23 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/25635/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішенням, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:
- визнати рішення №057250000632 від 13 листопада 2024 року відповідача, Головного управління Пенсійного фонду "України в Дніпропетровській області у відмові призначення мені пенсії у зв'язку із втратою годувальника у відповідності із ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити мені пенсію в зв'язку із переходом з пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію у зв'язку із втратою годувальника у відповідності із ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту мого звернення до відповідача, тобто з 02.11.2024.
В обґрунтування позову вказує, що є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів 1-ї категорії, інваліда 1-ї групи, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Чоловік отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Як дружина померлого чоловіка, інваліда 1 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перехід на пенсію по втраті гoдyвaльникa згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням №057250000632 від 13 листопада 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило мені в переході на пенсію тю втраті годувальника. Відмова мотивована тим, що мені на даний час не виповнилось 60 років. Позивач вважає, що таке рішення створює для неї правові наслідки, впливає на правову визначеність у житті. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 02.01.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 22.01.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 13.11.2024 № 057250000632 про відмову у перерахунку пенсії. Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомило позивачу. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додано копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву до суду не надіслало.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до умов Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону №796.
Розгляд заяви позивача від 02.11.2023, за принципом екстериторіальності, здійснювало Головне управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 13.11.2024 прийнято рішення №057250000632 про відмову у перерахунку пенсії. У рішенні вказано: "Відділом перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву від 02.11.2023 № 3772 ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 щодо переходу і пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » пенсію у зв'язку з втратою годувальники згідно ст.54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » повідомляє наступне. Згідно п. 3 ст. 45 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове держав пенсійне страхування" зі змінами (надалі - Закон) переведення з одного виду пенсії інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одно виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержані органами Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 2 стапі 36 Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону. Відповідно до ст. 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років миють особи лі наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. ОСОБА_1 не є непрацездатним членом сім'ї оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, та не є особою інвалідністю, а тому права на пенсію в зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.1 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з недосягненням пенсійного віку на момент звернення за перерахунком пенсії."
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини першої статті 1 Закону №1058-IV, відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати : 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконувала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію і проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Тобто, обов'язковими умовами для визнання за членами сім'ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а й те, що ці члени сім'ї мають бути непрацездатними та перебувати на утриманні померлого, або доходи померлого були для них єдиним джерелом засобів до існування.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Водночас пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Аналіз наведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави для висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
При цьому, отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм до досягнення передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV віку пенсії у зв'язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 750/3563/17.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника слугувало те, що позивач не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV та відсутні документи про визнання її особою з інвалідністю.
З матеріалів слідує, що на день звернення із заявою щодо переведення на пенсію по втраті годувальника до органів пенсійного фонду, вік позивача становив 57 років, а отже остання не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Також позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували, що остання є особою з інвалідністю.
Отже, позивач, яка станом на дату звернення із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника, не досягла віку 60 років, не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника і не набула права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а відтак, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Дніпровський район,49094, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання неправомірним рішенням, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
23.06.25