27.05.2025 Справа №607/2935/25 Провадження №2/607/1962/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача прокурора Околіт О.П., представника відповідача - адвоката Сабатюк Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,
Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Тернопільської міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в лікувальному закладі КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги». Витрати закладу охорони здоров'я на лікування становлять 46 131, 37 грн. Зокрема, вартість лікування за рахунок коштів НСЗУ (державний бюджет) становить 34 682, 31 грн, а за рахунок коштів міського бюджету 11 449, 06 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що 18.12.2023 близько 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 керував технічно - справним автомобілем, марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 та рухався правою смугою для руху вул. Князя Острозького в м. Тернополі, в напрямку вул. Торговиця, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями (далі - ПДР України) і який розміщеного навпроти буд. АДРЕСА_1 . Під час руху водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.3. (б, д) ПДР України не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян. Так, в цей час, на вищевказаний пішохідний перехід, у темпі спокійного кроку, вийшов та переходив проїзну частину дороги, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 , пішохід ОСОБА_2 . Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_2 , який рухався по ньому, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 18.1 ПДР України, не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, а вчинив наїзд на нього передньою правою частиною автомобіля, марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 . Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у виді перелому кісток склепіння та основи черепа справа, забиття головного мозку, субарахноїдальним крововиливом (накопичення крові під м'якими мозковими оболонками) правої тім'яної і лівої скроневої часток речовини головного мозку, що супроводжувалась перфорацією (розривом) барабанної перетинки і гематоліквореєю (виділення крові із ліквору із зовнішнього слухового проходу) справа, із зовнішніми ушкодженнями - саднами волосистої частини голови (без уточнення локалізації) та правої половини обличчя, закрита травма лівої нижньої кінцівки у виді багатоуламкових переломів верхньої третини діафізів (тіл) велико і малогомілковової кісток та гемартрозу (накопичення крові у порожнині суглоба) колінного суглоба із зовнішніми ушкодженнями саднами гомілки, крім цього відмічені садна кінцівок (без уточнення анатомічної локалізації), які за ступенем тяжкості належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння - п.п. 2.1, 2.1.1 (а), 2.1.2, 2.1.3(6) «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень пішоходу ОСОБА_2 .
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2024 у справі №607/4162/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік. Відповідно до вироку Тернопільського апеляційного суду від 01.07.2024, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2024 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, в частині призначеного покарання - скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому 1 рік іспитового строку.
Цивільний позов не заявлявся, витрати на лікування потерпілого від злочину не відшкодовані. Вартість затрат на лікування та перебування в лікувальному закладі КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги»ОСОБА_2 становить 46131,37 грн. і відповідно до ст. 1206 ЦК України повинна бути відшкодована відповідачем ОСОБА_1 як особою, яка вчинила злочин.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник Тернопільської окружної прокуратури позов підтримала з викладених у позовній заяві підстав та просила задовольнити.
Представники Національної служби здоров'я України в судове засідання не з'явився, подавши суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник Тернопільської міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Представник третьої особи КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову не заперечила, проте зазначила, що відповідач не має можливості одноразово погасити заборгованість, тому просила за можливості розстрочити виконання рішення суду.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/4162/24 від 23.04.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.
У вказаному вироку суду встановлено, що 18.12.2023 близько 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 керував технічно - справним автомобілем, марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 та рухався правою смугою для руху вул. Князя Острозького в м. Тернополі, в напрямку вул. Торговиця, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями (далі - ПДР України) і який розміщеного навпроти буд. АДРЕСА_1 .
Під час руху водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.3. (б, д) ПДР України не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян.
Так, в цей час, на вищевказаний пішохідний перехід, у темпі спокійного кроку, вийшов та переходив проїзну частину дороги, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 , пішохід ОСОБА_2 .
Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_2 , який рухався по ньому, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 18.1 ПДР України, не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, а вчинив наїзд на нього передньою правою частиною автомобіля, марки «Daewoo Sens», д.р.н. НОМЕР_1 .
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у виді перелому кісток склепіння та основи черепа справа, забиття головного мозку, субарахноїдальним крововиливом (накопичення крові під м'якими мозковими оболонками) правої тім'яної і лівої скроневої часток речовини головного мозку, що супроводжувалась перфорацією (розривом) барабанної перетинки і гематоліквореєю (виділення крові із ліквору із зовнішнього слухового проходу) справа, із зовнішніми ушкодженнями - саднами волосистої частини голови (без уточнення локалізації) та правої половини обличчя, закрита травма лівої нижньої кінцівки у виді багатоуламкових переломів верхньої третини діафізів (тіл) велико і малогомілковової кісток та гемартрозу (накопичення крові у порожнині суглоба) колінного суглоба із зовнішніми ушкодженнями саднами гомілки, крім цього відмічені садна кінцівок (без уточнення анатомічної локалізації), які за ступенем тяжкості належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння - п.п. 2.1, 2.1.1 (а), 2.1.2, 2.1.3(6) «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень пішоходу ОСОБА_2 .
Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах даного кримінального провадження не заявлявся.
Відповідно до вироку Тернопільського апеляційного суду від 01.07.2024, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2024 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, в частині призначеного покарання - скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому 1 рік іспитового строку.
Відповідно до довідки КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» №1845 від 29.11.2024, витрати закладу охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 , становлять 46 131, 37 грн. Зокрема, вартість лікування за рахунок коштів НСЗУ (державний бюджет) становить 34 682, 31 грн, а за рахунок коштів міського бюджету - 11 449, 06 грн.
Фінансування КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» у 2023 році здійснювалося Національною службою здоров'я України (далі - НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» та НСЗУ Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.
Частина коштів, зокрема на фінансування комунальних послуг лікарні, виділялася з міського бюджету.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» є юридичною особою - комунальним підприємством, що надає медичні послуги населенню міста Тернополя.
Статутом КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 19.04.2024 №8/38/12 визначено, що підприємство є об'єктом комунальної власності Тернопільської міської ради.
Власником, засновником та органом управління Підприємством виступає Тернопільська міська рада.
Отже, КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» відноситься до юридичних осіб комунальної власності, кошти, які виділяються на лікування хворих, частково надходять із місцевого бюджету.
Враховуючи наведене, кошти в сумі 11 449, 06 грн підлягають зарахуванню до місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.
НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми.
В той же час, оскільки НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікування потерпілого ОСОБА_2 , котрий перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 - на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НСЗУ (замовник) та КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», дані кошти, а саме 34 682, 31 гривень, необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.
Невідшкодування витрат, здійснених КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я, забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.
З цих підстав за захистом інтересів держави до суду звернувся виконувач обов'язків керівника Тернопільської окружної прокуратури.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Представництво інтересів громадянина або держави в суді відповідно до ч. 6 вказаної статті включає, у тому числі, право прокурора звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Витрати на лікування потерпілого від злочину лікарні відповідачем відшкодовані не були.
Держава має право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (ч.2 ст.1191 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦПК держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.
Відповідно до п. п. 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Відповідно до ч.3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Тернопільською окружною прокуратурою листом від 02.12.2024 №50-89-10379ВИХ-24 повідомлено Національну службу здоров'я України про виявлені факти невідшкодування завданої шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.
09.01.2025 на адресу НСЗУ надіслано нагадування №50-89-375ВИЗ-2025 щодо відповіді на запит прокуратури.
Листом від 20.01.2025 за № 2751/2-16-25, НСЗУ на адресу окружної прокуратури надано відповідь про те, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Одночасно НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави із цивільним позовом Тернопільською окружною прокуратурою та готова до співпраці в межах повноважень.
Однак, вказане свідчить про бездіяльність Національної служби здоров'я України та відсутність наміру звернення до суду, оскільки окружною прокуратурою листом фактично повідомлено про виявлені порушення.
Відсутність претензійно-позовної роботи з боку Національної служби здоров'я України свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій.
Крім того, Тернопільська окружна прокуратура зверталась із запитом №50-89- 10378ВИХ-24 від 02.12.2024 на адресу Тернопільської міської ради про те, чи вживаються уповноваженими органами заходи щодо Відповідача шляхом подання позовної заяви про стягнення коштів.
У відповідь на зазначений запит прокуратури, надійшов лист Тернопільської міської ради №31269-Ю/2024 від 06.12.2024, відповідно до якого Тернопільська міська рада не зверталась до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину і Тернопільська міська рада не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру, шляхом подачі Тернопільською окружною прокуратурою відповідної позовної заяви.
Засновником, власником КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» є Тернопільська міська рада, а тому кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину повинні бути зараховані на відповідний рахунок міського бюджету.
Після набрання чинності вироком Тернопільського апеляційного суду від 01.07.2024 у справі №607/4162/24, Тернопільською міською радою, Національною службою здоров'я України, а також КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо стягнення затрачених коштів на лікування потерпілого від злочину.
Відтак Тернопільська окружна прокуратура звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та Тернопільської міської ради про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 34 682, 31 гривень на користь державного бюджету України та в сумі 11 449, 06 гривень на користь міського бюджету в особі Тернопільської міської ради.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, судом установлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, і внаслідок його протиправних дій була заподіяна шкода здоров'ю ОСОБА_2 .
Ці обставини встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/4162/24 від 23.04.2024.
Унаслідок винних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», яка витратила отримані від НСЗУ державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», витрати на його лікування склали 46 131, 37 грн, які не відшкодовані, що свідчить про порушення інтересів держави, за захистом яких до суду звернувся керівник Тернопільської окружної прокуратури, тому дані кошти, а саме 34 682, 31 грн, необхідно стягнути з ОСОБА_3 та зарахувати до Державного бюджету України, а кошти в сумі 11 449, 06 грн стягнути та зарахувати до міського бюджету.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
В частині розстрочення судового рішення, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо).
Водночас Суд, оцінюючи підстави та докази на які посилається представник відповідача, не знаходить підстав для розстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, на які він посилається, не свідчать про його складене матеріальне становище, а тому клопотання про розстрочення виконання рішення суду до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 34 682, 31 гривень, які перерахувати в дохід державного бюджету на рахунок: UA978999980313080115000026011; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів 24060300, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 .
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 на користь держави в особі Тернопільської міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 11 449, 06 гривень в дохід міського бюджету на рахунок: отримувач коштів: ГУК у Тернопільській області/тг м.Тернопіль/24060300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37977599, банк отримувача: казначейство України (ел.адм.подат.), р/р: UA618999980314040544000019751, код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження», призначення платежу - відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілих внаслідок злочину.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3028,00 грн. судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич