Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2025 року Справа№200/2078/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,
встановив:
24 березня 2025 року Донецький державний університет внутрішніх справ, позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до ОСОБА_1 стягнути на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 23391 (двадцять три тисячі триста дев'яносто одна) грн. 71 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
31 березня 2025 року до суду надійшла відповідь №1247728 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з 11 лютого 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
02 квітня 2025 року до суду надійшла заява позивача щодо усунення недоліків позовної заяви, з метою виконання вимог ухвали суду від 31 березня 2025 року, до якої додано докази направлення копії позову і доданих до неї матеріалів відповідачу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
09 квітня 2025 року відповідач надав до суду докази по справі.
18 квітня 2025 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області надало письмові пояснення та докази по справі.
Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
В порядку частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що копію ухвали від 07 квітня 2025 року направлено рекомендованим листом (трек-номер 0601133392860) на поштову адресу відповідача: АДРЕСА_2 , який повенуто на зворотну адресу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 24 квітня 2025 року, що підтверджується поштовим конвертом, та розміщено на офіційному вебсайті суду, з огляду на що така ухвала відповідно до положень частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою належним чином.
За приписами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що підставою звернення до суду стало відрахування зі складу курсантів та звільнення зі служби в Національній поліції України громадянки України ОСОБА_1 , що обумовило обов'язок відшкодування витрат на її утримання у навчальному закладі, розмір яких склав 23391 (двадцять три тисячі триста дев'яносто одна) грн. 71 коп.
До теперішнього часу добровільне відшкодування витрат на користь позивача не відбулось, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із цим позовом.
В установлений судом строк відповідач відзив на адміністративний позов до суду не подав, із заявами та клопотаннями протягом розгляду справи до суду не звертався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Донецький державний університет внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571423), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .
У матеріалах справи наявна анкета кандидата на навчання, яка датована та підписана ОСОБА_1 17 лютого 2021 року.
20 липня 2021 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №361 о/с про зарахування з 15 серпня 2021 року, зокрема, ОСОБА_1 курсантом першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.
06 липня 2022 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №285 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) рядового поліції ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу №109/21-(ПД)-Б факультету №2, відраховано з університету 06 липня 2022 року.
13 січня 2025 року Донецьким державним університетом внутрішніх справ складено повідомлення №294/7-2025 на ім'я ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, в якому серед іншого зазначено суму, що підлягає відшкодуванню, а також реквізити розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Згідно з довідкою витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2021 року по 06 липня 2022 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ загальна сума складає 23391,71 грн., в т.ч. грошове забезпечення - 2308,91 грн.; речове забезпечення - 10683,28 грн.; продовольче забезпечення - 7289,50 грн.; медичне забезпечення - 0,00 грн.; оплата комунальних послуг - 3110,02 грн.
Не сплата у добровільному порядку витрат на утримання у навчальному закладі слугувала підставою для звернення до суду.
Судом встановлено, що відповідно до копії поштового конверту (трек-номер 2500200020723) та фіскального чеку від 15 січня 2025 року Донецьким державним університетом внутрішніх справ направлявся ОСОБА_1 , на адресу: «84306, Краматорськ», направлявся рекомендований лист, який повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 03 лютого 2025 року.
Крім того, судом встановлено, що докази направлення відповідачу повідомлення від 13 січня 2015 року вих.№294/7-2025 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка зазначена останнім в анкеті кандидата на навчання, позивачем суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію України» (далі - Закон №580-VІІІ).
Частиною першою статті 1 Закону №580-VІІІ встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до положень статті 72 Закону №580-VІІІ професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання регламентована нормами статті 74 Закону №580-VІІІ.
Згідно з частиною першою статі 74 Закону №580-VІІІ до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №580-VІІІ підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Частиною четвертою статті 74 Закону №580-VІІІ установлено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону №580-VІІІ у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
З огляду на вищевикладені норми суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач перебував на посаді публічної служби, а отже питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов'язане із питаннями реалізації такого правового статусу особи.
Судом встановлено, що згідно з довідкою витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2021 року по 06 липня 2022 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, відповідач повинна була відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у розмірі 23391,71 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №261).
Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
При цьому, згідно із положеннями пункту 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до пункту 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно з пунктом 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Відповідно до пункту 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відтак, Порядком №261 встановлений порядок дій, які має вчинити керівник вищого навчального закладу з метою відшкодування витрат на навчання, а саме: видати особі яка звільнена під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів; та/або надіслати таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення; у разі не сплати протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Отже, суд звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону №580-VІІІ та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Умовою для стягнення відшкодування у судовому порядку є сплив 30 діб з моменту отримання особою, яка звільнена, повідомлення про відшкодування витрат із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Тобто, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Під час розгляду справи судом не встановлено факту отримання ОСОБА_1 повідомлення про відшкодування витрат із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що строк добровільного відшкодування сплив.
У відповідності до вимог статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина перша статті 77 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що місцем реєстрації відповідача з 11 лютого 2019 року є адреса: АДРЕСА_1 .
У той час, наявні в матеріалах справи докази направлення позивачу повідомлення про відшкодування витрат, зокрема, копії фіскального чеку від 15 січня 2025 року та поштового конверту (трек-номер 2500200020723), які підтверджують направлення Донецьким державним університетом внутрішніх справ рекомендованого листа ОСОБА_1 , на адресу: «84306, Краматорськ», який повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 03 лютого 2025 року, не містять опису вкладення, тобто, судом неможливо встановити, що саме зазначеним рекомендованим листом позивач направляв відповідачу, та на яку конкретно адресу.
Крім того, докази, які б свідчили, що позивач вжив заходів, спрямованих на повідомлення позивача про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, з використанням електронної комунікації, а саме направлення повідомлення від 13 січня 2015 року вих.№294/7-2025 на електронну пошту відповідача: «alyasheremet2004@gmail.com», суду також не надано.
Разом із цим, Верховний Суд неодноразово, в тому числі й у постановах від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року у справі №520/5837/2020, акцентував увагу на тому, що за правилами положень статті 74 Закону №580-VIII та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
У постановах від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19, від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/20, від 14 грудня 2022 року у справі №520/5837/2020 та від 14 вересня 2023 року у справі №520/6175/19 Верховний Суд констатував, що відповідно до Порядку №261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачеві повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Враховуючи те, що належні докази отримання відповідачем повідомлення про відшкодування вартості навчання позивачем не надано, суд висновує, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування вартості навчання у розмірі 23391,71 грн. задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Донецького державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, буд. 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 08571423) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення витрат - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 червня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна