ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2025 р. справа № 640/24310/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє представниця Середницька -Короп С.Ю., звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що покійний чоловік позивачки проходив військову службу та брав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №291 від 13.07.2020 зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті, "так" пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для розгляду питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого (померлого). Однак відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 був призваний на збори в 1986 році, тоді як смерть настала в 2020 році. Представниця позивачки не погоджується із даною відмовою відповідача, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконання ним обов'язків військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Оскільки чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що допомога призначається і виплачується членам (померлого) військовослужбовця у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві. Звертає увагу суду, що на момент смерті чоловік позивачки не був військовослужбовцем та це відбулось не в період проходження зборів, а смерть настала майже понад 30 років після звільнення з військової служби та проходження зборів. Отже, дружина померлого, якого було звільнено зі строкової військової служби в 1983 році та який брав участь у зборах в 1986 році, не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 адміністративна справа №640/24310/21 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/24310/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Перевіривши фактичні обставин справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено таке.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу (серія НОМЕР_1 ) (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 13.04.2020 (а.с. 12).
Відповідно до експертного висновку від 30.06.2020 №364 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС (а.с.16).
Витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.08.2020 №291 підтверджено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - рак печінки ТнN0M0 III ст. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії - є захворюванням, що призвело до смерті, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС (а.с.17).
08.09.2020 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , захворювання і смерть якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС (а.с.47).
ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення на відповідній Комісії (а.с.43).
За результатами розгляду заяви позивачки, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що смерть ОСОБА_2 настала після звільнення із військової служби у понад річний термін (п.4 протоколу №59 від 15.04.2021) (а.с. 41).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (частина перша статті 16-1 Закону №2011-ХІІ).
Згідно з пунктами «а», «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
За приписами частин шостої, восьмої, дев'ятої статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту також - Порядок № 975, в редакції, чинній на час звернення позивачки за призначенням ОГД).
У відповідності до вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Системний аналіз наведених правових норм в редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку про наявність права у членів сім'ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження».
Разом з тим, суд зауважує, що такі правові висновки Верховного Суду стосуються застосування пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VIII (далі по тексту також - Закон №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018), яким норми, зокрема, пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту: «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби».
Суд зазначає, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім'ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.
Системний аналіз пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII у редакції, яка була чинною на дату смерті ОСОБА_2 дає підстави для висновку, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов'язано з такими юридичними фактами: по-перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби; по-друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; по-третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.
У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов: 1) смерть особи, звільненої з військової служби, що настала протягом року після звільнення; 2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
За приписами ч. 3 ст. 24 Закону № № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Таким чином, з моменту виключення особи зі списків військової служби , вона втрачає статус військовослужбовця.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 16.12.1983 звільнений з військової служби, а у період з 24.10.1986 по 28.11.1986 був призваний на спеціальні збори (а.с. 19-20), відтак, в період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, ОСОБА_2 мав статус військовозобов'язаного, якого було призвано на навчальні (спеціальні) збори, а не статус військовослужбовця, а тому одна із обов'язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана. Смерть ОСОБА_2 настала після звільнення із військової служби (у 2020 році) у понад річний термін, що суперечить вимогам, визначеним у ч.2 ст. 16 Закону № 2011-XII.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що зазначення у витязі з протоколу засідання ВЛК причинного зв'язку захворювань чоловіка позивачки із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки перша із двох обов'язкових умов для отримання допомоги, як зазначалось судом вище, є недотриманою.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачка не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою його смерті минуло більше року.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.