20 червня 2025 року № 320/4059/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МОФ» (далі - позивач, ТОВ «МОФ») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0009171414.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «КУРС-2017» підтверджуються первинними документами, тому позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб'єкт господарювання не виконував та об'єктивно не мав можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарському договорі товару, а первинні документи, які були надані до перевірки не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Відповідач, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі направлень та наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.11.2018 №2627, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МОФ» (код ЄДРПОУ 39343432) з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КУРС-2017» (код ЄДРПОУ 41816163) за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 05.03.2018 №170/10-36-14-14/36796783.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МОФ» пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 158 904,00 грн, у тому числі, за червень 2018 року в розмірі 158 904,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0009171414, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 491,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 158 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 726 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
Реальність (фактичне) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.
Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.
На обов'язковості підтвердження даних, визначених у податковій звітності на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, наголошується у ст. 44 ПК України.
Відповідно до п.44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Перевіркою достовірності відображених показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість в період з 01.06.2018 по 30.06.2018 податковим органом встановлено завищення податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «КУРС-2017».
Як свідчать обставини справи, ТОВ «МОФ» надано до контролюючого органу письмові пояснення, у якому повідомив, що всю документацію щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КУРС-2017» було вилучено старшим слідчим з ОВС шостого слідчого відділу РК ПСУ ФР ГУ ДФС у м. Києві на підстав ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/41990/18-к та протоколу від 19.09.2018.
Разом з тим, старшим слідчим з ОВС шостого слідчого відділу РК ПСУ ФР ГУ ДФС у м. Києві було надано доступ контролюючому органу до первинних документів.
Згідно представленої первинної документації, у перевіряємому періоді між ТОВ «МОФ» (Замовник) та ТОВ «КУРС-2017» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0503 від 02.05.2018, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послугу з обслуговування транспортних засобів на території складського комплексу, які знаходяться за адресою: Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.1-А, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, що надані Виконавцем відповідно до цього Договору.
До договору складено додаток №1, в якому визначено основні послуги, які повинен був надати Виконавець за договором, а саме:
послуги для транспортного засобу (ТЗ) вантажопідйомністю понад 3 тонни: вантажно-розвантажувальні та інші роботи; перевантаження товару з одного ТЗ на іншу вручну; вантажні роботи в ручну на суму 700,00 грн;
послуги для транспортного засобу (ТЗ) вантажопідйомністю до 3 тонн: вантажно-розвантажувальні та інші роботи; перевантаження товару з одного ТЗ на іншу вручну; вантажні роботи в ручну на суму 300,00 грн;
додаткові роботи: регулювання руху транспортних засобів на суму 180,00 грн.
На виконання умов договору про надання послуг №0503 від 02.05.2018 до перевірки надано акти здачі прийманні робіт (надання послуг) від 27.06.2018 №53, №54, №55, №56, №57, №92, №94, №132, №133 та звіти до вказаних актів.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних від 27.06.2018 №53, №54, №55, №56, №57, №92, №94, №132, №133.
В підтвердження оплати за надані послуги позивачем надано копії платіжних доручень від 13.07.2018 №384, від 23.07.2018 №389, від 30.07.2018 №401, від 16.08.2018 №432, від 16.08.2018 №433, від 16.08.2018 №434, від 16.08.2018 №435.
Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом проаналізовано отриману податкову інформацію по вказаному контрагенту та встановлено, що ТОВ «КУРС-2017» (код 41816163) зареєстроване Голосіївською РДА 18.12.2017 за №10731020000035842, перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві з 19.12.2017.
Основний вид діяльності ТОВ «КУРС-2017»: 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля.
Перевіркою встановлено неподання ТОВ «КУРС-2017» з дня реєстрації жодної податкової, фінансової, статистичної та іншої звітності контролюючому органу всупереч норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абзацу першого п. 49.2 і п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України.
Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з дня реєстрації ТОВ «КУРС-2017» не здійснювало придбання номенклатури послуг, яка була реалізована на адресу ТОВ «МОФ», а саме: послуги з обслуговування транспортних засобів на території складського комплексу в червні 2018 року за договором №0503 від 02.05.2018.
Також згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що TOB «КУРС-2017» за весь період діяльності декларувало придбання різноманітних товарів та послуг, а саме: окорочок рябчик В/К в/с Т/У, шинка ювілейна К/В В/С Т/У, рулет слов'янський К/В Т/У) тощо. Водночас, реалізовано - Надання інформаційних послуг, Рекламні послуги, Напій б/а сильногаз. на ар.низькокалорійний. ЛимонадТМ"Вінні" 0,5л.
Крім того, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «КУРС-2017» (за даними форми № 20-ОПП (або неподання повідомлення за цією формою) Єдиного реєстру податкових накладних, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) об'єктів оподаткування у власності або оренді за місцезнаходженням такого платника податків, що свідчить про недотримання норми ст. 93 ЦК України та недостовірність відомостей про цього платника податків у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також неодноразова зміна місцезнаходження.
У ТОВ «КУРС-2017» також відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), в обмежені проміжки часу тощо та відсутні дані, що підтверджували б придбання послуг з транспортування; відсутні об'єктивно необхідні для вчинення господарської операції основні фонди, виробничі потужності, складські чи офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо.
У ТОВ «КУРС-2017» незначна кількість управлінського, технічного, іншого персоналу та задекларованих доходів працівників, відсутні докази придбання послуг по залученню персоналу, сторонніх осіб тощо, та підтвердження наявності спеціальних знань (фаху), оплати тощо.
Водночас, керівник товариства ОСОБА_1 перебуває (перебував) одночасно головним бухгалтером/керівником/засновником на 4 підприємствах.
ТОВ «КУРС-2017» задіяне у схемах за фактом фіктивного підприємства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за ф. №1-ДФ не подавався), відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення сторонніх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, контролюючим органом зроблено висновок про те, що TOB «КУРС-2017» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати зазначені послуги на адресу TOB «МОФ». Вищезазначені обставини свідчать про безоплатне отримання послуг від невстановлених осіб.
Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.
Водночас, для встановлення фактичних обставин у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, перевірити висновки акту перевірки, суду необхідно дослідити фактичні обставини щодо виконання умов договорів, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд зазначає, що у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт/надання послуг/постачання товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду усі наявні докази або пояснення, які у своїй сукупності розкривали б зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником.
Однак, позивачем не надано до матеріалів справи належних первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджували б наявність змін його майнового стану та руху активів у зв'язку із здійсненням господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді, що свідчить про відсутність можливості дослідити реальність господарських операцій.
Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача і, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що спірні операції щодо придбання вказаних послуг дійсно мали місце.
При цьому, суд зазначає, що надані первинні документ не підтверджують факт господарських операцій. Сам факт наявності у позивача актів надання послуг та податкових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Суд наголошує, що зазначені вище факти з підміни товару (послуг) в ланцюгу постачання, відмінність від товарів, що були придбані (перебували на балансі) та реалізовані свідчать про нездійснення господарських операцій, у зв'язку із відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг наданих послуг та відсутність факту реального їх виконання з боку контрагента у перевіряємому періоді, що свідчить про непідтвердженість формування відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг надання розвантажувальних послуг та нереальність здійснення господарських операцій контрагентом щодо надання послуг на адресу TOB «МОФ».
Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
В даному випадку, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас, суд зазначає, що процедурні порушення, зокрема, щодо порядку проведення перевірки, які не вплинули на правильність визначення змісту податкового правопорушення, підстав та розміру донарахованого грошового зобов'язання/застосованих штрафних санкцій, та які не мали наслідком порушення прав платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання такого акту протиправним.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.1-А, код ЄДРПОУ 36796783) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.