12 травня 2025 року № 320/57458/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивача -Калініченка Б.І., Макарчука Р.С., представника відповідача - Познякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манад" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2024 №1785/0709.
Позовні вимоги мотивовані тим, що тим, що Головним управлінням ДПС у Київській області порушено процедуру проведення перевірки, а саме проведену документальну позапланову невиїзну перевірки, хоча наказ був виданий на проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідачем безпідставно призначено перевірку на підставі пп.78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України. Також заначено, що чинним законодавством не заборонено здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами, що і було здійснено Позивачем. Також зазначено, що Відповідач, не врахувавши всі документи (докази), які мають значення, протиправно визначив суму заборгованості в розмірі 15 197,80 Євро та протиправно визначив початок перебігу строку розрахунку по контракту з 23.10.2022 по 20.04.2023, протиправно включивши в розрахунок строку дату 23.10.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито адміністративне провадження за правилами загального позовного провадження.
Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що Відповідачем дотримано порядок проведення перевірки. Відповідач акцентував увагу, що наданими Товариством до перевірки документами та долученими до позовної заяви доказами, не підтверджено факт зміни валюти платежу за договорами позики.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих Позивачем, щодо внесення змін та/або доповнень до вказаних Договорів позики в частині зміни валюти платежу. Перевіркою своєчасності розрахунків за операціями з експорту товарів встановлено, порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме, порушено граничні строки розрахунків на загальну суму 15 197,80 євро (еквів. 589 086,49 грн.) за експортним контрактом від 21.10.2022 № 20221021 з нерезидентом «SC TRANSYLVANIA INVEST SRL» (Румунія).
Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Головне управління ДПС у Київській на підставі наказу № 2062-п про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “Манад» області з урахуванням п.75.1.2. ст. 75, п. 78.1.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) було проведено позапланову документальної виїзну перевірки ТОВ «Манад».
За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки від 31.10.2023 №23172/10-36-07-09/32670436, в якому зазначено про порушення ТОВ "Манад" ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині порушення граничних термінів розрахунків по наступних зовнішньоекономічних контрактах:
- від 16.09.2022 № Р1748 з нерезидентом «RISOIL EUROPE LTD» (Болгараія) (далі - контракт з нерезидентом (Болгарія)) на загальну суму 754 161,95 доларів США (екв. 27 578 646,68 грн.);
- від 21.10.2022 №20221021 з нерезидентом «SC TRANSYLVANIA INVEST SRL» (Румунія) (далі - Контракт з нерезидентом (Румунія) на загальну суму 391 183,54 Євро (екв. 14 038 247,23 грн).
Не погодившись з Актом перевірки, Товариство подало Відповідачу заперечення, за результатами розгляду яких 05 грудня 2023 року Відповідачем видано наказ №2398-пp, з посиланням на п. 78.1.5. ст. 78, ст. 82, п. 86.7.4. ст. 86 ПК України про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «МАНАД».
За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 20.12.2023 №28065/10-36-07-09/32670436, в якому зазначено про порушення граничних термінів розрахунків з нерезидентом «SC TRANSYLVANIA INVEST SRL» (Румунія) на загальну суму 391 183,54 Євро, та з «RISOIL EUROPE LTD» (Болгараія) - 754 161,95 доларів США і відповідно без змін сума пені в розмірі 15 802 564,55 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення від 18.01.2024 року №1785/0709 (далі - Оскаржуване ППР), яким встановлено порушення Товариством ч. 2 ст. 13 Закону України “Про валюту і валютні операції» та про застосування штрафних санкцій на суму 16 144 169,31 грн. за порушення граничних термінів розрахунків за двома зазначеними вище зовнішньоекономічними контрактами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає.
Згідно з п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право: 20.1.2. для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; 20.1.4. проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 73.3 ст. 73 цього Кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, такої підстави, як виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пп.3 п. 73.3 ст. 73 ПКУ). Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 про «Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.
Абзацом 2 пункту 14 Порядку № 1245 передбачено, що у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.
Правові підстави призначення позапланової перевірки визначено ст.78 ПК України. Зокрема, відповідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного законодавства, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Правовим наслідком складання та направлення контролюючим органом на адресу платника письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку в останнього подати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи документальна позапланова виїзна перевірка Позивача була призначена та проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 11.10.2023 № 2062-п (акт перевірки № 23172/10-36-07-09/32670436 від 31.10.2023).
Прийняттю рішення про проведення документальної перевірки передував запит контролюючого органу, який направлено на адресу ТОВ «Манад».
Так, ГУ ДПС, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 72, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, ст. 12, ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та згідно отриманої інформації від Держаної податкової служби України від 30.05.2023 №12279/7/99-00-07-05-01-07 щодо отримання інформації від Національного банку України про виявлені факти порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, на адресу платника податків направлено письмовий запит від 12.06.2023 № 12975/12/10-36-07-09 про надання інформації, пояснень та їх документальних підтверджень з питання здійснення експортно-імпортних контрактів від 21.10.2022 № 20221021, від 16.09.2022 № P1748.
Із запиту який міститься в матеріалах справи вбачається, що податковий орган повною мірою зазначив перелік інформації, яка запитується у ТОВ «Манад», та перелік документів, які пропонується надати.
Письмовий запит контролюючого органу містять підпис керівника (заступника, уповноваженої особи) ГУ ДПС у Київській області та печатку контролюючого органу.
У зв'язку з викладеним, платнику запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання запиту надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених у запитах фактів.
Враховуючи, що письмовий запит контролюючого органу відповідає вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, тому, у відповідності до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, отримавши таку вимогу, у Позивача виник обов'язок подати Головному управлінню ДПС у Київській області письмові пояснення, в повному обсязі інформацію, визначену в запиті, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем його отримання.
Проте, як вбачається з матеріалів справи (лист від 25.07.2023 вих№25/7-2023) ТОВ «Манад» не надано: письмові пояснення; відомості, які зазначені у пунктах 1 - 5 запитів, та їх документальне підтвердження.
Судом враховується правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 у справі №820/437/18 (адміністративне провадження №К/9901/68174/18). У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.
Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.
Зі змісту пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Таким чином, оскільки платником податків не надано пояснень та інформації стосовно вказаних у запитах контролюючого органу фактів, сумніви щодо відсутності порушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності не усунуто, у Відповідача були наявні підстави для призначення перевірки визначеною пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.
На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (78.5 ст. 78 ПК України).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
За змістом пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється також у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається, зокрема, у разі розгляду заперечення до акта перевірки - контролюючим органом, який проводив перевірку.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими (службовими) особами Головного управління ДПС у Київській області виконані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України умови допуску для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме:
- копію наказу від 05.12.2023 року № 2398-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» (податковий номер 32670436) вручено під підпис 05.12.2023 головному бухгалтеру ТОВ «МАНАД» ОСОБА_1 ;
- з направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 05.12.2023 головного бухгалтера ТОВ «МАНАД» Слободяна Валентина Вікторовича;
- перевірку проведено з відома керівника ТОВ «МАНАД» Сурая Михайла Анатолійовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ «МАНАД» ОСОБА_1 .
Окрім того, наказ на проведення перевірки відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту підпунктом 81.1 статті 81 Кодексу, а саме: містить дату видачі (05.12.2024), найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, мету (встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства), вид (документальна позапланова), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2, пп. 69.21 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України), дату початку і тривалість перевірки (з 07.12.2023, тривалістю 5 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (з 26.08.2022 по 24.10.2023), має підпис заступника керівника контролюючого органу, який скріплено печаткою контролюючого органу.
Судом також враховується практика Верховного Суд з даного питання, а саме Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 року по справі №440/1961/19 дійшов висновку, що «правомірність проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об'єктивних причин, за відсутності заперечень з боку платника податків і при цьому право платника податків на участь було забезпечено (незалежно від того, чи скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути визнана протиправною.
Отже, саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки».
За таких обставин, Судом не встановлено порушення порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Особливості процедури оскарження результатів перевірки (подання заперечень) врегульовано пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.
Так, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях).
Оже, з аналізу змісту абзацу другого пп. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Кодексу слідує, що законодавець визначив дві обставини, за наявності яких у платника виникає право на подання заперечення, а саме:
- отримання платником акту перевірки, з висновками якої чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, він не погоджується.
- отримання платником акту перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях.
В силу приписів пп. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПКУ під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ; визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з ПДВ, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених ПКУ
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.04.2017 №1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації № К (80) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Таким чином, вирішення питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, при розгляді матеріалів перевірки у зв'язку з надходженням заперечення платника, дослідження всіх наявних фактичних даних, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документів, наданих платником податків або витребуваних у нього, письмових та усних пояснень платника податку, інших фактичних даних, що наявні або доступні контролюючому органу, нормами Податкового кодексу України віднесено законом до дискреційних повноважень комісії з розгляду заперечень контролюючого органу.
Вирішуючи спір по суті, суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс), Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення), у редакціях, якими регулювалися спірні правовідносини на час їх виникнення.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.162. пункту 14.1. статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно з підпунктами 16.1.7., 16.1.8. пункту 16.1. статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки.
У свою чергу контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 19-1.1.4. пункту 19-1.1. статті 19-1 Кодексу).
Також контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.34., пункту 19-1.1. статті 19-1 Кодексу).
За приписами підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 111.1.1. пункту 111.1. статті 111 Кодексу за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються юридична відповідальність, зокрема, фінансова.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2. статті 111 Кодексу).
За приписами пункту 102.1. статті 102 Кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, контролюючий орган, у даному випадку відповідач, наділений повноваженнями здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосовувати до платників податків фінансову відповідальність у вигляді пені за порушення строків проведення відповідних розрахунків.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон № 2473-VІІІ, метою якого є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
За приписами частини першої статті 1 Закону № 2473-VIII у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;
валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства;
валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали;
іноземна валюта: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах;
нерезиденти, окрім іншого, юридичні особи та інші суб'єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі ті, частки участі в яких належать резидентам;
суб'єкти валютних операцій - резиденти та (або) нерезиденти, які здійснюють валютні операції.
Згідно з частиною четвертою, дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
За приписами пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 Інструкції № 7 банк розпочинає відлік встановлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Так, датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Відповідно до пункту 8 Інструкції № 7, Банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності).
Підпунктом 2 пункту 9 Інструкції № 7 встановлено, що Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Згідно пункту 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Згідно вимоги абзацу першого пункту 14-6 цієї постанови не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка).
Відповідно до пункту 25 Інструкції № 7, Банк відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 13 листопада 2018 року № 120, надає Національному банку інформацію про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків або строки, визначені у висновках, грошових коштів, товарів (або незавершення у граничні строки розрахунків імпортних операцій резидентів без увезення продукції на територію України), уключаючи такі факти за власними операціями банку.
З аналізу наведених норм чинного законодавства можливо дійти висновків, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки визначені законодавством, а у разі порушення встановлених строків до резидента застосовується відповідальність у вигляді пені у визначеному розмірі, а саме: 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, за кожний день прострочення, при цьому, валютним законодавством передбачено можливість зняття експортної операції з контролю (завершення здійснення банком валютного нагляду) через припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом як шляхом їх виконання, так і у разі припинення зобов'язання в інший спосіб, зокрема, відступленням права вимоги та зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності умов, передбачених підпунктом 6 пункту 9 та підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7.
Отже, законодавство, в тому числі й спеціальне в сфері зовнішньоекономічних договорів, не містить обмежень щодо зміни сторони за зобов'язанням у зовнішньоекономічному договорі та щодо припинення зобов'язань за таким договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог, водночас, необхідно враховувати специфіку таких правовідносин, зокрема, щодо розповсюдження на них валютного нагляду.
16.09.2022, між ТОВ «Манад» та нерезидентом RISOIL EUROPE LTD (надалі нерезидент (Болгарія) або Покупець) було укладено контракт №Р1748 на поставку 3500,00 метричних тон кукурудзи (+/-2% в опціоні покупця) за ціною 215,00 доларів США за 1 м/т., строк поставки з 18.09.2022 по 28.09.2022 року, умови поставки пункт поставки СРТ, форма контракту GAFTA №78, пункт поставки один з терміналів порту/- ів Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій Покупця (далі - Контракт).
Згідно п. 3.2. Контракту, приймання товару (кукурудзи) здійснюється за вагою, визначеною при перезважуванні транспортних засобів на повірених вагах терміналу порту Одеса/Південний/Чорноморськ і ця вага є остаточною для взаєморозрахунків між сторонами Контракту.
За умовами п. 5.5. Контракту приймання товару підтверджується Актом прийманняпередачі, а право власності на товар переходить до нерезидента (Болгарія) в дату отримання Повідомлення про фактичне вивезення на експорт товару і за умовами п. 5.2. контракту покупець зобов'язується забезпечити розвантаження, приймання, зберігання на терміналі й навантаження товару на судно за власний рахунок.
За умовами п.п. 8.1.1. п. 8.1. Контракту, Покупець здійснює оплату в розмірі 100% від вартості партії, після оформлення коносаменту та фактичного вивезення товару на експорт (перетину кордону України) та надання передбачених контрактом документів.
Факт поставки кукурудзи у пункт поставки Чорноморськ-Порт-експорт, одержувач вантажу - ТОВ «СП Рисоіл Термінал», підтверджується залізничними накладними №33016064, №33020207 від 21.09.2022, №33030396 від 22.09.2022, №33039041 від 23.09.2022, №33048265 від 24.09.2022, 33062167 від 26.09.2022, №33067406, №33071580 від 27.09.2022, №33079807.
01.10.2022 здійснено декларування та в митних органах оформлено періодичну митну декларацію № UA500090/2022/011741 на експорт товару, а саме на 3570,00м/т. кукурудзи на суму 767 550,00 доларів США.
12.10.2022, за результатами розвантаження вагонів на зерновому терміналі ТОВ «СП Рисоіл Термінал» Покупцем отримано 3514,75м/т. кукурудзи вартістю 755 671,25 доларів США та 12.10.2022 складено Акт приймання-передачі кукурудзи (п. 3.2. та п. 5.5. контракту), а зазначена кількість є остаточною для взаєморозрахунків між Сторонами. 12.10.2022 з зернового терміналу ТОВ СП «Рисоіл Термінал» на тихогруз «Lugano» завантажено 3507,73 м/т. кукурудзи, при цьому природні втрати в результаті прийому, розміщення, накопичування та зберігання склали 7,02 тони вартістю 1509,30 доларів США, що підтверджується довідкою ТОВ СП «Рисоіл Термінал».
12.10.2022, згідно повідомлення Митних органів до періодичної МД №UA500090/2022/011741, тихогруз «Lugano» завантажений, включаючи поставлену Підприємством кукурудзу у кількості 3507,73м/т., перетнув державний кордон.
19.10.2022 здійснено декларування та в митних органах оформлено додаткову митну декларацію UA500090/2022/013079 на 3507,73м/т. кукурудзи на суму 754161,95 доларів США до періодичної митної декларації № UA500090/2022/011741 від 01.10.2022.
Таким чином, з врахуванням умов п. 3.2. та п. 5.5., п.п. 8.1.1. п. 8.1. Контракту, нерезидента (Болгарія) виник обов'язок здійснити із ТОВ «Манад» розрахунок за поставлені 3514,75м/т. кукурудзи на суму 755 671,25 доларів США.
У зв'язку із необхідністю залучення оборотних коштів для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Манад» отримало у позику кошти у наступних суб'єктів підприємницької діяльності: 1). ТОВ «САН-КОРН», згідно договору позики №22/0927-1 від 27.09.2022 в сумі 23 566 209,31 грн. 2). ТОВ «Гран Біналь», згідно договору позики №221108/2 від 08.11.2022 в сумі 9 695 000,00 грн. За умовами договорів позики, строк повернення позики визначається моментом пред'явлення письмової вимоги та сторони домовились, що вправі визначити суми позики еквівалентно до іноземної валюти Євро/долар США, застосування курсу Євро/ долар США до гривні у вимозі про повернення позики або на дату уступки права вимоги і про можливість виконання зобов'язання з повернення позики шляхом заліку (зарахування) (відповідно до Договору 1 від 30.12.2022 року про зміни до Договору позики № 22/0927-1 та Договору № 1 від 28.12.2022 року про внесення змін у Договір позики №221108/2).
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС при формуванні позиції не було враховано наявність Договору 1 від 30.12.2022 року про зміни до Договору позики №22/0927-1 та Договору № 1 від 28.12.2022 року про внесення змін у Договір позики №221108/2 відповідно до змісту яких сторони домовились, що вправі визначити суми позики еквівалентно до іноземної валюти Євро/долар США, застосування курсу Євро/ долар США до гривні у вимозі про повернення позики, таким чином твердження ГУ ДПС, що фіксування в Договорі позики заборгованості за курсом Євро не змінило валюти зобов'язання, отже валюта платежу, у тому числі й заборгованості, залишилася гривневою - не відповідає обставинам справи.
03.04.2023 ТОВ «САН-КОРН» по договору уступки права вимоги №9-MV/RL уступило право вимоги до Товариства за зазначеним договором позики на суму 20 062 742,43 грн. що еквівалентно 548 633,05 доларів США новому кредитору VITATEX TRADING Kft. (Угорщина), яке у свою чергу уступило право вимоги на суму 548 633,05 доларів США до нерезидента (Болгарія), що підтверджується договором уступки права вимоги №VR-001 від 03.04.2022 і таким чином RISOIL EUROPE LTD стало кредитором відносно ТОВ «Манад» на суму 548 633,05 доларів США по договору позики №22/0927-1 від 27.09.2022 та направило письмову вимогу від 04.04.2022 до Товариства про повернення суми позики в сумі 548 633,05 доларів США.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ГРАН БІНАЛЬ» 03.04.2023 по договору уступки права вимоги №10-MV/GB уступило право вимоги до ТОВ «Манад» по зазначеному договору позики на суму 7 571 097,24 грн., що еквівалентно 207 038,20 доларів США новому кредитору VITATEX TRADING Kft., (Угорщина), яке у свою чергу уступило право вимоги на суму 207 038,20 доларів США до RISOIL EUROPE LTD, що підтверджується договором уступки права вимоги №VR-002 від 03.04.2022 і таким чином RISOIL EUROPE LTD стало кредитором відносно Товариства на суму 207 038,20 доларів США по договору позики №221108/2 від 08.11.2022 та направило письмову вимогу від 04.04.2022 до ТОВ «Манад» про повернення позики в сумі 207 038,20 доларів США.
З даних договорів вбачається, що уступлення права вимоги відбулося в доларах США, що підтверджується змістом угод, а саме пунктом 1.1, 1.2, де зазначено, що приймає права вимоги у розмірі 207 038,20 доларів США; передає право вимоги у розмірі 207 038,20 доларів США (договір від 03.04.2023 № VR-002). Отже, твердження ГУ ДПС, що нерезидент «Risoil Europe» LTD (Болгарія) став власником права вимоги до Позивача у гривні не відповідає обставинам справи та наявним документам.
Отже, проаналізувавши вищенаведені угоди вбачається, що по контракту № Р1748 від 16.09.2022 RISOIL EUROPE LTD зобов'язане було сплатити на користь ТОВ «Манад» 755 671,25 доларів США за поставлені 3514,75 м/т. кукурудзи, а ТОВ «Манад» зобов'язане було сплати на користь RISOIL EUROPE LTD 755 671,25 доларів США по договорах позики і строк сплати настав.
10.04.2022 між ТОВ «Манад» та RISOIL EUROPE LTD укладено договори про зарахування зустрічних грошових вимог №MS/1/1748, №MS/2/1748, відповідно до яких сторони домовились про залік (зарахування) та припинення грошових зобов'язань один до одного по договорах позики №22/0927-1 від 27.09.2022, №221108/2 від 08.11.2022 на суму 755 671,25 доларів США та грошові зобов'язання по контракту №Р1748 від 16.09.2022.
Таким чином, RISOIL EUROPE LTD перестав бути зобов'язаним сплати на користь ТОВ «Манад» 755 671,25 доларів США за поставлені 3514,75 м/т. кукурудзи, а ТОВ «Манад» перестало бути зобов'язаним повернути позики в сумі 755 671,25 доларів США і таким чином взаємні зобов'язання припинились шляхом їх зарахування (заліку).
Одним із принципів валютного регулювання, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону 2473-VIII є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.
Згідно з статтею 3 Закону 2473-VIII передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов'язки для суб'єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.
У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 вказаного Закону валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені частиною 1 статті 12 Закону 2473-VIII, до них відносяться: 1) обов'язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов'язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України "Про Національний банк України", виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі також - Постанова №18) встановлено, що банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.
Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 14-4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Пунктом 14-6 Постанови № 18 встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема:
- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.
- принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.
Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Станом на дату укладення позивачем з нерезидентом RISOIL EUROPE LTD договорів про зарахування зустрічних вимог положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» жодних заборон не містив.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.
Цивільний кодекс України у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України визначає її одним із загальних принципів господарювання.
Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одним із способів припинення зобов'язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань.
Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
При застосуванні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц).
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов'язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов'язковою умовою припинення зобов'язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справа № 813/1342/16, від 15 серпня 2024 року № 580/4079/23.
Таким чином, наявность фактичних підстав для зарахування зустрічних вимог за вищевказаним зовнішньоекономічним договором, укладеними позивачем з нерезидентами підтвердження належними та допустимими доказами.
Та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов'язаннях, де кредитори за одними зобов'язаннями по відношенню до позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами.
У спірних правовідносинах договори про переведення боргу та зарахування зустрічних грошових вимог відповідають наведеним вище нормам законодавства, а позивачем та нерезидентом у повній мірі дотримано передумови для проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, у зв'язку із дотриманням яких зустрічні грошові вимоги за зовнішньоекономічними контрактами та договорами припинилися у відповідних сумах згідно з вказаними договорами.
Суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що позивачем не було дотримано встановлених законом вимог щодо зарахування зустрічних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано всіх вимог передбачених законодавством, а саме: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
В даному випадку зобов'язання сторін за вищевказаними правочинами виражається у зобов'язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (долар США), тому посилання відповідача на неоднорідність таких вимог та, як наслідок, неможливість їх взаємного зарахування, є помилковим.
Щодо взаємовідносин з SC TRANSYLVANIA INVEST SRL (Румунія).
21.10.2022 ТОВ «Манад» та SC TRANSYLVANIA INVEST SRL (далі - нерезидент (Румунія) уклали контракт №20221021 на поставку кукурудзи врожаю 2021 року, українського походження в кількості 1540,00 м/т. +/-5% за вибором продавця, за ціною 235,00 Євро за 1 метричну тону кукурудзи, на загальну суму 389 620 Євро, строк поставки з 21.10.2022 по 20.11.2022, спосіб поставки - залізничним транспортом, пункт поставки DAP Д'яково-Халмеу, Україна/Румунія (далі - Контракт). Д'яково - це прикордонна залізнична станція переходу на кордоні України з Румунією, а Халмеу це прикордонна залізнична станція в Румунії.
За умовами п. 7 Контракту, швидкість розвантаження/перевалки в Халмеу складає 10 вагонів/день.
У п. 2 Контракту сторони домовились про якісні показники кукурудзи, а в п. 4 контракту сторони домовились, що покупець вправі зменшити ціну у разі невідповідності товару якісним показникам та у п. 3 і п. 5 контракту сторони домовились, що остаточно якість та кількість буде визначено у пункті розвантаження після перевантаження кукурудзи з транспортного засобу (залізничного вагона) відповідно до звіту про якість і кількість.
У п. 5 та п. 9 контракту сторони домовились, що коригування різниці в якості та кількості буде здійснюватися на підставі кредитної ноти, виданої Покупцем та переданої Продавцю разом зі звітами про якість та кількість з кінцевого пункту розвантаження.
Коригування різниці в якості та кількості буде здійснюватися на підставі кредитної ноти, виданої Покупцем та переданої Продавцю разом зі звітами про якість та кількість з кінцевого пункту розвантаження. Строк оплати - протягом 5 робочих днів після отримання, визначення якості та кількості, у місті призначення.
За умовами п. 12 контракту, всі ризики щодо товару переходять від Підприємства до Румунського підприємства з моменту доставки вагонів у місцепризначення, а право власності на товар переходить після того, як оплата буде здійснена Покупцем на умовах, викладених у цьому Договорі.
Згідно залізничної накладної №414235 від 23.10.2022 із станції Березань, у власних залізничних вагонах зерновозах, до станції Д'яково-Халмеу (Румунія) ТОВ «Манад» здійснило перевезення 1546,18м/т. кукурудзи на експорт.
23.10.2022, в день оформлення залізничної накладної №414235, здійснено декларування та в митних органах оформлено митну декларацію №UA100190/2022/008185 заповнену у звичайному порядку, що підтверджєуться відомостями у графі 1 МД символами ЕК/10/АА, а за класифікатором типів декларацій, АА- це оформлення МД у звичайному режимі, класифікатори ЕК/10 означають Експорт (остаточне вивезення) товару.
В МД від 23.10.2022 № UA 100 190/2022/008185 вказано кількість товару (кукурудзи) 1546,18т. на суму 391 183,54 Євро, за ціною 253 Євро за 1 тону.
В цей же день (23.10.2022) ТОВ «Манад» для покупця оформлено інвойс на оплату за 1546,18т. на суму 391 183,54 Євро.
З 1546,18 м/т. кукурудзи зазнаних в МД від 23.10.2022, товар (кукурудза) кордон фактично перетнув (був експортований): - 281,28т. - 29.10.2022, що підтверджується повідомленням про перетин кордону; - 421,88т. - 30.10.2022, що підтверджується повідомленням про перетин кордону; - 843,02т. - 31.10.2022, що підтверджується повідомленням про перетин кордону.
Відповідно до звіту від 10.11.2022 про якість і кількість товару (реєстр вивантаження), складено за результатами розвантаження вагонів, фактично отримано 1541,62м/т. кукурудзи (менше на 4,56т.) та в цей же день складено кредитноту на зменшення кількості та ціни на суму 14 697,05 Євро.
Сторонами 11.11.2022 укладено Додаток №2 до Контракту, в якому сторони домовились, що для кількості товару (кукурудзи) 1541,62 метричних тон ціна складає 244,21 Євро за 1 метричну тону кукурудзи, всього на суму 376 486,49 Євро і що Покупець зобов'язується по Інвойсу №23-10 від 21.10.2022 сплатити на користь Продавця 376486,49 Євро за отримані 1541,62м/т. Кукурудзи.
Таким чином, в нерезидента (Румунія) виник обов'язок сплатити на користь ТОВ «Манад» 376486,49 Євро, тобто менше, ніж вказано в МД UA 100 190/2022/008185 від 23.10.202022 на 14 697,05 Євро.
Від нерезидента (Румунія) по Контракту з врахуванням додатку №2 від 11.11.2022 до нього, кредит-ноти, реєстру розвантаження мало надійти - 376 486,49 Євро і вказана сума надійшла, а Банк, що підтверджується свіфт-роздруківками, листом АТ «ОТП Банк» від 17.11.2023 №70-1-1/2282, банківськими виписками, карткою та оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 362.
Дані свіфт-роздруківок підтверджують надходження 376 486,49 Євро та утримання з них 500,75 Євро комісії банку, а відтак сума яка безпосередньо надійшла на банківський рахунок ТОВ «Манад», за вирахуванням комісії 500,75 Євро, складає 375 985,74 Євро, що свідчить про повне надходження валютної виручки.
500,75 Євро - це сума банківської комісії, яку з кожного платежу утримував АТ ОТП Банк за весь період, а в листі банку відображено суми зараховані безпосередньо на банківський рахунок ТОВ «Манад», але за мінусом банківської комісії (376 486,49 - 500,75).
Суми перераховані від нерезидента (Румуні) з врахуванням комісії банку, зараховувалися на транзитний валютний розподільчий рахунок в АТ ОТП Банк (як правило напередодні зарахування на валютний рахунок ТОВ «Манад») і їх можна побачити в свіфт-роздруківці за весь час платежів-синім кольором виділено сума надходження на розрахунковий валютний рахунок, а червоним сума проплачена покупцем-нерезидентом і сума утриманої комісії.
У свою чергу, факт утримання комісії 500,75 Євро підтверджується бухгалтерською довідкою від 01.01.2023 щодо сторнування сум в розмірі 246,00 Євро, а в подальшому суми, які надходили у період з 01.01.2023 по 24.02.2023 загальною сумою 254,75 Євро комісії відображені у картках та оборотно-сальдовій відомості по рахунку 362 безпосередньо днем надходженням валюти на валютний рахунок ТОВ “Манад».
Суд погоджується з твердженням Позивача, що Відповідач, зробив помилковий висновок, що на банківський рахунок ТОВ «Манад» не надійшла сума 15 197,80 Євро (екв. 589 086,49 грн.).
Враховуючи вищевикладене, податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 24224,00 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача.???
На підставі вище викладеного, керуючись ст.2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №1785/0709 від 18.01.2024.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манад" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 червня 2025 р.