24 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/5917/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 №79086-3313-2615.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням ДПС у місті Києві необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 №79086-3313-2615 щодо стягнення земельного податку з фізичної особи, враховуючи, що позивач не є власником чи землекористувачем земельної ділянки під багатоквартирним жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться належна йому одна друга частина нежитлового приміщення, яке він використовує в своїй господарській діяльності, а тому нарахування йому земельного податку є протиправним.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому, Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 22.02.2024 №03-19/6501/24 “Про скерування за належністю справи» на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/5917/21 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Волинському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 21.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі за вхідним №9025/25.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 прийнято справу до провадження.
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечив з огляду на те, що згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, можливість звільнення від сплати земельного податку за умови, що позивачем використовується лише будівля в господарській діяльності, без використання земельної ділянки на якій стоїть ця будівля, законодавчо не встановлено, а тому позивач є платником земельного податку з фізичних осіб.
У відповіді на відзив позивач просить позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 №79086-3313-2615, яким позивачеві згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 10 152,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам по справі, суд керувався наступними нормативно-правовими нормами.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Приписами ст.206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.
Згідно пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
При цьому, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.285.1 та п.285.2 ст.285 ПК України).
Приписами п.286.5 ст.286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПК України).
Згідно ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (як правило, житлово-експлуатаційним організаціям).
Частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири або нежитлового приміщення визначається як відношення загальної площі квартири чи нежитлового приміщення, що знаходяться в його власності, до загальної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.
Як випливає зі ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», прибудинкова територія встановлюється для всього будинку і не може виділятися лише для його частини.
Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з пунктом д) частини другої статті 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з свідоцтвом про право власності від 12.01.2006 є власником однієї другої частини нежитлового приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,5 кв.м., тобто частка, яка належить позивачу, складає 52,25 кв.м.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець, яка надає в оренду власне чи орендоване нерухоме майно, є платником єдиного податку.
Станом на день розгляду справи відомостей щодо виключення з реєстру або переходу на іншу систему оподаткування стосовно позивача, відповідачем суду не надано.
Разом з тим, згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, як зазначалось вище.
Судом встановлено, що нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується позивачем як фізичною особою-підприємцем для провадження підприємницької діяльності.
Враховуючи, що позивач є платником єдиного податку і використовує будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов'язання з податку на землю, а саме, за земельну ділянку, яка знаходиться під цією будівлею, є протиправним та суперечить приписам підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
Крім того, відповідно до норм п.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Той факт, що позивач не має сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану під приміщенням позивача за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено судовими рішеннями, зокрема:
постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.09.2015 по справі №826/9949/15;
рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2018 по справі №826/13780/17.
Тому, згідно норм ст.78 КАС України, ці обставини не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи.
Підсумовуючи, слід зазначити, що законодавством було встановлено дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю:
перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (не орендарем земельної ділянки), не сплачує земельний податок до бюджету лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що стосується зазначеного адміністративного спору.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 07.04.2020 №79086-3313-2615 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, тому зважаючи на задоволення позову повністю, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 07.04.2020 №79086-3313-2615.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 4116011).
Суддя Ю.Ю. Сорока