24 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/3661/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" до Житомирської митниці Державної митної служби України, Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA126000/2024/00015/2 від 17.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007851 від 17.12.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товару та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.
Ухвалою від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач- Координаційно-моніторингова митниця подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості; документи, подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом не надано інформацію щодо всіх складових понесених витрат.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити в повному обсязі оскільки наданий відповідачу платіжний документ в призначенні/деталях платежу містять інформацію про товар, за який здійснена оплата, а також посилання на контракт та специфікацію, що деталізує конкретну оплату з товаром, що декларується позивачем. Сума в платіжній інструкції в іноземній валюті відповідає вартості товару, поставка якого визначена специфікацією, укладеною між Постачальником і Покупцем/Позивачем. Також платіжна інструкція в іноземній валюті містять повну інформацію про отримувача (постачальника), в тому числі: його адресу, розрахунковий рахунок, назву і адресу банку, які повністю відповідають інформації, зазначеній в специфікації, а тому підтверджує здійснення платежу за товар на рахунки постачальника у повному розмірі; позивач заявляє, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання ним під час митного оформлення товарів документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідач- Житомирська митниця подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 25.03.2025 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні від 12.05.2025, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю Нова-Технологія" 05.04.2017 укладено Контракт № 05042017 з компанією - нерезидентом Gateway Auction Ltd (Велика Британія) . Умови Контракту передбачають поставку Постачальником рухомого майна Покупцю на умовах 100% передплати вартості товару за цінами та в асортименті, який визначається Специфікаціями, які є невід'ємними частинами Контракту.
17.10.2024 Постачальник і Покупець на виконання умов Контракту для поставки рухомого майна, підписали Специфікацію до Контракту, якою визначили поставку товарів на загальну суму 77 220,00 GBP, а саме:
JCB 535-125 T4 12,5 metre telescopic handler - Навантажувач телескопічний JCB 535-125, серійний номер JCB5AN7GVH2567256, 2017 року виготовлення за ціною 25 575,00 GBP (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять фунтів стерлінгів)
JCB 533-105 T4 10,5 metre telescopic handler - Навантажувач телескопічний JCB 533-105, серійний номер JCB5AH7GPH2567141, 2017 року виготовлення за ціною 23375,00 GBP (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять фунтів стерлінгів)
JCB 531-70 T4 7metre telescopichandler- Навантажувач телескопічний JCB 531 70, серійний номер JCB5AA7GLH2568581, 2017 року виготовлення за ціною 24 750,00 GBP (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят фунтів стерлінгів)
Doosan G35C-5 3,5 tonne gas powered folk lifttruk (Вилковий складський навантажувач DOOSAN G35C-5), серійний номер MT-00126, 2007 року виготовлення за ціною 3 520,00 GBP (три тисячі п'ятсот двадцять фунтів стерлінгів).
16.12.2024 представником позивача - митним брокером ФОП Пахнюком Сергієм Станіславовичем, який здійснює декларування на підставі Ліцензії № АА 004392 та договору-доручення б/н від 20.05.2022 року, подано до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - Відповідач) електронну вантажну митну декларацію (далі - МД) № 24UA101020043923U9 на оформлення товарів: "Товар № 1 - Навантажувач телескопічний JCB 535-125, серійний номер JCB5AN7GVH2567256, 2017 року виготовлення, такий що був у використанні, та Товар № 2 - Навантажувач телескопічний JCB 533-105, серійний номер JCB5AH7GPH2567141, 2017 року виготовлення, такий що був у використанні".
Декларантом заявлено митну вартість Товару №1 - 26 876,38 GBP та Товару № 2 - 24 522,44 GBP, що у перерахунку у валюту України - гривню - за курсом Національного банку України, який застосовувався для розрахунків у зовнішньоекономічних операціях і діяв на день подання митної декларації, разом склало 2 707 617,47 грн (два мільйони сімсот сім тисяч шістсот сімнадцять гривень 47 копійки).
Митна вартість товарів визначена позивачем згідно із пунктом 1 частини першої статті 57 та статтею 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано наступні документи:
1.Контракт (зовнішньоекономічний договір) щодо купівлі-продажу товарів №05042017 від 05.04.2017 року.
2.Специфікація до контракту №05042017 від 05.04.2017 року (доповнення до зовнішньоекономічного договору) б/н від 17.10.2024 року.
3.Рахунок-фактура (інвойс) (Sales invoice) TR/2743 від 17.10.2024 року.
4.Платіжні доручення в іноземній валюті (банківський платіжний документ про оплату товару): P241024983 від 24.10.2024, P241115982 від 15.11.2024, P241120982 від 20.11.2024, P241128390 від 28.11.2024, P241202983 від 02.12.2024 року.
5.Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) S0870641 від 10.12.2024 року.
6.Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) S0870642 від 10.12.2024 року.
7.Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) (International consignment note) від 10.12.2024 року.
8.Довідка про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) № 1612/1 від 16.12.2024 року.
9.Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 16122024-41 від 16.12.2024 року.
10.Договір-заявка №0212-2-22 від 02.12.2024 року про надання транспортно- експедиторських послуг по організації перевезення транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. вантажів автомобільним
11. Транзитна митна № 24GB000060HTUCM9J3. (Transit-accompanying document)
12.Договір-доручення б/н 20.05.2022.
13. Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України.
На вимогу митного органу було додатково надано експортну декларацію країни відправлення 24GBDOND3CNHKQOAA8. Знімок екрана зі сторінки аукціону про ціну та фото товару.
Координаційно-моніторингою митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA126000/2024/00015/2 від 17.12.2024, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості, Житомирською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007851 від 17.12.2024.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено:
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару № 1 та № 2 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Відповідно до п.3.1 контракту від 05.04.2017 №05042017 оплата за товар проводиться у формі 100% передплати.
Платіжні документи від 24.10.2024 № P241024983, від 15.11.2024 P241115982, від 20.11.2024 P241120982, від 28.11.2024 P241128390, від 02.12.2024 P241202983 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216.
Також, встановлено, що GATEWAY AUCTIONS LIMITED реалізовує транспортні засоби через власний аукціонний майданчик на офіційному сайті www.gatewayauctions.com. На вказаному сайті зазначено умови взаємодій (співпраці) з клієнтами. Однією з умов продажу є премія від покупця, яка встановлюється на рівні 10% від ціни продажу. Також, усі пропозиції щодо лотів складаються без урахування ПДВ, який буде додано до рахунку- фактури , який сплачує покупець. Оплата по рахунку здійснюється повністю до 17:00 дня, наступного за продажем.
Рахунок фактура TR/2743 від 17.10.2024 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також, даний документ не містить відомостей про премію від продавця; містить відомості про нульову ставку ПДВ, що суперечить умовам продажу; документ на оплату (рахунок фактура TR/2743) виставлений 17.10.2024, специфікація від 17.10.2024, а оплата здійснена частинами в період з 15.11.24 до 02.12.2024, тобто з порушеннями термінів.
Виявлені невідповідності створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих до митного оформлення документів.
Для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 16.12.2024 №16122024-41, який містить лише інформацію про вартість перевезення товару за маршрутом. Тобто до митної вартості не включені витрати на навантаження.
Довідка про транспортні витрати від 16.12.2024 № 1612/1 містить інформацію, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Дана інформація суперечить відомостям викладеним у рахунку-фактурі від 16.12.2024 №16122024-41, в якому зазначено що експедитор на території іноземної держави поніс витрати лише по перевезенню вантажу. Також, інформація про те що експедитор відповідає за навантаження товару на транспортний засіб відсутня в договорі-заявці між експедитором та замовником від 02.12.2024 № 0212-2-22.
Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Додатково долучена до митної декларації експортна декларація країни відправлення не усунула виявлені розбіжності.
Не надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожих товарів №1 та № 2.
Методи 2а та 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари та подібні (аналогічні товари), методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митна вартість товару № 1 визначена за резервним методом із урахуванням обмежень передбачених частиною 3 ст. 64 МКУ, яка ґрунтується на раніше визнаній митними органами митній вартості, яка визначена на підставі митної декларації МД №24UA205140031230U5 від 08.05.2024 - Автонавантажувачі, в комплекті з вилковим захватом, оснащені телескопічним підіймальним обладнанням, самохідні, що може працювати на нерівній місцевості, бувші у використанні:-Б/в телескопічний навантажувач JCB 535V125, 2017р., с.н.-JCB5AN7GTH2566374, вага- 10020 кг - 1шт.Вантажопід'ємність-3500кг, висота підйому- 12,5м, тип двигуна- дизель,потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/год. Загальна кількість місць включаючи водія - 1місце. Призначений для транспортування, навантаження/розвантаження та штабелювання вантажів.Виробник:JCB.Торговельна марка:JCB.Країна виробництва:GB. Умови поставки FCA Maltby S66 7QW (Великобританія), вага - 10020 кг- 28261,29 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Митна вартість товару № 2 визначена за резервним методом із урахуванням обмежень передбачених частиною 3 ст. 64 МКУ, яка ґрунтується на раніше визнаній митними органами митній вартості, яка визначена на підставі митної декларації МД №UA205140/2024/075143 від 28.11.2024 - 1. Автонавантажувачі, в комплекті з вилковим захватом, оснащені телескопічним підіймальним обладнанням, самохідні, що може працювати на нерівній місцевості, бувші у використанні:-Б/в телескопічний навантажувач JCB 533-105, 2017р., с.н.-JCB5AH7GEH2570830, вага- 8870 кг - 1шт.Вантажопід'ємність-3300кг, висота підйому- 10,5м, тип двигуна- дизель,потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/год. Загальна кількість місць включаючи водія - 1місце. Призначений для транспортування, навантаження/розвантаження та штабелювання вантажів. Виробник: JCB.Торговельна:JCB. Умови поставки FCA Maltby S66 7QW (Великобританія), вага -8870 кг- 28078,93 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на наступне.
Щодо доводів відповідача, що платіжні документи від 24.10.2024 № P241024983, від 15.11.2024 P241115982, від 20.11.2024 P241120982, від 28.11.2024 P241128390, від 02.12.2024 P241202983 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216.
Суд враховує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що Платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Між тим, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, а отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані декларантом для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 та від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань, щодо оплати товарів, позивач здійснив наступні платежі на рахунки постачальника у розмірах:
3 700, 00 GBP -24.10.2024 ( платіжне доручення № P241024983);
19 000,00 GBP -15.11.2024 ( платіжне доручення № P241115982);
34 520,00 GBP -20.11.2024 ( платіжне доручення № P241120982);
16 700,00 GBP -28.11.2024 ( платіжне доручення № P241128390).
3 300,00 GBP - 02.11.2024 ( платіжне доручення № P241202983).
При цьому, у платіжних дорученнях в іноземній валюті від 24.10.2024 №P241024983, від 15.11.2024 P241115982, від 20.11.2024 P241120982, від 28.11.2024 P241128390, від 02.12.2024 P241202983, які були подані декларантом митному органу разом з додатковим пакетом документів, в графі призначення платежу зазначено:
- №P241024983 від 24.10.2024 - "Mashinery prepayment according to the contract 05.04.2017 and specsfication dated 17/10/2024 Ukraine";
- P241115982 від 15.11.2024 - "Mashinery prepayment according to the contract 05.04.2017 and specsfication dated 17/10/2024 Ukraine";
- P241120982 від 20.11.2024 - "Mashinery prepayment according to the contract 05.04.2017 and specsfication dated 17/10/2024 Ukraine";
- P241128390 від 28.11.2024 -"Mashinery prepayment according to the contract 05.04.2017 and specsfication dated 17/10/2024 Ukraine";
- P241202983 від 02.12.2024 - "Mashinery prepayment according to the contract 05.04.2017 and specsfication dated 17/10/2024 Ukraine".
Таким чином, платіжні інструкції в іноземній валюті від 24.10.2024 № P241024983, від 15.11.2024 P241115982, від 20.11.2024 P241120982, від 28.11.2024 P241128390, від 02.12.2024 P241202983 містять посилання на основний документ, а саме контракт та підтверджують факт того, що "Нова-Технологія" сплатила на користь Gateway Auctions Limited 77 220,00 GBP (сімдесят сім тисяч двісті двадцять фунтів стерлінгів). Вказана сума сплачена відповідно до укладеної специфікації б/н від 17.10.2024 р, що підтверджує 100 % оплату товарів, а вказані митним органом розбіжності не є порушенням, позаяк перед відправленням товару та поданням митної декларації, товар вже був оплачений.
Крім того, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "сумніви щодо того, чи стосуються дані документи оцінюваного товару" є його припущенням яке не ґрунтується на жодних доказах.
Також, суд зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем протиправно не взято до уваги платіжні документи від 24.10.2024 № P241024983, від 15.11.2024 P241115982, від 20.11.2024 P241120982, від 28.11.2024 P241128390, від 02.12.2024 P241202983 , оскільки такі підтверджують факт оплати за оцінюваний товар.
Щодо доводів відповідача, що рахунок фактура TR/2743 від 17.10.2024 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також, даний документ не містить відомостей про премію від продавця; містить відомості про нульову ставку ПДВ, що суперечить умовам продажу; документ на оплату (рахунок фактура TR/2743) виставлений 17.10.2024, специфікація від 17.10.2024, а оплата здійснена частинами в період з 15.11.24 до 02.12.2024, тобто з порушеннями термінів.
Щодо зауваження відповідача про відсутність підпису/печатки продавця в інвойсі, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутній підпис/печатка продавця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, суд зазначає, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.
Крім того, суд зазначає, що компанія - нерезидент Gateway Auction Ltd, яка є Постачальником задекларованого товару, реалізовує транспортні засоби через власний аукціонний майданчик, як зазначив відповідач у оскаржуваному рішенні про коригування. Але в будь якому разі переможець аукціону зобов'язаний укласти з продавцем/ постачальником договір, яким визначити умови продажу та постачання товару, і відповідно до умов якого в подальшому здійснити оплату товару.
Наведена відповідачем інформація, що містяться на сайті Постачальника, є внутрішнім регламентуючим матеріалом платформи, який визначає порядок співпраці між учасниками аукціонної платформи. Ці умови не є обов'язковими для встановлення умов продажу конкретного товару, так як всі домовленості щодо продажу і поставки товару погоджуються сторонами в укладених контрактах та додатках до них.
При регулюванні ділових відносин у сфері зовнішньоторговельного обігу діє принцип свободи договору. Цей принцип є результатом розвитку ширшого принципу, що діє і в національному законодавстві більшості країн, і у сфері міжнародного права - принципу автономії волі. Керуючись цим принципом, суб"єкти ЗЕД самі вирішують, на яких умовах укладати договір, з ким його укладати, яким буде його зміст і форма.
Так як погодження сторонами істотних умов є обов'язковим при укладенні будь-якого договору, тому і при укладенні зовнішньоекономічного контракту його істотними умовами є умови про предмет договору, ціну/вартість та строк оплати. Ці умови встановлюються на розсуд сторін і є вільним вибором сторін договору.
Зовнішньоекономічний контракт юридично закріплює відносини між сторонами, визначає зобов'язання кожної сторони, а також визначає порядок, послідовність і способи дій кожної з них.
Таким чином, позивач в першу чергу на підставі зовнішньоекономічного контракту та укладеної специфікації придбав товар і ввіз його на митну територію України.
А тому, ціна товару сторонами визначена в специфікації, що є невід'ємною частиною контракту, а також подана митному органу під час заявлення митної вартості товару, що підтверджується інформацією, яка міститься в картці відмови №UA101020/2024/007851 від 17.12.2024 року, у якій зазначено, що відмову декларанту здійснено за результатами перевірки митної декларації та інших документів, поданих декларантом, в тому числі: специфікації б/н від 17.10.2024 року.
Отже, твердження відповідача про порушення строків та невідповідності щодо умов оплати товару вказані у будь яких інших джерелах відмінних від погоджених умов продажу, визначених у контракті та специфікації, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контрольним органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості.
Суд зазначає, що процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Таким чином, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії.
Суд вказує, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення передплат, післяплат чи часткових оплат.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 справи №460/2674/20, від 12.03.2019 по справі №803/3649/15, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Таким чином, терміни оплати, способи оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару.
Також, щодо твердження відповідача про відсутність у поданих до митної декларації документах відомостей щодо розміру ПДВ (нульова ставка ПДВ), які на думку відповідача суперечать умовам продажу, вважаємо безпідставним.
Згідно законодавства країни Постачальника експорт товарів та послуг з Великобританії звільнений від оподаткування ПДВ. Нульова ставка ПДВ - це особливий режим оподаткування, при якому податок нараховується за ставкою 0%, що і відображено у рахунку-фактурі TR/2743 від 17.10.2024 року.
Таким чином, нарахування податку здійснюється Постачальником за нульовою ставкою у випадку подальшого експорту товарів за межі митної території Постачальника. При експорті товарів Постачальник застосовуючи нульову ставку ПДВ також оформлює документ, а саме експортну декларацію, що підтверджує перетин кордону товаром в пунктах пропуску.
Отже товари, які продаються на експорт, або послуги, які продаються клієнтам за кордон не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому рахунок-фактура Постачальника не містить інформацію про нарахування ПДВ, а також відсутня його оплата Покупцем.
Таким чином, на думку суду, декларантом виконані вимоги діючого митного законодавства (частина друга статті 53 Митного кодексу України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі специфікацією, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену товариством вартість товару за Контрактом та факт здійснення оплати за товар.
Що стосується доводів відповідача про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У відповідності до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України основною вимогою до транспортних (перевізних) документів є наявність в них відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
1)рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
2)банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
3)калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
У випадку визначення митної вартості товару декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту), згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї ж статті.
Частина 10 статті 58 МК України визначає витрати, які є складовими митної вартості, в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Так як законом не визначено конкретний перелік документів, виключно якими підтверджується розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими документами, що містять цифрові значення, та які декларант вважає достатніми для підтвердження своїх транспортних витрат. Митний кодекс України також не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, подані Позивачем підчас митного оформлення документи, що підтверджують транспортні витрати, є допустимим та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Надана позивачем довідка про транспортні витрати від 16.12.2024 № 1612/1, що видана ФОП ОСОБА_1 , містить інформацію, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Загальна вартість витрат по іноземній території становить 128000 грн. Транспортно-експедиційні послуги 1000 грн. Загальна вартість витрат від кордону України Краківець до м.Житомир становить 83185 грн. Транспортно-експедиційні послуги 500 грн.
У документі, що підтверджує вартість перевезення товару - довідці про транспортні витрати № 1612/1 від 16.12.2024 року, виданій експедитором, вказано вартість послуг, зокрема зазначено що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення.
Укладений між Позивачем та Постачальником Контракт, передбачає постачання товарів на умовах EXW. Як зазначив відповідач у своєму рішенні про коригування, згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ("Інкотермс") за умовами поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці та не несе витрати на навантаження, розвантаження товару на транспортний засіб.
Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
Таким чином Покупець несе транспортні витрати у такому розмірі, в тому числі щодо навантаження товару, щоб забезпечити перевезення/транспортування вантажу до пункту призначення. Передача товару Постачальником була здійснена перевізнику в місці, визначеному у специфікації і вартість послуг по завантаженню/навантаженню товарів включена у фактичну вартість перевезення як комплексна послуга по транспортуванню.
Таким чином, довідка про транспортні витрати № 1612/1 від 16.12.2024 року, підтверджує витрати позивача на завантаження товару, які включені останнім у митну вартість.
Довідка про транспортні витрати містить посилання на відомості про номер автотранспортного засобу перевізника та маршрут перевезення і про вартість перевезення до кордону України та до місця доставки вантажу, які повністю відповідають відомостям, зазначеним в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, а числові значення з довідки про транспортні витрати № 1612/1 від 16.12.2024 та рахунка-фактури №16122024-41 від 16.12.2024 були скориговані декларантом у відповідності до вищевказаних положень МК України.
Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 по справі № 804/9754/15 зроблено висновок, що довідка про транспортні витрати є належним документом, який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України.
Додатково до матеріалів справи на підтвердження отримання транспортно- експедиторських послуг та оплати цих послуг позивачем долучено: Акт прийому- передачі наданих послуг № 20241217-01 від 17.12.2024 та платіжна інструкція № 1754 від 24.12.2024 .
Таким чином, суд вважає, що витрати на транспортування імпортованих товарів до їх ввезення на митну територію України, були включені декларантом до митної вартості, підтверджуються поданими транспортними (перевізними) документами, піддаються обчисленню та не містять розбіжностей, а тому доводи відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості, суд вважає безпідставними.
Також, суд погоджується з доводами представника позивача , що митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, а відповідно до п. 7 частини 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Митна декларація країни відправлення не передбачена переліком документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів , а її надання можливе лише у випадку, якщо подані декларантом документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, митне законодавство не містить вимог стосовно обов'язковості надання декларантом митної декларації країни відправлення під час первинного подання митної декларації.
В той же час для усунення сумнівів на запит митного органу декларант долучив Експортну декларацію № 24GBDOND3CNHKQOAA8, цифрові значення з якої відповідають вартості Товару, зазначеній в специфікації від 17.10.2024 та рахунку- фактурі TR/2743 від 17.10.2024.
Крім того, суд зазначає, що митним органом не обґрунтовано, які саме та чому митна декларація країни відправлення не усунула розбіжності, про які зазначає у рішення про коригування митний орган.
Також суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих Постачальником документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
А так як у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов - задовольнити.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так само належить визнати протиправною та скасувати.
Разом з цим, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог .
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно сплачений судовий збір.
Після переходу до розгляду справи у порядку письмового провадження позивач, до ухвалення рішення подав заяву про стягнення судових витрат, пов"язаних з розглядом справи в розмірі 10000 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 21 червня 2023 року у справі №320/14138/21 та від 24 червня 2024 року у справі №420/11912/23.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).
У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).
На підтвердження фактичного надання послуг та понесення витрат на правову допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 15.01.2025, акт здачі-приймання виконаних робіт від 13.05.2025, детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
У розділі 5 договору зазначено: вартість послуг (гонорар) Адвоката за Договором визначається з розрахунку 2 000,00 (яві тисячі) гривень за годину роботи Адвоката з врахуванням співмірності наступних факторів: складності справи та виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті Клієнтом та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат Адвоката, необхідних для надання правничої допомоги Сторони, зазначають в Актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Для визначення судом розміру втрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Адвокат подає суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо Сторони додатково не домовляться про інше.
Оплата послуг Адвоката та оплата понесених витрат за Договором здійснюється Клієнтом на підставі підписаних Сторонами Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до детального опису робіт та акту здачі-прийняття виконаних робіт, адвокатом витрачено 5 годин за надання наступних послуг:
Вивчення та аналіз наявних документів щодо визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA126000/2024/00015/2 від 17.12.2024 року та картки відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007851 від 17.12.2024 року; вивчення питання необхідності витребування від Клієнта та інших осіб додаткових доказів, документів; обрання відповідного способу захисту прав Клієнта; надання усних консультацій Клієнту- 1 години; написання проекту позовної заяви та надання її для вивчення Клієнту; доопрацювання позовної заяви з врахуванням побажань Клієнта; формування додатків документів до позовної заяви -3 години; вивчення поданих відповідачами відзивів 10.03.2025 та 13.03.2025 по справі та написання відповіді на відзиви-1 година.
Загальна сума витрат на правову допомогу 10000 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат не було надано доказів, оскільки у КАС України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідачем не надано ордер адвоката на представництво інтересів, оскільки у даній справі адвокат Білоус Р.А. не був представником позивача, не приймав участь у судових засіданнях. Усі документи подавалися та підписувалися представником за довіреністю Олександром Умінським. Відтак, подання ордеру у даному випадку не є обов"язковим. При цьому, адвокатом Білоусом Р.А. правова допомога була надання шляхом підготування позовної заяви, відзиву і т.д. про що вказано у детальному описі робіт, що не заборонено вимогами КАСУ.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.
Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, те, що справа не належить до категорії справ з незначною складністю, суд дійшов висновку, що зазначений розмір витрат 10000 грн. є співмірним із складністю справи, значенням справи для сторони та наданою адвокатом правничою допомогою.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України,
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова технологія" (вул. Покровська, 203-а, м. Житомир, 10031, ЄДРПОУ 40209437) до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г,м. Київ,04119. ЄДРПОУ 43958390), Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44005610) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA126000/2024/00015/2 від 17.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007851 від 17.12.2024.
Стягнути з бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова технологія" сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова технологія" сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
24.06.25