про повернення позовної заяви у частині позовних вимог
23 червня 2025 року № 320/26316/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі № 10601-11998/Л-02/8-1000/25 від 29.04.2025, у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XІI у редакції Закону України №230/96-ВР від 06.06.1996;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі, не нижчому за 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 07 липня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, та здійснювати виплату пенсії у такому розмірі надалі;
-вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п?яти днів після розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
У подальшому, 09.06.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви, у якій сторона позивача вказала, що позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача від 29.04.2025 подана в межах шестимісячного строку звернення до суду. Ненарахування та невиплата пенсії у належному розмірі є триваючим правопорушенням, що саме по собі є підставою для захисту прав позивача. Також вказано, що спеціальні норми пенсійного законодавства (ст. 46 Закону № 1058-IV) передбачають можливість стягнення недоплаченої з вини пенсійного органу пенсії за минулий час без обмеження строком. Окрім цього, представник позивача додає, що існували об'єктивні та поважні причини пропуску строку звернення до суду щодо періоду з 07.07.2021 до 26.11.2024, пов'язані з тривалою правовою невизначеністю та формуванням судової практики Верховним Судом лише наприкінці 2024 року. Позивач діяла добросовісно та вжила заходів для захисту своїх прав одразу після того, як правова ситуація стала більш визначеною.
Суд приймає до уваги подану заяву про поновлення строків, із змісту якої вбачається, що представник позивача Левицької Олени Володимирівни просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
Надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду ( справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає за необхнідне зазначити, що заява позивача про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав від 09.06.2025, не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду тримісячним строком.
У позовній заяві позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 - у розмірі, не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 07 липня 2021 року, з урахуванням вже виплачених сум, а також зобов'язати здійснювати виплату у такому розмірі надалі, однак як вбачається позов подано позов лише 27.05.2025. Таким чином, позивач пропустила встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Однак, ОСОБА_1 у заяві про усунення недоліків позову не пояснила, з яких саме підстав не змогла подати адміністративний позов своєчасно, та не подала документів чи інших доказів, що могли б підтвердити поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, позивач не виконала вимог щодо належного обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом. Відтак суд вважає за доцільне повернути позовні вимоги в частині перерахунку та виплати державної пенсії по інвалідності за період з 07.07.2021 по 26.11.2024 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
Оскільки позивач звернувся до суду 27.05.2025, суд приймає до розгляду лише вимоги за період шість місяців до цієї дати - з 27.11.2024 по 27.05.2025.
Верховний Суд у постановах від 21 травня 2025 року у справі №580/7691/24 та від 30 травня 2025 року у справі №580/8300/24 вказав що, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Крім цього Верховний Суд вказує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
Визначальним є те, що пенсія - це щомісячний періодичний платіж, через що у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує кожного місяця. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Згідно з п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).
З урахуванням наведеного, суд вбачає за необхідне повернути позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 07.07.2021 по 26.11.2024.
На підставі викладеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог, які стосуються періоду з 07.07.2021 по 26.11.2024 - вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвалу надіслати сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.