23 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/2924/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Управління патрульної поліції в Закарпатській області №22аз/41/15/01-2025 від 02.04.2025 року у наданні інформації на адвокатський запит №67 від 26.03.2025 року; 2) зобов'язати Управління патрульної поліції в Закарпатській області повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 № 67 від 26.03.2025 року та надати повну, достовірну і обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду, визначених у мотивувальній частині судового рішення.
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що 26 березня 2025 року він звернувся до Управління патрульної поліції в Закарпатській області в інтересах клієнта з адвокатським запитом, до якого долучив ордер. Разом з тим, за результатами розгляду такого запиту у наданні запитуваної інформації було відмовлено з тих мотивів, що в долученому ордері не зазначено назву конкретного органу на здійснення представництва інтересів, а в загальному перераховано всі органи, в яких надається правова допомога. Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки можливість зазначення в ордері не тільки конкретної назви органу, але й назви групи органів, передбачена не тільки законодавчими нормами, але й судовою практикою.
05 травня 2025 року Департамент патрульної поліції подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Так, зазначив, що Положенням про ордер встановлено обов'язковість зазначення в такому безпосередньої назви конкретного органу або групи органів, у яких адвокатом надається правнича допомога. При цьому зазначення групи органів передбачає їх об'єднання за критерієм напрямку діяльності. Поряд з цим, у долученому до адвокатського запиту ордері відсутні відомості щодо наявності у позивача права на представництво інтересів свого клієнта в Управлінні патрульної поліції. Так, зазначення в ордері в «органах державної, виконавчої та судової влади України» є узагальненням та не має під собою чіткості ні конкретного органу, ні групи органів.
Управління патрульної поліції в Закарпатській області відзив на позов у встановлений судом строк не подало.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся в інтересах клієнта - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) з адвокатським запитом №67, в якому з метою надання клієнту якісної та кваліфікаційної правничої допомоги просив:
1) повідомити про причини та підстави зупинки 15 березня 2025 року у м. Ужгород інспекторами поліції транспортного засобу за керуванням ОСОБА_2 ;
2) надати докази вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень 15.03.2025;
3) надати у повному об'ємі матеріали, що складені працівниками поліції щодо ОСОБА_2 15.03.2025;
4) надати у повному об'ємі відео з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, що вели розмову 15.03.2025 з ОСОБА_2 .
До вказаного адвокатського запиту долучив копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/858, посвідчену копію Договору №49 про надання правничої допомоги від 17.03.2025, ордер серії АО №1155682 від 17.03.2025.
Як вбачається з ордеру серії АО №1155682 від 17.03.2025 Мельник П.П. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_2 у органах державної, виконавчої та судової влади України, інших установах та організаціях, у т.ч. ДП, КП, АТ, ТОВ, ТДВ, ФОП тощо.
За результатами розгляду такого адвокатського запиту листом №22аз/41/15/01-2025 від 02.04.2025 Управління запропоновано адвокату Мельнику П.П. надіслати повторно запит, відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про надання правничої допомоги, зазначивши назву органу, на представництво в якому адвокат має право.
Вважаючи зазначену відмову відповідача в наданні запитуваної інформації протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регламентуються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 р. (далі - Закон).
Відповідно до норм п.1 ч.1 ст.20 Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Поняття «адвокатський запит» регулюється положеннями ч. 1 ст. 24 Закону, відповідно до якого таким є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ч. 3 зазначеної статті передбачає, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у наданні запитуваної адвокатом Мельником П.П. інформації з тих мотивів, що у долученому до запиту ордері відсутні відомості щодо права адвоката на представництво інтересів клієнта в Управлінні.
Оцінюючи такі доводи відповідача з точки зору основних засад адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону).
Рада адвокатів України рішенням від 12.04.2019 №41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент звернення позивача з адвокатським запитом до Управління).
П. 3 Положення передбачено, що в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Відповідно до пункту 4 Положення, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Так, відповідно до підпункту 12.4. пункту 12 Положення, ордер містить, серед іншого, назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
На обов'язковість дотримання вищезазначеного положення наголошено також в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №826/17175/18, від 15 травня 2024 року у справі №520/14924/23, 18 квітня 2025 року у справі №340/1171/24 та інших.
На підтвердження своїх повноважень на представленні інтересів клієнта в Управлінні Мельник П.П. долучив до адвокатського звернення ордер серії АО №1155682 від 17.03.2025, в якому в графі назва органу, у якому надається правнича допомога, зазначено «у органах державної, виконавчої та судової влади України, інших установах та організаціях, у т.ч. ДП, КП, АТ, ТОВ, ТДВ, ФОП тощо».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Управління відноситься до структури органів виконавчої влади, а тому в ордері, відповідно до норм пп. 12.4 п. 12 Положення, вірно зазначено назву групи органів, в якому здійснюється представництво інтересів ОСОБА_2 .
Проте суд не може погодитися з такою аргументацією позивача з огляду на наступне.
Органи виконавчої влади в Україні - це система центральних і місцевих, одноособових і колегіальних, органів виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України, що відповідно до Конституції та законів України забезпечують виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України в найважливіших сферах суспільного і державного життя України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують:
1) кримінальна поліція;
2) патрульна поліція;
3) органи досудового розслідування;
4) поліція охорони;
5) спеціальна поліція;
6) поліція особливого призначення;
7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
П. 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №73 (у редакції наказу від 05.09.2024 №947) передбачено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізовується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату, його територіальних (відокремлених) підрозділів, інших підрозділів патрульної поліції у тому числі підрозділів поліції особливого призначення (п. 4 Розділу І Положення).
В свою чергу, відповідно до п. 1 Розділу 1 Положення про Управління патрульної поліції в Закарпатській області, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції №20/1 від 01.12.2015 (в редакції від 03.03.2025 № 591), Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції.
Управління забезпечує виконання завдань і функцій патрульної поліції на території обслуговування та на територіях, визначених окремими організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України та/або Департаменту патрульної поліції (п. 5 розділу І Положення).
Отже, система органів виконавчої влади в Україні являє собою широке поняття, яке включає сукупність всіх органів виконавчої влади в найважливіших сферах суспільного і державного життя, які створюють цілісну єдність у процесі реалізації виконавчої влади на території України. Складовою частиною такої системи, звичайно, являється Департамент патрульної поліції та його територіальні управління.
Поряд з цим, суд вважає помилковим можливість зазначення загальної назви «виконавчі органи» в якості назви органу, у якому надається правнича допомога адвоката в ордері, в контексті вимог п. 12.4 п. 12 Положення, з огляду на абз. 2 п. 12.4 п. 12 Положення, який передбачає необхідність конкретизації назви органів або їх групи (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 №3781-XII, правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, Управління відноситься до групи правоохоронних органів, що відповідно до абз. 2 п. 12.4 п. 12 Положення підлягає виокремленню в якості назви органу, у якому надається правова допомога.
Оскільки в долученому до адвокатського запиту ордері серії АО №1155682 адвокат Мельник П.П. серед переліку назв органів (групи органів), у яких надається правнича допомога ОСОБА_2 , не зазначив Управління або ж правоохоронні органи, суд вважає, що відповідач правомірно звернув увагу позивача на такий недолік та запропонував подати повторний запит з дотриманням вимог Закону та Положення.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін