Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2025 року Справа№200/2792/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), в якому просить:
Визнати протиправними та скасувати рішення відповідача області від 08.04.2025 № 155250034162 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень ст.8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» та висновків суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак, пенсійний орган в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відмовив, оскільки недостатньо необхідного пільгового стажу.
Позивач вважає таку відмову пенсійного органу протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.04.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до відповідача.
Відповідно до рішення відповідача від 08.04.2025 №155250034162 «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, в означеному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж, який становить 33 роки 06 місяців 29 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 становить 03 роки 00 місяців 12 днів (в тому числі провідні професії (20) 02 роки 04 місяці 27 днів).
При цьому, пенсійний орган зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 16.08.1993 по 02.11.1993, оскільки в наказі на звільнення відсутній номер наказу; - період роботи з 01.02.2022 по 31.05.2022, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.
До пільгового стажу за Списком №1 не враховано період роботи з грудня 2014 по серпень 2019, згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки інформація про проведення атестації робочих місць у реєстрі відсутня.
Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його рішення протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст.8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
У ч.1 ст.114 Закону України №1058-ІV передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.
У п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 1 ст.24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічне положення закріплене п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано, зокрема, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 у справі № 372/403/17.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме, необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).
За змістом п. 2.2 вказаної Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.12.Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Як слідує із записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , то в останній містяться відповідні записи, зокрема, №6 та №7 про періоди роботи позивача, які засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємства. При цьому, будь-яких виправлень зазначені записи не містять. Отже, достовірність записів у трудовій книжці не викликає сумніву та не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 16.08.1993 по 02.11.1993, оскільки в наказі на звільнення відсутній номер наказу. Тобто, підставою не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу стала допущена помилка при заповненні трудової книжки позивача роботодавцем, зокрема, в частині не зазначення номеру наказу про звільнення.
З даного приводу суд зазначає про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Так, Верховний Суд неодноразово у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловлював правову позицію, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при наданні трудової книжки.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 16.08.1993 по 02.11.1993.
Щодо періоду роботи позивача з 01.02.2022 по 31.05.2022 та посилань відповідача на те, що за спірні періоди за даними персоніфікованого обліку відсутня сплата страхових внесків, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ч.12 ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з ч.11 та 12 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення ч.1 та 2 ст.24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме: 1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.10.2023 по справі № 340/1454/21, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків в частині періоду роботи позивача за вказаний період, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при визначенні права позивача на пенсію цього періоду роботи.
Також, доводи відповідача про відсутність атестації робочих місць, у контексті періоду роботи позивача з грудня 2014 по серпень 2019 року, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ №442 від 01.08.1992 (далі Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з п.4 Порядку №442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами п.4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенси за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких набув пільговий стаж.
Більш того, пільговою довідкою №24 від 18.03.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що позивач з 10.12.2014 по 04.08.2019 працював на посаді гірник підземний повний робочий день у шахті. У довідці також вказано, що проводилась атестація робочих місць: наказ № 2156-к від 12.12.1996 наказ № 684-к від 11.04.2002 наказ № 402-к від 10.04.2007, наказ № 1556-к від 16.12.2011 наказ № 331-к від 27.03.2012, наказ № 544-к від 15.12.2016 наказ № 311-к від 27.03.2017 наказ № 1007-к від 15.12.2021 проводилась за даними професіями.
Крім того, суд вказує, що за правовою позицією Верховного Суду, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхні обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (п.56 постанови від 05.03.2020 у справі № 640/467/19).
Рішення відповідача не відповідає критерію вмотивованості, оскільки не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, зокрема, у ньому не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача зараховані до її страхового та пільгового стажу. А тому підлягає скасуванню, як протиправне. З цього приводу, суд позбавлений можливості дослідити інші періоди роботи позивача із зарахування їх його страхового/пільгового стажу, оскільки це може спричинити подвійне зарахування до стажу позивача певних періодів роботи, які вже зараховано відповідачем.
Стосовно позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням положень ст.8 Закону України «Про престижність шахтарської праці», суд зазначає, що визначальним для наявності права відповідно до вказаної статті закону є наявність стажу роботи за Списком №1 у чоловіків більше 15 років.
Питання щодо призначання пенсії з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням спірних періодів пенсійним органом не вирішувалося.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за № 1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п.4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення за принципом екстериторіальності є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача було здійснено відповідачем, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку. Тому, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, саме відповідач, як визначений суб'єкт призначення зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача.
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.04.2025 №155250034162 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, а саме, з 16.08.1993 по 02.11.1993 та з 01.02.2022 по 31.05.2022 - до загального страхового стажу; з 10.12.2014 по 04.08.2019 - до пільгового стажу, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн.
Повний текст рішення складено 23.06.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова