17.06.2025 Справа №607/8976/25 Провадження №2-а/607/425/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Холяви О.І., секретаря судового засідання Олещук О.І., позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Вальчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Вальчук Мирослава Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Вальчук М.М., звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №61/226 від 11 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: у складеному 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться 14 квітня о 15.00 год., однак постанова щодо нього по вказаному правопорушенню із невідомих причин була винесена у його відсутності ще 11 квітня 2025 року, тобто на три дні раніше повідомленого позивачу строку. Із оскаржуваної постанови видно, що вона позивачу не надсилалася та не вручалася, оскільки графи: «копію постанови отримав», «копію постанови вислано поштовим зв'язком особі, щодо якої її винесено», відсутні. За наведених обставин, просить вищевказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Крім того зазначив, що про дану постанову ОСОБА_1 дізнався 22.04.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли пройшов ВЛК та надав довідку військово-лікарської комісії №2025-0411-1531-4044-3 від 22.04.2025, де йому повідомили, що була винесена постанова та надали її копію, про що розписався на примірнику, який знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_2 . З урахуванням наведеного, просить поновити строк на оскарження вказаної постанови.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вальчук М.М. у судову засіданні вимоги позовної заяви підтримали із підстав у ній наведених, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не надав. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає наступне.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду та перевіряючи доводи позивача щодо поважності пропуску цього строку, суд дійшов висновку, що обставини, викладені у його письмовому клопотанні, з якими останній пов'язує причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому строк підлягає поновленню.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №60/943 від 11 квітня 2025 року, громадянин ОСОБА_1 близько 12 год. 20 хв. був доставлений працівниками НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що з 17.03.2025 року в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 з 09.07.2019 року перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 та 24.02.2025 року громадянину ОСОБА_1 відповідно до пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №2653081 засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 07.03.2025 р. о. 09:00 годині для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора АТ «УКРПОШТА» щодо надсилання рекомендованого поштового відправлення №061023370 громадянину ОСОБА_1 , у поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата довідки про причини повернення/досилання - 05.03.2025 року. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином громадянин ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, яке вчинене в особливий період та порушив вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
На підставі вказаного протоколу, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №61/226 від 11 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 11 липня 2019 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0411-1531-4044-3 від 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічна ретровірусна інфекція IV кл. стадія, на підставі статті 5в, 41в, 23б графи ІІІ розкладу хвороб ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Копії повістки та рекомендованого повідомлення про направлення поштового відправлення сторонами до матеріалів справи не долучено.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з-поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560).
Отже, з об'єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП полягає, серед іншого, у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд не погоджується висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з'явитися, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повістки, яка була йому направлена.
Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він, незважаючи на це, в приміщення ТЦК не з'явився.
Отже, умисел відповідача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
Щодо пп. 2 пункту 42 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), відповідно до якого, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є серед іншого, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних .
Суд вважає, що вказана норма не спростовує необхідність з'ясування та доведення прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинною третьою статті 210 КУпАП.
Також, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Аналіз вказаної норми, виходячи із приписів статті 77 КАС України, дозволяє зробити висновок, що сторона відповідача у кожному випадку має довести неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Сторона відповідача не надала пояснень та доказів, які саме відомості мав уточнити позивач, які неможливо отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що станом на день складання оскарженої постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач мав можливість перевірити дані ОСОБА_1 та пересвідчитись, у тому числі за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що його дані уточнено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об'єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова №61/226 від 11.04.2025 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, що підтверджується копією Посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого Службою безпеки України від 08 лютого 2016 року.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь держави судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, Суд, -
поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії №61/226 від 11.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №61/226 від 11.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції щодо сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяО. І. Холява