24 червня 2025 року Справа № 280/2421/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 16.05.2024 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути та задовольнити заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 16.05.2024 року, та прийняти відповідне рішення про відстрочку.
Мотивування позовної заяви зводяться до того, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовну вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що військовозобов'язаний звертається до комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додає перелік документів визначених у додатку 5 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації». Однак, в супереч зазначеним вимогам, громадянин позивач не додав до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за формою 9. Інформація, яка зазначена в довідці дає можливість комісії зрозуміти чи є порушення Позивачем вимог пункту 62 Порядку щодо послідовності здобуття освіти. Вказана довідка зазначена у додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 є обов'язковою та береться до уваги комісією при вирішенні питання щодо розгляду заяв про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вищезазначена довідка 9 не була долучена до заяви, а тому Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке оформлене протоколом №9 від 06.03.2025 року про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є таким, що відповідає діючому законодавству. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.06.2025 витребувано від відповідача докази.
20.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2025 до суду надійшли витребувані докази.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи встановлено, що 03.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач зазначає, що його заява у встановлені строки розглянута не була.
Позивач, не погодившись з правомірністю не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у встановленому порядку та строки, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв'язку із збройною агресією російської федерації про України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови заформою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Суд зазначає, що приписами Порядку №560 визначено, що результати розгляду заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлюються рішенням у формі протоколу.
Відповідно до відомостей з Протоколу №9 від 06.03.2025 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вирішено відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наступним військовозобов'язаним, зокрема,: ОСОБА_1 , 20.01.1978 , солдат запасу, підстава відмови у зв'язку з відсутністю довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була розглянута відповідачем та щодо неї було прийнято рішення у формі Протоколу №9 від 06.03.2025, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
В свою чергу правомірність відмови у наданні відстрочки не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а відповідно зазначені обставини не досліджуються судом під час ухваленні рішення у даній справі. У разі якщо позивач вважає відмову у наданні відстрочки протиправною, то відповідно має право звернутися до суду з окремим позовом на відповідне рішення відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 24.06.2025.
Суддя А.В. Сіпака