про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог
23 червня 2025 року № 320/17910/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Суть спору.
Представник позивача Браславського Віталія Васильовича звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 26.08.2022 року у неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
-зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 26.08.2022 року у загальній сумі 197 586 грн. 45 коп., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У подальшому, 02.06.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, із змісту якої вбачається, що останній просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом її прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
У якості обґрунтування представник позивача посилається на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Однак, суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки, як вбачається з Витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2022 № 205 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.08.2022.
Щодо строку звернення до суду.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд оцінює спірні правовідносини з урахуванням положень Кодексу законів про працю України.
Так, з огляду на Закон України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України [19.07.2022 року].
Суд, надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків позовної заяви, зазначає наступне.
ОСОБА_1 має право звернутись до суду стосовно позовних вимог щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року - без обмеження будь-яким строком.
Стосовно позовних вимог щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 26.08.2022 позивач мав звернутись протягом 3 місяців з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції від 01.07.2022 року.
Водночас, суд зазначає, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, щодо належного обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, а подані пояснення не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Отже, відповідна заява про усунення недоліків та про поновлення строку звернення до суду підлягає залишенню без задоволення як необґрунтована як за формою, так і за змістом.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
До того ж, незнання про порушення своїх прав внаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
У постанові від 04 липня 2023 року по справі № 320/2938/21 Верховний Суд вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд вказує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір є відомим особі, яка його отримує. Така особа має реальну та об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість і вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення або перерахунок грошового забезпечення, з'ясувати його складові, порядок обчислення та нормативно-правові акти, які стали підставою для такого розрахунку.
Відтак з моменту фактичного отримання щомісячної грошової виплати особа вважається такою, що мала можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком є ситуація, коли особа без зайвих зволікань і в розумний строк після отримання виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання роз'яснень або інформації, що підтверджує її необізнаність. У такому випадку днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, є день отримання відповіді на таке звернення.
Таким чином, з огляду на те, що грошове забезпечення виплачується щомісяця, позивач зобов'язаний був щомісячно, в момент отримання кожної виплати, усвідомлювати її розмір та у разі наявності сумнівів - вживати заходів щодо з'ясування підстав і правильності нарахувань, а отже, мав реальну можливість вчасно дізнатися про можливе порушення своїх прав.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 3 розд. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті (п. 7 розд. ІV Порядку № 260).
Під час звільнення/переведення до подальшого проходження служби військовослужбовцям видається грошовий атестат, у якому зазначаються складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні.
Про те, що початком перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19.07.2022 є день ознайомлення військовослужбовця із грошовим атестатом, тобто, письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, з якого позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зазначив і Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 ознайомила ОСОБА_1 із грошовим атестатом від 26.08.2022 № 248/383 у день його складання 26.08.2022, про що свідчить підпис останнього у грошовому атестаті, у якому містяться відомості про розмір посадового окладу та окладу за військове звання.
Таким чином під час звільнення, позивач був письмово повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд звертає увагу, що зазначені у грошовому атестаті відомості містять цифрові значення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням у гривневому виразі та відомості про тарифний розряд за посадою позивача, які безпосередньо шляхом ділення вказують на розмір прожиткового мінімуму, застосованого під час обчислення грошового забезпечення позивача та не потребують володіння спеціальними знаннями в галузі фінансів та бухгалтерії.
Однак, до суду з даним позовом, ОСОБА_1 звернувся лише 11.04.2025, що свідчить про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Судом враховується, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаним позовом.
Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням вказаного та враховуючи всі наведені обставини та у зв'язку з тим, що позивачем не у повній мірі усунуто вказані в ухвалі суду недоліки, суд на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишає позовну заяву без розгляду у частині позовних вимог щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року до 26.08.2022 року.
З огляду на наведене та керуючись статтями 118-123, 240, 241, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування і виплати різницю індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року до 26.08.2022 року - залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.