24 червня 2025 року м. Житомир
справа № 240/22815/24
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 на суму 56474,30 грн та від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084 на суму 49640,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Зазначає, що об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, Свинарник літ."А-1", загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на вказані об'єкти оподаткування, тому що такі об'єкти оподаткування є фізично знищеними.
Зазначає, що право власності позивача на свинарники припинено, тому він не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вважаючи, оскаржувані рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31 грудня 2024 року відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№72803/24), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують факту знищення об'єкту нерухомого майна. Позивач відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносив і до податкового органу на час складання відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень не звертався, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , є об'єктом оподаткування.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля:
- свинарник, загальною площею 842,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- свинарник літ. "А-1", загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 цього Кодексу прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 та від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 56474,30 грн та 49640,30 грн, відповідно.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача на їх відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 цього Кодексу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Таким чином, наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Водночас згідно з положеннями підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2024 №0045240-2409-0603-UA18040610000049084 нараховане податкове зобов'язання за 2023 рік в сумі розміром 56474,30 грн (6700 х 1% х 842,90).
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2024 №0430033-2409-0603-UA18040610000049084 нараховане податкове зобов'язання за 2023 рік в сумі розміром 49640,30грн (6700 х 1% х 740,90).
Об'єкти оподаткування є належні позивачу на праві власності: свинарник загальною площею 842,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та свинарник загальною площею 740,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи протиправність вказаних рішень, позивач вказує на те, що нежитлові будівлі - свинарники, на які нарахований податок, знищені, а тому право власності на них припинено.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед яких, зокрема знищення майна (п. 4 ч. 1 цієї статі).
Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Частиною 1 статті 182 ЦК України регламентовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV)
Частиною 2 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону №1952-IV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Отже, наведені норми Закону свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
За нормами ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Так, за загальним порядком проведення державної реєстрації прав, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Відповідно до п. 75 Порядку №1127, державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва у зв'язку з його знищенням здійснюється за заявою власника.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Окрім того, суд зауважує, що згідно ч. 13 т. 18 Закону №1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, наведені норми свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до державного реєстратора та припинення права власності на знищене нерухоме майно. Більш того, на момент винесення оскаржуваного рішення належним чином задокументований факт знищення свинарника також відсутній.
Суд не бере до уваги долучену до матеріалів справи довідку Чуднівської міської ради від 17.09.2024 №620, згідно зі змістом якої вказано, що об'єкти нерухомості, а саме: свиноферми в селі Городище Чуднівської ОТГ, Житомирського району в кількості 2 штуки, площею 842, 9 кв.м. та 740,9 кв.м, 10 років назад були зруйновані, і на даний час не існують, оскільки така довідка була відсутня на момент винесення спірних рішень.
Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Разом з тим, доказів звернення з відповідною заявою саме для проведення звірки до відповідача позивачем не надано.
Звернення позивача до відповідача із заявами 19.09.2024 щодо скасування податкового боргу, не порушує питання про необхідність проведення звірки даних щодо об"єктів оподаткування.
Більш того, як вже зазначалося, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу на праві власності належать нежитловібудівлі: свинарники, загальною площею 842,90 кв. м. та 740,90 кв.м.
Отже, відповідно до діючого законодавства, нежитлові будівлі: свинарники, загальною площею 842,90 кв. м. та 740,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є нежитловими приміщеннями та належать позивачу на праві власності.
Суд зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність об'єктів нежитлової нерухомості у 2023 році.
Суд зазначає, що пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, визначено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва (тобто об'єкт нерухомості) у зв'язку з його знищенням до центру надання адміністративних послуг подаються:
- заява власника, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»;
- документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомості (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).
Відповідно до пункту 9 Порядку роботи з обстеження пошкоджених об'єктів виконуються відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 №257.
За результатами обстеження пошкоджених об'єктів виконавцем робіт з обстеження складається звіт відповідно до установленої форми.
До зазначеного звіту також додається акт обстеження, що повинен містити інформацію щодо визначеної за результатами обстеження категорії пошкоджень об'єкта (відповідно до кількісних та якісних характеристик пошкоджень).
Одночасно з цим результати обстеження відображаються у паспорті об'єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Паспорт об'єкта складається виконавцем у паперовій та електронній формі на об'єкт у цілому та передається протягом десяти днів з дати його складення управителю або власнику об'єкта.
Слід зазначити, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Доказів щодо вчинення дій, спрямованих на зняття з експлуатації об'єкту нерухомого майна, або ж припинення права власності чи іншого речового права на нього із проведенням відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачем до суду не надано.
Відомостей щодо того, що об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (свинарник), не є об'єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено і таких не встановлено судом під час розгляду даної справи.
Вказане дає підстави для висновку, що позивач, маючи у власності об'єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, незалежно від підстав позову, визначених позивачем, адміністративні суди перевіряють коло обставин, що можуть слугувати підставами позову, з одного боку - для встановлення обов'язку вчинити певну дію (наявності права на прийняття рішення), з іншого - на доведення правової заінтересованості особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні возову.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 134, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 24 червня 2025 р.
24.06.25