Справа № 466/476/24
Провадження № 2/466/302/25
23 червня 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
секретаря Якубів І.О.
з участю представника позивача Негря Г.Ю.
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богомазової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
встановив:
18.01.2024року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 62 412,87грн. заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. та 2684,00 грн. судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго» у АДРЕСА_1 .
З 01.12.2021р. виникли нові договірні відносини між ЛМКП «Львівтеплоенрго» та відповідачем, врегулювані індивідуальними договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Укладеним на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги. Цей договір є публічним договором приєднання, текст договору розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://Imkp.Ite.lviv.ua.
За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Нарахування вартості послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» проводить із врахуванням тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради.
Відповідач не сплачувала за спожиті послуги, внаслідок чого за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. в розмірі 62 412,87грн., що підтверджується розрахунками, долученими позивачем до позовної заяви.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача. Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 21.06.2023р. у справі №466/1749/23 було скасовано судовий наказ виданий 15.06.2023 року.
У добровільному порядку спір між сторонами не врегульовано. У зв'язку із вищенаведеним представник позивача змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.21).
12.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлені вимоги відповідач заперечує повністю. Зазначає, що рахунки за спожиту теплову енергію проводились не у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Нарахована позивачем заборгованість є неспівмірною з нормами споживання послуг. У зв'язку з цим вважають, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» повинно здійснити перерахунок відповідно до показів лічильника. Відтак, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.82-92).
В подальшому представник відповідача подала заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій просила задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2020 по 31.10.2023р. за приєднане теплове навантаження та за опалення місць загального користування у сумі 5 785,08грн., в решті позовних вимог просить відмовити ( а.с.93-94, а.с.108-109).
У судовому засіданні представник позивача Негря Г.Ю. надала додаткові пояснення у справі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богомазова І.О. у судовому засіданні позов визнала частково з підстав викладених в додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Цивільним кодексом України ,Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Законом «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
9 листопада 2017 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію, у даному випадку Львівське міське комунальне підприємства «Львівтеплоенерго»).
Відповідно до ч. 1ст.6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.
Відповідно до пункту 8 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.1 ст. 9 Цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і гарячу воду, у разі відмови споживачів оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та з 1 липня 2014 року вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житло-комунальні послуги» та споживачем.
Відповідно до п. 3.1 Договору приєднання розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. А згідно з п. 4.2 Договору приєднання споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
Додатково слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до п. 2.1 Договору приєднання, тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Так, постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими Відповідач зобов'язаний оплачувати надану йому послугу.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки вони фактично ними користувалися.
Як на підставу своїх вимог, позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» покликається на те, що надає послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_2 , відповідачу, яка є власниками квартири АДРЕСА_3 .
Згідно довідки з ОКП "БТІ та ЕО" від 28.11.2022 за №3316 вбачається, що з інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» квартира АДРЕСА_4 зареєстрована за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.08.2011р. №5856, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А.(а.с.12).
Судом встановлено, що відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідач ОСОБА_1 з 12.09.2011 року є власником квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25233941 (а.с.13).
Так, позивач є споживачем послуг з постачання теплової енергії та отримує послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» від загальнобудинкової системи опалення.
Згідно зі статтями 319,322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно дост.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1ст. 7 Закону №2189-VIII).
З 01.12.2021р. з відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021р.
Відповідно до п. 5 Індивідуального договору приєднання виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично ними користувався.
Однак, в порушення вказаних норм Закону та чинного договору, відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання щодо оплати за отриману послугу з постачання теплової енергії, хоча послугою користувався та від неї не відмовлявся.
Таким чином у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. в розмірі 62 412,87грн., що підтверджується розрахунками, долученими позивачем до позовної заяви.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України.
Згідно наданої відомості про нарахування та оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2020 по 31.10.2023 утворилась заборгованість розмір 62 412,87грн. (а.с.14-15).
Відповідачем частковою визнано позовні вимоги лише в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2020 по 31.10.2023р. за приєднане теплове навантаження та за опалення місць загального користування у сумі 5 785,08 грн., в решті позовних вимог - заперечує ( а.с.93-94, а.с.108-109).
З урахуванням поданих додаткових пояснень від 08.04.2024 року № 09-4434-04/24 у даній справі, ЛМКІІ «Львівтеплоенерго» вважає, що до стягнення з відповідача підлягає уся сума заборгованості в розмірі 62 412,87 гри., в т.ч. за лютий-квітень 2021 року, тобто за період, коли нарахування за спожиту послугу з центрального опалення по даній квартирі було здійснено розрахунковим методом, з врахуванням показів загальнобудинкового лічильника, у зв'язку з несвоєчасною повіркою індивідуального теплового лічильника, встановленого у помешканні.
Відповідно до ч.1, ч. 2 cт. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»встановлено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічнийнагляд, дозволяється застосовувати, впускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати на прокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Згаданий лічильник потрібно було повірити до 3 листопада 2020 року.ЛМКП «Львівтеплоенерго» було долучено до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про необхідність здійснення чергової повірки належного їй теплового лічильника (Клопотання про долучення документів від 10.04.2024 року № 09 -4679-04/24).
Оскільки, квартирний вузол обліку теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 не пройшов чергової метрологічної повірки у зазначений термін, а саме, до 03 листопада 2020р. його було знято з комерційного обліку у ЛМКІІ«Львівтеплоенерго» і з лютого 2021р. квартира вважалася безобліковою (яка не обладнана лічильником тепла).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» п. 15 передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця.
Відповідно до абз. 3 п. 12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Пунктом 20 Правил №630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Розрахунок вартості спожитої послуги три місяці проводився по середніх показах ( з листопада 2020 року по січень 2021 року включно), а на четвертий місяць прилад був знятий з абонентського обліку і така квартира вважалася як безоблікова.
Наступну повірку відповідачем було здійснено у червні 2021 року, згідно долучених до матеріалів справи документів. Таким чином, з лютого по квітень 2021 року, тобто до закінчення опалювального періоду, до стягнення з відповідача підлягає не лише плата за приєднане теплове навантаження та опалення місць загального користування, а й 51 436,11 гри. за центральне опалення (51 665,81 - 229,70 гри. корекції, здійсненої у березні 2021 року).
Після пройденої у 2021 році повірки, лічильник перебував на абонентському обліку позивача, а відтак немає відсутні підстави стверджувати, що не підлягає до стягнення заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, спожитої безпосередньо на опалення у наступних двох опалювальних періодах та у жовтні 2023 року, нарахована починаючи з грудня 2021 року в розмірі 3 600,18 грн.
Таким чином, безспірною є заборгованість в розмірі 10 976,76 грн., що включає в себе 4703,04 гри. плати за приєднане теплове навантаження. 1 419.93 грн. плати за опалення місць загального користування, 802,66 грн. витрат на загальнобудинкові потреби на опалення, 556,14 грн. плати за абонентське обслуговування та плату за центральне опалення, нараховану по середніх показниках у перші три місяці з часу зняття індивідуального лічильника з абонентського обліку за листопад 2020- січень 2021 року в розмірі 2,70 грн., та після повірки лічильника, починаючи з грудня 2021 року в розмірі 3 494,99 грн. ( 3 600,48 грн. - 108,19 грн. корекції, здійсненої у червні 2023 року).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. у розмірі 62 412,87 грн.підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судові витрати.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-79, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023р. у розмірі 62 412,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 2684,00грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст судового рішення складено 23.06.2025р.
Учасники справи:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ЄДРПОУ:05506460.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя В. В. Свірідова