про повернення позовної заяви у частині позовних вимог
23 червня 2025 року № 320/27920/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Суть спору.
Представника позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та скасування щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2022 - враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів У країни від 16 лютого 2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2023 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплатта додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»
-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2024 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи 04.06.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 06.06.2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
У подальшому, 11.06.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, із змісту якої вбачається, що остання просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів позивача поважними та поновити даний строк.
У якості обґрунтування заявник посилається на те, що ОСОБА_1 19 жовтня 2023 року отримав рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/15585/22. На його виконання Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві здійснило перерахунок пенсії з січня 2024 року. Однак лише у березні 2025 року, звернувшись до Пенсійного фонду щодо причин ненарахування індексації 2025 року, ОСОБА_1 дізнався, що Відповідач незаконно зменшив йому розмір пенсії, прибравши доплату 2000 грн. Окрім цього, представник просив суд врахувати вік позивача та його стан здоров?я, що не завжди є задовільним. Вказано також, що пенсія, як основне джерело існування, є доходом і власністю, захищеною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому у спорах щодо невиплачених сум пенсії доцільно враховувати строки, визначені спеціальним законодавством: ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…».
Суд, надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків позовної заяви, зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, із дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулася до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду зазначила, що «вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, із боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі».
Окрім цього, суд зазначає, що отримання позивачем листа пенсійного органу у відповідь на його заяву (звернення) не змінює момент, з якого позивач повинен була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.
Частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, у випадку звернення до суду щодо нарахування та виплати ненарахованих сум пенсій застосовується шестимісячний строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та застосувавши відповідні норми права, суд встановив наступне.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.
З матеріалів позову вбачається, що 19 жовтня 2023 року ухвалено рішення Київського окружного адміністративного суду по справі Nє640/15585/22, на виконання якого Головне управління Пенсійного фонду у місті Києві здійснив перерахунок пенсії позивача з січня 2024 року. Таким чином, суд вважає, що порушення свого права позивачу стало відомо саме з вказаного періоду.
Разом з тим, ОСОБА_1 із адміністративним позовам до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, звернувся до суду лише 04.06.2025, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
У постанові від 04 липня 2023 року по справі № 320/2938/21 Верховний Суд вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Однак, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк та які були пов'язані з дійсно об'єктивними перешкодами протягом семи років реалізувати своє право на звернення до суду, передбачене ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України,.
Суд наголошує, що враховуючи заявлені вимоги позивача щодо нарахування та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн із 01.03.2022, позивач звернувся до суду за захистом свого порушено права лише 04.06.2025, тобто з вагомим пропуском встановленого Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.
Разом, з тим, суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги в частині виплати нарахованої, але невиплаченої індексації не обмежуються шестимісячним строком звернення до суду з урахуванням вимог ч. 2 ст.55 Закону № 2262-ІІХ.
ОСОБА_1 не виконав вимог, щодо належного обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, а подані пояснення не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Отже, відповідна заява підлягає залишенню без задоволення як необґрунтована як за формою, так і за змістом.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Незнання про порушення своїх прав внаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Окрім цього, суд вважає за необхідне додати, що посилання позивача на положення щодо позовної давності є необґрунтованим, оскільки інститут позовної давності та строк звернення до суду в адміністративному судочинстві - це різні за природою правові категорії, які мають різне нормативне регулювання, зміст та правові наслідки пропуску.
Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу. Цей інститут регулює матеріальні правовідносини у сфері приватного права і не поширюється на публічно-правові спори, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Натомість, строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України є процесуальним строком, у межах якого особа має право звернутися до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав у публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, не підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України про позовну давність, оскільки строки звернення до адміністративного суду встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду в адміністративному процесі не є тотожним позовній давності, не регулюється положеннями Цивільного кодексу України, а має самостійне правове регулювання у межах Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2).
Згідно з п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не усунув повною мірою недоліки, про які зазначено в ухвалі від 06.06.2025 у частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено достатніх підстав поважності його пропуску в частині позовних вимог, а саме:
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн., суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню в частині, а саме в частині спірного періоду до 03.12.2024 включно щодо вимог про нарахування та виплати щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтею 122-123, 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, які стосуються спірного періоду з 01.03.2022 по 03.12.2024 включно - вважати неподаною та повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.