ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2025 р. справа № 300/447/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за змістом якого просив суд:
- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови поновити нарахування та виплати пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи періодів роботи в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992 та з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 та з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація) відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 13.07.1982;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплати пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи періодів роботи в кооперативі "Спектр" з 15.10.1991 по 02.01.1992 та 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат", з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 та з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація) відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 13.07.1982.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 26.08.2024 призначена пенсія за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, починаючи з листопада 2024 року виплата вказаної пенсії припинилася, та листом від 13.01.2025 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що до страхового стажу не зараховані періоди роботи в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація). Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у поновленні пенсії за віком, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.22).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що підставою для припинення виплати пенсії за віком слугувало те, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Водночас, представник відповідача зазначила, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація). З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на пенсію за віком відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV (а.с.25-32).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.08.2024 призначена пенсія за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.9,10,34).
31.10.2024 пенсійним органом складено службову записку щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу (а.с.45).
У зв'язку із повторним розглядом матеріалів пенсійної справи позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 13.01.2025 за № 359-9484/Д-02/8-0900/25 повідомило ОСОБА_1 , що до страхового стажу, зокрема, не зараховані періоди роботи в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992, оскільки в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи та запис про звільнення засвідчений не чітким відбитком печатки; з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація), оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружості Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно статей 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
В ході розгляду справи судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 26.08.2024 призначена пенсія за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, виплата такої пенсії призупинена, та підставою для припинення відповідач в листі від 13.01.2025 зазначив, що відсутності необхідного стажу та вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зокрема, в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992, оскільки в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи та запис про звільнення засвідчений не чітким відбитком печатки; з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація), оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружості Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві.
При цьому відповідачем не заперечується досягнення позивачем віку, достатнього для призначення пенсії згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та саму обставину призначення такої пенсії.
Надаючи оцінку підставам призупинення виплати позивачеві дострокової пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Щодо можливості зарахування до страхового стажу період роботи в кооперативі "Спектр " з 15.10.1991 по 02.01.1992.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 21.05.1984 (а.с.12-14) позивач в період з 14.10.1991 по 02.01.1992 був прийнятий на роботу та працював в кооперативі «Спектр».
Водночас, підставою відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу відповідач в листі від 13.01.2025 вказав - відсутність в трудовій книжці підпис відповідальної особи та запис про звільнення засвідчений не чітким відбитком печатки.
В даному аспекті суд вказує на таке.
У відповідності до пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У зв'язку із викладеним, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
З огляду на вищевикладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, оскільки обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 у справі № 813/782/17.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Крім того, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відсутність в трудовій книжці підпису відповідальної особи або не чіткість відбитку печатки не може ставити під сумнів період роботи, зазначений в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 21.05.1984 (а.с.12-14) позивач в період з 14.10.1991 по 02.01.1992.
Також, суд зауважує, що нечіткий відбиток печатки не може бути підставою для не зарахування періоду роботи до загального трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації, які покладаються на адміністрацію підприємства.
У випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Також слід зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, інші обставини відсутності доступу до архівних трудових документів, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Матеріалами справи встановлено, що записи № 12-13 про періоди роботи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 є чіткими та без виправлень.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у вказані періоди. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку та вкладку до неї, в яких містяться всі відповідні записи про період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Внаслідок чого, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 14.10.1991 по 02.01.1992.
Щодо можливості зарахування до страхового стажу періоди роботи з 17.04.1995 по 25.06.1995 в Акціонерному товаристві відкритого типу "Ванінський лісопромисловий комбінат" (п. Ваніно, Хабаровського краю), з 27.06.1996 по 23.09.1998 в військовій частині № НОМЕР_1 , з 20.11.2002 по 31.12.2003 в товаристві з обмеженою відповідальністю (м. Челябинськ, російська федерація).
Так, аналізуючи зміст листа відповідача від 13.01.2025 за № 359-9484/Д-02/8-0900/25, судом встановлено, що єдиною причиною та підставою відмови у зарахуванні вищевказаних періодів роботи є припинення Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, однак, суд критично оцінює такі мотиви з огляду на таке.
ОСОБА_1 в спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території російської федерації, внаслідок чого, питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до пільгового стажу необхідно розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода).
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу належить трудова книжка, яка надавалася останнім відповідачу для розгляду питання про врахування до стажу періодів роботи в рф. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, внаслідок чого, дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, позивачем ще при первинному зверненні було подано усі документи для підтвердження стажу роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які виразилися відмовою у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995, з 27.06.1996 по 23.09.1998, з 20.11.2002 по 31.12.2003 є протиправними.
Окрему увагу, суд звертає, на ту обставину, що виплата дострокової пенсії ОСОБА_1 була припинена з 01.11.2024 без прийняття будь-якого належного рішення відповідного органу Пенсійного фонду України.
Натомість підставою для фактичного припинення таких виплат слугувало посилання у листі пенсійного органу на начебто обґрунтовані причини не зарахування окремих періодів до страхового стажу, що є проявом самоуправства та порушують права особи на соціальний захист, яке закріплене статтею 46 Конституції України, що в свою чергу створює ситуацію неправомірного звуження обсягу конституційних прав на пенсію без відповідної правової підстави.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вказує на таке.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача спірні періоди його роботи внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід повторно переглянути матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.11.2024 (з моменту припинення виплати пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995, з 27.06.1996 по 23.09.1998, з 20.11.2002 по 31.12.2003.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахуванні до страхового стажу періоди роботи: з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995, з 27.06.1996 по 23.09.1998, з 20.11.2002 по 31.12.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) невідкладно повторно з 01.11.2024 переглянути матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу періоди роботи: з 15.10.1991 по 02.01.1992, з 17.04.1995 по 25.06.1995, з 27.06.1996 по 23.09.1998, з 20.11.2002 по 31.12.2003.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.