23 червня 2025 року Справа № 280/2475/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.10.2024 №262840022555 про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату позивачу пенсії відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.08.2024.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_2 , категорія 4. Вказує, що 14.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 18.10.2024 № 262840022555 про відмову в призначені пенсії. Вважає, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області є незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 01.05.2025 вх. № 21617 вказує, що за результатами наданих позивачем документів відповідачем 2 встановлено, що згідно з записами трудової книжки від 19.12.1983 НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала на Ірпінській фабриці кожгалантерейних виробів у період з 27.04.1987 по 15.04.1992. Зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 м. Ірпінь віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказує, що період роботи на Ірпінській фабриці складає 4 роки 11 місяців 20 днів. Інших документів, які підтверджують перебування чи роботу у забрудненій зоні позивачем не надано. Покликається на те, що статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за наявності встановленої цією статтею тривалості постійного проживання або постійної роботи на радіоактивно забруднених територіях. Вважає, що право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на пряму пов'язано з постійним проживанням або постійної роботи у зоні радіоактивного забруднення протягом визначеного законом часу, а саме станом на 1 січня 1993 року. Разом з цим слід зазначити, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Тобто, у разі відсутності права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки (у зоні посиленого радіологічного контролю) та водночас за наявності станом на 01.01.1993 не менше 4 років проживання чи роботи у зазначеній зоні, право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років особа набуває за умови проживання чи роботи в зазначеній зоні не менше 15 років. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року). Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2475/25 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія НОМЕР_2 , яке видане 21.05.1996, Київською обласною державною адміністрацією.
14.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
В порядку екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який своїм рішенням від 18.10.2024 №262840022555 відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку на 1 рік мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, але при цьому така початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року справі № 556/1153/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 565/1829/17.
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні радіологічного контролю - не менше 4 років, - категорія 4.
При цьому, суд зазначає, що згідно зі ст. 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема, і призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачці видане посвідчення уповноваженим на те державним органом (Київська ОДА) серії НОМЕР_2 від 21.05.1996, відповідно до якого позивач є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Отже, наявність у позивача посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, а отже позивач має право на зниження пенсійного віку. Слід зазначити, що відповідачем1 не заперечується факт проживання/роботи позивачки у вказаній зоні не менше чотирьох років, що підтверджується спірним рішеннячм.
Суд враховує, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Як покликається позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народилася в місті Ірпінь Київської області про що свідчить свідоцтво про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 закінчила середню загальноосвітню школу № 17 міста Ірпеня Київської області про що свідчить атестат про середню освіту. У 1989 вона вийшла заміж про що свідчить свідоцтво про шлюб видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану міста Ірпеня.
При цьому, не є спірним той факт, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 м. Ірпінь віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази постійного проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року, що виключає право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.
Суд зауважує, що записами трудової книжки підтверджується ОСОБА_1 працювала на Ірпінській фабриці кожгалантерейних виробів у період з 27.04.1987 по 15.04.1992 (4 роки 11 місяців 20 днів). Надалі, згідно записів трудової книжки не підтверджується, що позивачка постійно працювала у м. Ірпінь. При цьому, згідно копії паспорту, ОСОБА_1 з 22.12.1999 зареєстрована у м. Бровари, з 30.11.2017 - у м. Київ. Доказів постійного проживання у м. Ірпінь матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи підтверджують роботу позивачки протягом 4 років 11 місяців 20 днів станом на 1 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю, вона має право на 1 рік зменшення пенсійного віку та страхового стажу.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як вбачається із оскаржуваного рішення пенсійного органу, вік позивача на момент звернення за призначенням пенсії (14.08.2024) становив 59 років 11 місяців 20 днів, що дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
При цьому, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії складав 27 років 10 місяців 21 день, що не заперечується позивачем. Будь-яких доводів щодо неврахування певних періодів роботи до страхового стажу позивач не навів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України був відсутній необхідний страховий стаж, а тому у відповідача не було підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.08.2024.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.10.2024 №262840022555 про відмову в призначенні позивачу пенсії є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 червня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко