23 червня 2025 року м. Київ № 320/40797/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області, Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №103650009808 від 06.10.2023 про відмову у зарахуванні, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу період роботи з 15.05.1993 по 25.02.2002 у Виробничо-комерційній фірмі «Експерт- Інтернешинел» та зробити перерахунок пенсії з дати звернення, а саме з 03.10.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати мені, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу період роботи з 15.05.1993 по 25.02.2002 у Виробничо-комерційній фірмі «Експерт-Інтернешинел» та зробити перерахунок з дня звернення, а саме з 03.10.2023 року.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.10.2023 №103650009808, яким йому відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 15.05.1993 по 25.02.2002, та просить зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії. На думку позивача, надані документи, зокрема трудова книжка, накази про прийом і звільнення, підтверджують факт роботи у вказаний період, а формальні неточності не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні стажу.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що у записі трудової книжки відсутня назва організації при прийнятті на роботу, а також не надано форми ОК-5, що унеможливлює перевірку періоду роботи. Вказане рішення, на думку відповідача, прийнято відповідно до законодавства у межах дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 (далі - позивач) з 22.02.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
03.10.2023 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15 травня 1993 року по 25 лютого 2002 року у Виробничо-комерційній фірмі «Експерт-Інтернешинел» та здійснення перерахунку пенсії.
06.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення №103650009808 про відмову у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу. У рішенні зазначено, що в записі №18 трудової книжки відсутня назва організації при прийнятті на роботу, а також відсутня форма ОК-5.
До матеріалів справи долучено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , згідно з якою 15 травня 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в цех пошиву взуття у якості закрійника (наказ №17-к), а 25 лютого 2002 року звільнений за власним бажанням (наказ №1). Зазначені записи засвідчені печаткою підприємства.
Разом із позовною заявою подано копії зазначених наказів, довідкові документи та скріншоти з електронного каталогу Державного архіву Київської області, в яких відсутні відомості про фірму «Експерт-Інтернешинел». До суду подано також листи-звернення, направлені на електронні адреси з метою з'ясування правонаступника або наявності додаткових документів, які залишились без відповіді.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 06.10.2023 у задоволенні заяви про зарахування спірного періоду до страхового стажу та перерахунок пенсії відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно до статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Згідно п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
VI. Оцінка суду
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд здійснює контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень виключно з точки зору її відповідності закону, а не доцільності, ефективності чи оптимальності прийнятого рішення. Втручання суду у дискреційні повноваження адміністративного органу можливе лише у разі виявлення перевищення цих повноважень або порушення обов'язку діяти відповідно до закону та принципів належного врядування.
У цій справі оскаржується рішення органів Пенсійного фонду України про відмову у зарахуванні позивачу певного періоду роботи до страхового стажу. Таке рішення є індивідуальним адміністративним актом, що зачіпає особисті права позивача у сфері реалізації права на пенсійне забезпечення.
Суд не наділений повноваженнями підміняти собою розсуд суб'єкта владних повноважень, але зобов'язаний скасувати рішення, якщо воно ухвалене з порушенням вимог закону, є необґрунтованим або суперечить публічному інтересу.
Таким чином, у межах цього спору перевірці підлягає правомірність, а не доцільність дій органів Пенсійного фонду України щодо відмови у зарахуванні стажу та їх відповідність законодавству у сфері пенсійного забезпечення.
Правове регулювання порядку зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу визначається Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, що діють у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі настання безробіття з незалежних від них обставин, хвороби, інвалідності, втрати годувальника, старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачувалися страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Зарахування до страхового стажу здійснюється на підставі даних персоніфікованого обліку, а за періоди до 1 січня 2004 року - на підставі документів, що підтверджують трудову діяльність.
Частина п'ята статті 24 Закону № 1058-IV встановлює, що порядок подання і оформлення документів для призначення пенсій визначається Пенсійним фондом України.
Стаття 45 цього ж Закону зобов'язує органи Пенсійного фонду призначати пенсії на підставі заяви особи та відповідних документів, при цьому у разі відсутності документів заявник має право подати інші підтвердні документи або звернутися до суду.
Водночас, стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII передбачає, що у разі відсутності документів про стаж роботи, трудову діяльність може бути підтверджено іншими документами або показаннями свідків у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, особа подає до територіального органу ПФУ документи, що підтверджують трудову діяльність, серед яких: трудова книжка, дипломи, військові квитки, довідки архівних установ, інші документи, які містять відомості про роботу або службу.
Крім того, у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відповідні записи або вони не відповідають вимогам чинного законодавства, допускається використання альтернативних джерел підтвердження - відповідно до Порядку № 637, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. До таких джерел належать довідки підприємств, архівів, інші офіційні документи, що підтверджують факт роботи, її характер, тривалість та умови.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість підтвердження стажу особи не лише трудовою книжкою, але й іншими належними та допустимими доказами, якщо такі відповідають встановленим критеріям, містять необхідні реквізити та підтверджують періоди трудової діяльності у повному обсязі.
Щодо належності та допустимості документів, поданих для підтвердження стажу.
Позивачем на підтвердження факту проходження роботи в період, який не був зарахований органом Пенсійного фонду до страхового стажу, подано копію трудової книжки, що містить відповідні записи про прийняття та звільнення з посади, а також інші супровідні документи.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , у розділі «Відомості про роботу» судом встановлено:
Запис №?18 від 15.05.1993 : "Принят в цех по пошиву обуви в качестве закройщика. Приказ № 8 от 06.06.1996 г."
Запис №?19 від 25.02.2002 : "Уволен по собственному желанию, пункт 1 статьи 38 КЗоТ Украины. Приказ № 1 от 25.02.2002 г."
Дані записи містять усі необхідні реквізити: дату внесення, найменування підприємства (цех з пошиття взуття), посаду, підставу прийняття та звільнення, посилання на наказ із номером і датою, а також завірені підписом і печаткою відповідно до пункту 2.14 Інструкції №?58.
Належність і допустимість трудової книжки як первинного документа, що підтверджує трудову діяльність до 1 січня 2004 року, прямо передбачена частиною першою статті 62 Закону України № 1788-XII, а також пунктом 2.14 Порядку № 22-1. За наявності належно оформлених записів, цей документ має достатню юридичну силу для підтвердження стажу роботи особи.
Посилання органу Пенсійного фонду на наявність формальних неточностей або відсутність супровідної кадрової документації (оригіналів наказів, особової справи, табелів обліку робочого часу тощо) не є підставою для автоматичної відмови у зарахуванні стажу. Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить з того, що відсутність додаткових підтверджуючих документів за наявності належно оформленої трудової книжки не може бути підставою для неврахування періоду роботи, якщо запис відповідає вимогам законодавства.
Так, у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №?687/975/17 зазначено, що «наявність повного, послідовного, засвідченого належним чином запису в трудовій книжці є самостійною та достатньою підставою для підтвердження стажу роботи».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 25.07.2018 у справі №?593/283/17, де Суд підкреслив, що формальні розбіжності або зауваження до оформлення записів у трудовій книжці не повинні впливати на реалізацію права особи на пенсійне забезпечення, якщо суть запису не викликає сумнівів.
У постанові від 22.11.2018 у справі №?423/1881/17 Верховний Суд наголосив, що «у випадках, коли трудова книжка заповнена згідно з вимогами інструкції та містить відомості, які повною мірою підтверджують факт роботи, додаткове витребування наказів чи особових справ не є обов'язковим».
Отже, надані позивачем документи, зокрема копія трудової книжки з належними реквізитами, є допустимим і належним доказом для зарахування відповідного періоду до страхового стажу. Відсутність додаткових документів не може вважатися підставою для відмови, оскільки це суперечить як вимогам закону, так і усталеній судовій практиці.
Щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи до страхового стажу.
Оцінюючи належність, достовірність і достатність поданих позивачем доказів, суд виходить із того, що надана копія трудової книжки містить запис №18, яким підтверджується факт роботи позивача у відповідному періоді, що не був врахований органом Пенсійного фонду України при визначенні страхового стажу.
Запис зроблено у встановленій формі: вказано дату прийняття на роботу, посаду, назву підприємства, реквізити наказу, підпис відповідальної особи, наявна печатка. Незначні формальні особливості цього запису, зокрема технічні недоліки або розбіжності щодо формулювань, не змінюють його змісту, не спотворюють хронологію трудового шляху позивача та не впливають на висновок про наявність факту трудової діяльності.
Судом також враховано, що у відповіді на запит Пенсійного фонду (наданій у матеріалах справи) міститься інформація про ліквідацію відповідного підприємства. Таким чином, витребування додаткових документів (наказів, табелів, особових справ) з об'єктивних причин є неможливим. Водночас, чинне законодавство не ставить можливість зарахування стажу у залежність від збереженості повного обсягу кадрової документації, якщо є належно оформлений запис у трудовій книжці.
Цей підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах у справах № 687/975/17, № 593/283/17, № 423/1881/17, де наголошено, що достатньо належно оформленого запису в трудовій книжці, навіть за відсутності додаткових документів, якщо підприємство ліквідоване.
Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що записи в трудовій книжці позивача підтверджують факт роботи у відповідному періоді, а відсутність додаткових документів має об'єктивний характер і не може ставити під сумнів достовірність трудового стажу.
Отже, відповідний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
На підставі досліджених доказів та правового аналізу встановлено, що відмова органу Пенсійного фонду України у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу ґрунтувалася на формальних зауваженнях до запису в трудовій книжці та на відсутності додаткових підтверджуючих документів. Разом із тим, подані позивачем документи - зокрема, трудова книжка з належно оформленим записом - відповідають вимогам законодавства та є допустимим доказом, який підтверджує відповідний період трудової діяльності.
Суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідача прийняте без урахування усіх фактичних обставин справи, суперечить положенням законів України № 1058-IV та № 1788-XII, а також не узгоджується з практикою Верховного Суду щодо допустимості трудової книжки як самостійного доказу стажу.
Відтак, рішення Пенсійного фонду України про відмову у зарахуванні періоду роботи є протиправним, а позовні вимоги обґрунтованими.
VІI. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №103650009808 від 06.10.2023 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 15.05.1993 по 25.02.2002 у Виробничо-комерційній фірмі «Експерт- Інтернешинел» та зробити перерахунок пенсії з дати звернення, а саме з 03.10.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу період роботи з 15.05.1993 по 25.02.2002 у Виробничо-комерційній фірмі «Експерт-Інтернешинел» та зробити перерахунок з дня звернення, а саме з 03.10.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.