24 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/20902/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо:
- відмови у призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 , що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 29.03.2023 №249/30, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , довідки від 21.04.2023 №179/1/2966 та від 27.04.2023 №179/1/3080, виданих державним архівом Міністерства оборони України.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:
- здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- здійснити з 18.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 29.03.2023 №249/30, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , довідки від 21.04.2023 №179/1/2966 та від 27.04.2023 №179/1/3080, виданих державним архівом Міністерства оборони України.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 15000,00 гри. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору 1211,20 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 11.05.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Також 04.07.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо допризначення пенсії у зв'язку з призначенням грошової допомоги відповідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 та перерахунку пенсії згідно довідок про заробіток до 2000 року. Листом від 14.07.2023 року позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги, оскільки у неї відсутній пільговий стаж 30 років.
Вважаючи відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки до заяви додано всі необхідні документи, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у даній справі, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачами - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, надіслано до суду відзиви на позовну заяву, в яких вони просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Представники вказали, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 19.03.2023 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дата звернення за призначенням пенсії 11.05.2023. Страховий стаж на день звернення зарахований по 31.03.2023, та складає 42 роки 3 місяці 20 днів. На підставі поданих документів позивача та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, її стаж для права на виплату грошової допомоги, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 складає 27 років 3 місяці 11 днів (необхідно 30 років). До вищезазначеного стажу не враховані наступні періоди роботи: з 01.12.1981 по 01.07.1982 у Червоноармійській ДМШ, так як школа мистецтв не належить до закладів освіти, які передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909; з 01.12.1992 по 29.02.1996 у яслах-садку "Теремок", так як відсутні документи про користування відпустками без збереження заробітної плати. Одночасно до заяви позивач надав довідки про заробітну плату від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 № 179/1/308, видані Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, які не підтверджені первинними документами. Тому, на думку відповідачів, враховуючи вищевикладене, права на виплату грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 позивач не має, оскільки відсутній необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, для жінок 30 років.
Стосовно клопотання ГУ ПФУ в Житомирській області про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що питання строку звернення до суду судом вирішувалось при відкритті провадження справи та ухвалою суду від 21.11.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у даній справі.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 19.03.2023 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.07.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо допризначення пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів та призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким 07.07.2023 року прийнято рішення №063350025958 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. В рішенні вказано, що стаж ОСОБА_1 , який дає право на виплату грошової допомоги, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 складає 27 років 3 місяці 11 днів (необхідно 30 років). До вищезазначеного стажу не враховані наступні періоди роботи: з 01.12.1981 по 01.07.1982 у Червоноармійській ДМШ, так як школа мистецтв не належить до закладів освіти, які передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909; з 01.12.1992 по 29.02.1996 у яслах-садку "Теремок", так як відсутні документи про користування відпустками без збереження заробітної плати. Одночасно до заяви позивач надав довідки про заробітну плату від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 № 179/1/308, видані Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, які не підтверджені первинними документами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17).
У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у зв'язку із тим, стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 11 днів (необхідно 30 років). До вищезазначеного стажу не враховані наступні періоди роботи: з 01.12.1981 по 01.07.1982 у Червоноармійській музичній школі, так як школа мистецтв не належить до закладів освіти, які передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909; з 01.12.1992 по 29.02.1996 у яслах-садку "Теремок", так як відсутні документи про користування відпустками без збереження заробітної плати.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Вказаним Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, а також не передбачено необхідності надання документів про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, з підстав відсутності документів про користування відпустками без збереження заробітної плати,суперечить законодавству і встановленим обставинам справи.
Стосовно тверджень відповідачів, що школа мистецтв не належить до закладів освіти, які передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, суд зазначає таке.
Частина перша статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII визначає невід'ємними складниками системи освіти такі: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ (далі - Закон № 1841-ІІІ) система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.
Відповідно до статті 12 Закону № 1841-ІІІ: заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту (частина третя).
Абзацом 5 частини четвертої статті 21 Закону № 1841-ІІІ визначено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Частиною другою статті 21 Закону № 1841-ІІІ визначено, що перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, відповідно до якого посада викладача всіх спеціальностей у позашкільних закладах належить до посад педагогічних працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 затверджений Перелік типів позашкільних навчальних закладів. Відповідно до пункту 6 цього Переліку в редакції, чинній на дату призначення позивачці пенсії, до позашкільних навчальних закладів належать: початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Постановою Кабінету Міністрів України № 78 від 31.01.2001 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" затверджений Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Згідно з пунктом 2 цього Порядку до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - стаж педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963.
Систему початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів становлять школи естетичного виховання такі як: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші, які належать до позашкільних навчальних закладах. Відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» складниками системи освіти, поряд з іншими, є позашкільна освіта. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 посада викладача всіх спеціальностей у позашкільних закладах належить до посад педагогічних працівників.
Наведені вище міркування щодо застосування релевантних норм права дозволяють суду дійти висновку, що посада викладача у школі мистецтв (музичній школі) належить до посад педагогічних працівників позашкільного навчального закладу.
З огляду на вищезазначено, період роботи позивачки: з 01.12.1981 по 01.07.1982 у Червоноармійській ДМШ, з 01.12.1992 по 29.02.1996 у яслах-садку "Теремок" безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги. При цьому, зарахування таких періодів до спеціального страхового стажу позивачки із врахуванням стажу, який уже був підтверджений відповідачем, свідчитиме про наявність у неї більш ніж 30 років спеціального страхового стажу,що дає право на призначення і виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З приводу неврахування наданих позивачкою довідок про заробітну плату від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 № 179/1/3080, виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 цього Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Як передбачено частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За змістом підпункту 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1, зокрема, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що пенсіонер має подати саме довідку про заробітну плату, в якій мають бути зазначені первинні документи, на підставі яких вона видана, а орган пенсійного фонду має право вимагати від підприємств, установ та організацій, її дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, а також перевіряти обґрунтованість її видачі. Після надходження документів пенсійний орган вирішує питання про перерахунок пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі № 667/4633/15-а.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 № 179/1/3080, виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.
Проте відповідач відмовив позивачу в проведенні такого перерахунку, оскільки довідки потребують підтвердження первинними документами.
Дослідивши вказані довідки, судом встановлено, що останні видані на підставі архівних документів військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На противагу вищезазначеному судом, відповідач під час розгляду заяви позивача неповно та однобічно дослідив надані довідки, протиправно не врахував надані позивачем довідки, та, як наслідок, прийняв протиправне рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.
Разом з тим, частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відтак, оскільки позивач звернувся 04.07.2023 із заявою про перерахунок пенсії із включенням заробітної плати, зазначеної в довідках від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 № 179/1/3080, то суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, відповідачу слід здійснити з 01.07.2023.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.07.2023 року № 063350025958; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі десяти пенсії за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити з 01.07.2023 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідок від 21.04.2023 №179/1/2966 та від 27.04.2023 №179/1/3080, виданих Державним архівом Міністерства оборони України.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст. 134 та ст. 137 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак позивачкою не надано будь-яких документальних підтверджень понесення нею витрат на професійну правничу допомогу (платіжних доручень, актів виконаних робіт/наданих послуг), а тому підстави для розподілу таких витрат відсутні.
Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлена права звернутись до суду із клопотанням про присудження на її користь витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі положень статті 139 КАС України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Соборна, 3, м. Словянськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №063350025958 від 07.07.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати згідно довідок від 21.04.2023 № 179/1/2966 та від 27.04.2023 №179/1/3080, виданих Державним архівом Міністерства оборони України з 01.07.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко