10.2022;
Митна декларація від 14.04.2022 UA403020/2022/003955, передбачений законодавством, граничний термін надходження коштів від нерезидента - 10.10.2022;
Митна декларація від 25.05.2022 UA403020/2022/501605, передбачений законодавством, граничний термін надходження коштів від нерезидента - 20.11.2022.
Позивач здійснював оформлення митних декларацій та фактичну поставку товару після 05.04.2023, тому граничні строки становлять 180 днів.
Також під час перевірки було встановлено, що нерезидентом «AGRIFACMACHINERYB.V.» (Нідерланди) здійснено оплату на рахунок ДП «Хольмер-Україна» в загальному розмірі 1778291,40 євро, згідно платіжних документів від 20.09.2022 на суму 48322,72 євро, від 12.10.2022 №3903448 на суму 500000,00 євро, від 12.10.2022 №3903444 на суму 4000,00 євро, від 13.10.2022 №3906111 на суму 499989,50 євро, від 14.10.2022 №3907685 на суму 689979,18 євро, в тому числі з порушенням граничних термінів.
Відтак, позивачем порушено частину другу статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», а саме порушено граничні терміни отримання коштів по зовнішньоекономічному контракту від 18.03.2022 №220318.
Висновок позивача, що дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII, є помилковим.
Пеня, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Аналогічну позицію висловила Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, відступивши при цьому від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі №420/11208/23.
Таким чином, доводи позивача про неможливість у спірних правовідносинах здійснення нарахування пені в силу абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є безпідставними та відхиляються судом.
Щодо твердження позивача стосовно наявності форс-мажорних обставин в період, за який здійснювалась перевірка, суд зазначає наступне.
Частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII визначає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року №40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Суд наголошує на тому, що позивачем не надано сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, а також і інших належних доказів, що підтверджують існування форс-мажорних обставин, які призвели до порушення строків розрахунків згідно спірних контрактів.
У зв'язку із цим суд відхиляє доводи позивача про те, що спірні порушення виникли не із вини позивача, оскільки вказані обставини не підтверджені у встановленому законом порядку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків про те, що здійснюючи нарахування пені та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно.
Відповідно до зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.