ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"24" червня 2025 р. справа № 300/4322/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просить:
визнати протиправною бездіяльність Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) реєстраційний номер обтяження 9196785, з виконання постанови № 1170 виданої ВДВС Долинського РУЮ від 20.03.2009 та реєстраційний номер обтяження 9752779, з виконання постанови № 1295, виданої ВДВС Долинського району від 06.04.2010;
зобов'язати Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області зняти арешт з усього нерухомого боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) реєстраційний номер обтяження 9196785, з виконання постанови № 1170, виданої ВДВС Долинського РУЮ від 20.03.2009, та реєстраційний номер обтяження 9752779, з виконання постанови № 1295, виданої ВДВС Долинського району від 06.04.2010.
Частинами 1, 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону № 1404-VIII. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 3 статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з частинами 4, 5 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; .... У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19, для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Підставою цього позову позивач визначила, що згідно з відповіддю Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калузькому районі Івано-Франківської області на адвокатський запит від 28.04.2025 № 26612 Постановою про зняття арешту 31.03.2025 знято арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 з номером запису про обтяження 9962391. Також у листі зазначено, що не знято арешт з майна реєстраційний номер обтяження 9196785 з виконанням постанови № 1170 виданої ВДВС Долинського РУЮ від 20.03.2009 року та реєстраційний номер обтяження 9752779 з виконанням постанови № 1295 виданої ВДВС Долинського району від 06.04.2010. Дані обтяження не можуть бути зняті у встановленому законом порядку, оскільки виконавчі провадження, на підставі яких вони були накладені, були знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання. У зв'язку з втратою матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець позбавлений можливості здійснити зняття арешту. У своєму листі Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області прямо рекомендує звертатися до суду. Таким чином, з метою захисту права власності та усунення перешкод у володінні та розпорядженні належним майном, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, згідно листів Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.02.2025 № 6640, від 10.04.2025 № 24107 виконавчі листи видавалися Долинським районним судом та Івано-Франківським міським судом про стягнення з позивача на користь юридичної особи заборгованості.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 цього Кодексу).
Суд зазначає, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з частиною 2 статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Суд вважає, що даний спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо нерухомого майна, яке обтяжене арештом, тож цей спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі № 826/16025/18.
Оскільки позивач був відповідачем у цивільних справах та боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчими листами у цивільних справах), то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що згідно листів відповідача від 17.02.2025 № 6640, від 10.04.2025 № 24107 виконавчі листи видавалися Долинським районним судом та Івано-Франківським міським судом, оскарження бездіяльності Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 9196785, з виконання постанови № 1170 виданої ВДВС Долинського РУЮ від 20.03.2009 та реєстраційний номер обтяження 9752779, з виконання постанови № 1295, виданої ВДВС Долинського району від 06.04.2010 та зобов'язання Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області зняти арешт з усього нерухомого боржника ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 9196785, та реєстраційний номер обтяження 9752779, не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а можуть бути оскаржені до судів, які видали виконавчі документи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 300/4322/25 за позовом ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Григорук О.Б.