ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2025 р. справа № 300/887/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить визнати протиправною відмову №6878/6/09-19-13-06-14 від 09.08.2022 та зобов'язати скасувати податкові повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019, №0075241-5133-0921 від 17.06.2020, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021, податковий борг в сумі 67089 грн 55 коп., звільнити майно з податкової застави.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, не перевіривши факту належного оприлюднення рішень Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та від 14.05.2018 про місцеві податки і збори, на підставі цих рішень прийняв податкові повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018 на суму 24459,20 грн, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 на суму 28456,75 грн, №0075241-5133-0921 від 17.06.2020 на суму 19137,80 грн, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021 на суму 19855,14 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 в справі №300/644/20 вказані вище рішення Насташинської сільської ради від 05.06.2016 та від 14.05.2018 скасовано, однак відповідач протиправно відмовив у задоволенні прохання позивача про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень за 2017-2020 роки та зняття податкової застави із нежитлової будівлі (корівника). Вважає, що сума зобов'язання, яка нарахована на підставі незаконних рішень, є безнадійним боргом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду відмовлено у закритті провадження в цій справі.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Стверджує, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомленні рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме податкові повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018 на суму 24459,20 грн, №0075241-5133-0921 від 17.06.2020 на суму 19137,80 грн, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021 на суму 19855,14 грн та нараховано пеню в сумі 3637,41 грн. Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області був проведений розрахунок та визначено суму податкового зобов'язання в порядку ст. 266 ПК України по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік ОСОБА_1 згідно даних реєстру об'єктів нежитлової нерухомості підсистеми «Плата за нерухомість» ІC «Податковий блок» за нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1528,7 кв.м., та рішення Насташинської сільської ради від 14.05.2018 (а.с.107).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.143).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.
У власності ОСОБА_1 перебуває нерухоме майно: нежитлова будівля, площею 1528,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 .
17.08.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0002534-1302-0921, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 24459,20 грн (а.с.49).
28.05.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0115847-5113-0921, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на суму 28456,75 грн.
10.03.2020 контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу за №463/10/09-19-51-10-16, що перебуває у власності ОСОБА_1 (а.с.58).
На підставі вказаного рішення відповідно до акту опису майна за №5/51-10 від 11.03.2020, описано майно позивача, серед якого нежитлова будівля, площею 1528,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.99).
Податкова застава описаного майна зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підтвердження чого сформовано витяг (а.с.61).
17.06.2020 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0075241-5133-0921, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 19137,80 грн (а.с.62).
21.05.2021 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0595918-2407-0921, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік на суму 19855,14 грн (а.с.76).
13.10.2021 контролюючим органом складено податкову вимогу № 0033831-1305-0903 про те, що станом на 12.10.2021 сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 67089,55 грн, у тому числі 63452,14 грн податкові зобов'язання та 3637,41 грн пеня (а.с.89).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 в адміністративній справі №0940/1934/18, яке набрало законної сили 27.03.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, відмовлено. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем з підстав того, що нежитлова будівля, площею 1528,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , в розумінні пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 в адміністративній справі №300/644/20, яке набрало законної сили 18.02.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Визнано протиправним та скасовано рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 «Про місцеві податки та збори», в частині встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 в адміністративній справі №300/939/20, яке набрало законної сили 02.12.2021, в задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 28096,61 грн, що виникла внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань за 2018 рік згідно податкового повідомлення - рішення №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 в сумі 24459,20 грн, а також 3637,41 грн нарахованої пені, відмовлено.
12.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018 на суму 24459,20 грн, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 на суму 28456,75 грн, №0075241-5133-0921 від 17.06.2020 на суму 19137,80 грн, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021 на суму 19855,14 грн, а також звільнити майно - нежитлову будівлю (корівник) по АДРЕСА_1 з податкової застави (а.с.5).
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 09.08.2022 №6878/6/09-19-13-06-14 повідомило позивача про те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від у справі №300/644/20, яким визнано незаконними та скасовані рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 14.05.2018 «Про місцеві податки і збори», на підставі яких нараховувались податкові зобов'язання, однак Головне управління ДПС в Івано-Франківській області не брало участі в розгляді вказаної справи, оскільки учасниками справи були ОСОБА_1 та Бурштинська міська рада. Стосовно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 в справі №300/939/20 контролюючим органом здійснено всі заходи згідно вимог чинного законодавства. Вказано, що ОСОБА_1 не оскаржувалися винесені Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості від 17.08.2018 №0002534-1302-0921 в сумі 24459,20 грн, від 28.05.2019 №0115847-5113-0921 в сумі 28456,75 грн, від 17.06.2020 №0075241-5133-0921 в сумі 19137,80 грн, від 21.05.2021 №0595618-2407-0921 в сумі 19855,14 грн, тому підстави щодо скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень відсутні. Зазначено, що згідно даних ІАС «Податковий блок» на основі винесених вказаних податкових повідомлень-рішень станом на 09.08.2022 сума заборгованості ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, складає 67089,55 грн. Станом на 09.08.2022 згідно даних ІАС «Податковий блок» сума заборгованості ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості складає 67089,55 грн, а тому відсутні підстави для звільнення майна платника податків з податкової застави (а.с.6).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 в адміністративній справі №300/7003/21, яке набрало законної сили 12.01.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0033831-1305-0903 від 13.10.2021 в частині суми податкового боргу 44316 гривень 04 копійки. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0033831-1305-0903 від 13.10.2021 щодо суми податкового боргу 18775 гривень 96 копійок. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про зобов'язання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області звільнити з податкової застави (арешту) майно ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано приписами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).
Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
За змістом п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідний території.
Як встановлено судом, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2017 рік на суму 24459,20 грн; №0115847-5113-0921 від 28.05.2019, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 28456,75 грн; №0075241-5133-0921 від 17.06.2020, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 19137,80 грн; №0595618-2407-0921 від 21.05.2021, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості 2020 рік на суму 19855,14 грн.
За змістом матеріалів справи відповідач, обчислюючи позивачу суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 2017 по 2020 роки керувався рішеннями Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори».
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 в адміністративній справі №300/644/20, яке набрало законної сили 18.02.2023, визнано протиправними та скасовано рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 «Про місцеві податки та збори», в частині встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Підставою для такого рішення суду в справі № 300/644/20 слугувало, серед іншого, те, що рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» не було оприлюднене ні в офіційних друкованих виданнях, ні на офіційному веб-сайті відповідача. Також Насташинською сільською радою не забезпечено оприлюднення рішення від 14.05.2018 у встановленому законом порядку. З огляду на такі обставини суд дійшов висновку, що недотримання процедури щодо оприлюднення оскаржуваних рішень є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і статей 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та свідчать про незаконність прийнятих відповідачем рішень.
Суд зауважує, що питання наслідків скасування і визнання нечинним нормативно-правового акту неодноразово вирішувалось Верховним Судом.
У постановах від 10 березня 2020 року в справі № 160/1088/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18, від 21 листопада 2023 року в справі № 640/329/20, від 08 лютого 2024 року у справі № 260/2988/21 Верховний Суд визнав, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Поряд з цим Суд наголосив на неможливості зобов'язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 висловила позицію, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Вказані висновки в подальшому підтримано Верховним Судом в постановах від 23.01.2025 в справі №300/2735/23, від 09.04.2025 в справі № 826/17907/18, від 26.02.2025 у справі №240/946/24.
Враховуючи вищезазначені висновки суд констатує, що у справі № 300/644/20 в судовому порядку було встановлено, що рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори» в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправними та були прийняті не у спосіб та не в порядку, встановленому законом. Зокрема вказані рішення не було оприлюднено у визначеному законом порядку. Разом з тим, наслідком недотримання вимоги щодо офіційного оприлюднення рішень ради щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року є неможливість застосування таких рішень у плановому періоді. Ці істотні обставини відповідачем в ході розгляду справи не спростовувались.
За таких обставин відсутні підстави для застосування ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, затвердженої рішеннями Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори», при розрахунку позивачеві податкових зобов'язань з вказаного податку.
Оскільки податкові зобов'язання у спірних податкових повідомленнях-рішеннях розраховані із застосуванням ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, затверджених рішеннями Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 «Про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори», суд, враховуючи приписи частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0075241-5133-0921 від 17.06.2020 та №0595618-2407-0921 від 21.05.2021.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною відмови відповідача №6878/6/09-19-13-06-14 від 09.08.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Поряд з цим, матеріали справи не містить відомостей про оскарження наведених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.
Вказаний лист-відповідь відповідача не є рішенням податкового органу, а містить виключно роз'яснення щодо розміру, підстав та порядку нарахування позивачу податку на нерухоме майно згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відтак, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання контролюючий орган скасувати податковий борг в сумі 67089,55 грн, в тому числі 63452,14 грн податкового зобов'язання і 3637,41 грн пені, та звільнити майно - нежитлову будівлю (корівник) по вул. Осмомисла, 53 в с. Насташине, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області з податкової застави, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За змістом пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (підпункт 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (підпункт 60.1.3); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5).
У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов'язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
За змістом пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).
Згідно з пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
За змістом пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 93.1 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1); визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2); набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3); отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання (підпункт 93.1.4); отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (підпункт 93.1.6).
За приписами пункту 93.2 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (надалі також - Порядок № 586, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 586 визначено, що дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування відповідно до Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов'язок із сплати податків, зборів, платежів згідно з Кодексом.
Згідно п. 4 розділу І Порядку № 586 з метою забезпечення виконання платником податків обов'язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 5 розділу І Порядку № 586).
За приписами п. 7 розділу І Порядку № 586 Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 глави 9 розділу II цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку № 586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (п. 12 розділу І Порядку № 586).
З аналізу норм чинного законодавства слідує, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Суд зазначає, що передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків. Саме у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу контролюючий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника контролюючого органу та складеного акту опису ліквідного майна. При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.
Контролюючий орган в межах суми існуючого податкового боргу вправі вживати заходів для погашення податкового боргу у разі несплати його позивачем, у тому числі і шляхом опису майна в податкову заставу.
Суд зауважує, що питання взаємозв'язку між чинністю податкової вимоги та чинністю рішення про опис майна у податкову заставу вже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 в справі №240/6321/20, в якій було сформульовано такий правовий висновок: «Виникнення права податкової застави законодавство не пов'язує із чинністю податкової вимоги, а скасування податкової вимоги, зокрема з підстав порушення контролюючим органом певних процедур, само по собі не є свідченням відсутності в особи узгоджених грошових зобов'язань».
У постанові від 27.10.2022 в справі №240/9395/20 Верховний Суд дійшов такого висновку: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».
На час формування податкової вимоги від 13.10.2021 позивачем у контролюючого органу були наявні підстави вважати податкові зобов'язання узгодженими, та відповідно було право за відповідних умов винести, зокрема, рішення про опис майна у податкову заставу.
В той же час, абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як встановлено судом, 10.03.2020 відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу за №463/10/09-19-51-10-16, що перебуває у власності ОСОБА_1 . На підставі рішення начальника Калуського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 10.03.2020 №463/10/09-19-51-10-16 про опис майна у податкову заставу, податковим керуючим відповідно до акту опису майна за №5/51-10 від 11.03.2020, описано майно відповідача, серед якого нежитлова будівля, площею 1528,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 .
13.10.2021 контролюючим органом складено податкову вимогу № 0033831-1305-0903 про те, що станом на 12.10.2021 сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 67089,55 грн, у тому числі 63452,14 грн податкові зобов'язання та 3637,41 грн. пеня.
З наданих відповідачем відомостей інтегрованої картки платника податку слідує, що за позивачем станом на 31.10.2018 рахувався податковий борг у розмірі 24459,20 грн. Станом на 26.08.2019 податковий борг в розмірі 28456,75 грн, а також пеня в сумі 3637,41 грн, станом на 31.08.2020 - 19137,80 грн, станом на 31.08.2021 - 19855,14 грн. Всього сума заборгованості складає 67089,55 грн.
Податковий борг в розмірі 28456,75 грн сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією від 25.11.2019 №0.00.1534768332 (а.с.57).
Варто вказати, що інтегрована картка платника податку містить відомості виключно про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Доказів відсутності у позивача податкового боргу зі сплати інших податків матеріали справи не містять.
На момент винесення рішення про опис майна в податкову заставу податкові повідомлення-рішення №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 були узгодженими. Рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 10.03.2020 та акт опису майна № 5/51-10 від 11.03.2020 не скасовані.
Як встановлено судом вище, відсутні події, передбачені підпунктами пункту 93.1 статті 93 ПК України, а саме 93.1.4 (відсутнє рішення, яке набрало законної сили, про скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Також позивачем не подано доказів наявності інших підстав, які встановлені статтею 93 ПК України для звільнення його майна з-під податкової застави.
Отже враховуючи, що в межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019, №0075241-5133-0921 від 17.06.2020, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021 і у відповідача на час розгляду цієї справи ще не виникло обов'язку вчинення дій за наслідками їх скасування, позовні вимоги про зобов'язання відповідача скасувати податковий борг та звільнити майно із податкової застави є передчасними, відтак в задоволенні таких слід відмовити.
Підсумовуючи наведене вище суд констатує, що позов належить задовольнити частково.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1589,98 грн. (задоволено майнові вимоги). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0075241-5133-0921 від 17.06.2020, №0595618-2407-0921 від 21.05.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1589,98 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят десять гривень 98 копійок ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ),
відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.