24 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/22349/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кос Людмили Миколаївни яка діє в інтересах ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_6 , викладене у пункті 4 протоколу рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року № 31/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - сина загиблого ОСОБА_6 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_6 , у розмірі встановленому пунктом З статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (15 мільйонів гривень) у рівних частках.
В обґрунтування позову вказує, що 02.08.2023 при виконанні бойового завдання під час ворожого кулеметного обстрілу позиції «СУДАК» близько 17:40-18:20 поблизу населеного пункту Стельмахівка, Сватівського району Луганської області ОСОБА_6 отримав поранення несумісні із життям.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - сина загиблого ОСОБА_6 звернулися до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грощової допомоги та компенсаційних сум.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду "Питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року № 31/в (пункт 4 протоколу) відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Обґрунтовуючи позов зазначають, що у протоколі засідання комісії зазначено те, що загибель ОСОБА_6 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. При цьому у своєму висновку комісія спиралася на результати судово - токсикологічної експертизи, згідно яких в крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь у кількості 0,54 %, що відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивачі не погоджуються із зазначеним рішенням відповідача та зазначаються, що зважаючи на те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_6 настала у результаті ворожого обстрілу, а не стала результатом нібито вживання ним алкоголю і вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, які призвели до його загибелі, і враховуючи те, що відсутні інші причини, які б унеможливлювали призначення і виплату одноразової грошової допомоги його рідним, вважаю, що найбільш ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання призначити та виплатити таку допомогу. Просять позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 05.12.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, зобов'язала Міністерство оборони України надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії документів, які надійшли на розгляд Комісії від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , та за результатом розгляду яких прийнято рішення №31/в від 11.10.2024 (п. 4).
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 25.12.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється зазначені у статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, зокрема призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Аналогічна норма міститься у пункті 19 порядку №975. Згідно з довідки Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 02-06/1377 від 15.09.2023, за результатами проведення судово-токсикологічної експертизи в крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь у кількості 0,54 ‰. Зазначена довідка врахована при проведені службового розслідування, зокрема у Акті службового розслідування, затвердженому командиром військової частини 17.10.2023. Рішення Міноборони прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Просить відмовити у задоволенні позову.
Клопотання відповідача про долучення доказів надійшло до суду 25.12.2024.
Відповідач надіслав до суду клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 05.05.2024 постановлено клопотання представника Міністерства оборони України - задоволене. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що відповідно до наказу №23 від 25.02.2022, ОСОБА_6 є таким, що прибув до військової частини НОМЕР_2 , зарахований в списки особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов'язків (а.с. 23).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За фактом його загибелі було призначено службове розслідування, за результатом якого складено Акт від 17.10.2023. У п. 6.2 якого вказано: "Вважати загибель гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_6 такою, що сталась під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загибель НЕ пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, Є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження."
В матеріалах справи міститься лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15.09.2023 №02/06-1377 (а.с. 118 на звороті) у якому вказано: При проведенні судово-токсикологічної експертизи в крові трупа військовослужбовця ОСОБА_6 був виявлений алкоголь у кількості 0,54 " проміле (Висновок експерта №16/2186-С/23 від 10.08.2023).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.01.20254 № 22 , солдата ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті отриманих поранень (вибухова травма внаслідок воєнних дій) у зв'язку зі смертю виключено з 03.08.2023 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В абзаці другому пункту 2 цього наказу зазначено, що смерть пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.
Встановлено, що позивачі звернулись до відповідача із заявами та доданими до них документами про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року
У витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року №31/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
У Висновку Комісії від 11 жовтня 2024 року №31/в вказано:
"Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 за № 22 від 22.01.2024 ОСОБА_6 загинув в результаті отриманих поранень (вибухова травма).
Згідно довідки Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 02-06/1377 від 15.09.2023, за результатами проведення судово-токсикологічної експертизи в крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь у кількості 0,54 % (висновок експерта № 16/2183-С/23 від 10.08.2023).
Статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є адміністративним правопорушенням.
Статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння" (а.с. 15)
Звертаючись до суду з позовом, позивачі вважають вказану відмову протиправною, а свої право та інтереси порушеними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, встановлюються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ від 20.12.1991. (далі - Закон № 2011-ХІІ)
Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. (частина 1 статті 11 Закону № 2011-ХІІ)
Так, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у випадках, передбачених статтею 1184 Кодексу цивільного захисту України, статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 164 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, відповідно до частини першої статті 164 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Як уже зазначалось, у цій справі судом встановлено, що фактичною підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач визначив факт виявлення у загиблого ОСОБА_6 алкоголю в концентрації 0,54 %.
Проте, суд вважає такі висновки відповідача необгрунтованими, оскільки сам по собі факт виявлення в загиблого військовослужбовця алкоголю, не є безумовною підставою для відмови у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання.
Суд зазначає, що тлумачення приписів пунктів «а», «б» частини першої статті 164 Закону № 2011-ХІІ, дає підстави дійти висновку про те, що підставою для відмови у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги є факти вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, наслідком чого стала загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності такого військовослужбовця.
Тобто, відмова у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги, може мати місце лише тоді, коли вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, безпосередньо зумовили його загибель (смерть), поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності.
Надаючи оцінку змісту відмові, вказаній у оскаржуваному рішенні суд наголошує, що за змістом частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.
Разом з тим, як було зазначено у спірному рішенні відповідачем вказано, що при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь в концентрації 0,54 проміле.
Однак, до суду не надано доказів, що відносно ОСОБА_6 не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_6 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 172-20 КУпАП, а від так у Відповідача відсутні будь які правові підстави стверджувати, що військовослужбовець вчинив правопорушення передбачене ст. ст. 172-20 КУпАП яке призвело до негативних наслідків у вигляді смерті.
Разом з тим, у листі Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15.09.2023 №02/06-1377 (а.с. 118 на звороті) у якому вказано: "За результатами проведення судово-медичної експертизи трупа Військовослужбовця ОСОБА_6 була встановлена причина смерті "Вибухова травма" ("Висновок експерта" №12-19/593-ЧТ/23 від 04.08.2023 )".
Суд наголошує, що причина смерті померлої особи має бути відображена саме у лікарському свідоцтві про смерть, яке видається у встановленому законодавством порядку відповідальною особою, зокрема, судово-медичним експертом.
Так у лікарському свідоцтві про смерть №12-19-593Чт-23 вказано: причина смерті - ОСОБА_7 травма (а.с. 112 на звороті). Місце й обставини, при яких відбулась травма - військові дії.
На підставі наданих сторонами письмових доказів суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_6 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а відтак і для відмови у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги з наведених підстав.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні статті 76 КАС України, не є належними та достатніми.
Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До суду надано докази сплати судового збору у розмірі 3644,00 грн, платником відповідно до квитанцій є ОСОБА_1 , при цьому судом не береться до уваги, що у призначенні платежу вказано інші особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 68, 69).
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені ОСОБА_1 , належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
За текстом пункту 1 частини 1 статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.Право на правову допомогу- це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Одночасно, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузаконом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
До матеріалів справи надано Акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 21.11.2024 та копію квитанції до прибуткового касового ордера, що є доказом понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу відповідач не надав.
Враховуючи зазначене, суд вважає що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн підлягають стягненню з відпоідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ЄДРПОУ: 00034022) третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_6 , викладене у пункті 4 протоколу рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року № 31/в.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_6 , з урахуванням висновків рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 8644 ( вісім тисяч шістсот сорок чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
24.06.25