24 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3043/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 від 31.01.2025 року.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з 07.02.2025 року згідно рішення Комісії при Головному управлінні ПФУ у Волинській області від 17.11.2022 року №26/1279.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.01.2025 №032450005958 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до пільгового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» згідно з довідкою від 29.08.2022 №125/02-13 та період проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986 згідно з довідкою від 25.08.2022 №96.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів навчання та проходження військової служби до пільгового стажу протиправними, у зв'язку із чим вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів у відзивах на позовну заяву позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01.09.1981 по 04.05.1984, навчання за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник», відповідно до довідки №25/02-13 від 29.08.2022; з 05.05.1984 по 16.05.1984, проходження строкової служби згідно з довідкою №96 від 25.08.2022, оскільки після здобуття професій “слюсар-сантехнік, газозварник» заявник проходив строкову військову службу з 05.05.1984 по 16.05.1986. З 28.07.1986 по 10.10.1988 працював на посаді “електрогазозварник». Тобто, посада яку займала особа не відповідає набутій професії після закінчення навчання.
З урахуванням викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.01.2025 №032450005958 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 23.01.2025 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та страхового стажу, передбаченого статті 114 Закону №1058.
У зв'язку із чим, просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.01.2025 №032450005958 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки:
до страхового стажу позивача згідно наданих документів доданих до заяви та відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1986, не зараховані періоди:
з 15.03.2001 по 10.09.2001, оскільки не підтверджено виплата матеріальної допомоги по безробіттю у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
з 15.09.2001 по 22.12.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. Крім того, зазначаємо, що вищезазначений період зарахований часткова протягом листопада 2001 року за даними реєстру застрахованих осіб;
з 14.12.2011 по 09.09.2012, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про отримання допомоги по безробіттю;
до пільгового стажу не зараховано періоди:
навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» згідно з довідкою від 29.08.2022 №125/02-13;
проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986 згідно з довідкою від 25.08.2022 №96.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів навчання та проходження військової служби протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою Пенсійного органу у зарахуванні до пільгового стажу періодів, а саме: навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» та проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986, на що суд зазначає наступне.
З записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1986 вбачається, що позивач в період з 05.05.1984 по 16.05.1986 проходив військову службу.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на зарахування періоду проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986 до її пільгового стажу.
Крім того, згідно абзацу 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна за змістом вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , диплому № НОМЕР_2 та враховуючи довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 №96 від 25 серпня 2022 року між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією відсутня перерва, що перевищує три місяці, відтак вказаний період навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.
Таким чином, підлягає зарахування до пільгового стажу і період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплома серії НОМЕР_3 виданого 25.04.1984.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач - ГУ ПФУ в Миколаївській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» та проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986 до пільгового стажу при призначенні пенсії за віком, за вказаних обставин, вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.01.2025 №032450005958 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі, зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» та проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову частково судові витрати стягуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.01.2025 №032450005958 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі, зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 04.05.1984 за професіями “слюсар-сантехнік, газозварник» та проходження військової служби з 05.05.1984 по 16.05.1986.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока