Справа № 453/1519/24
№ провадження 1-кп/453/85/25
24 червня 2025 року
Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ;
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;
за участі прокурора - ОСОБА_3 ;
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження № 12024142300000056 від 25 травня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Славське Сколівського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, учасника бойових дій, військовослужбовця, звільненого з військоої служби 16 серпня 2023 року, раніше не судимого, не депутата, не адвоката, не нотаріуса, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_5 13 травня 2024 року, близько 18:00 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на дорозі загального користування, неподалік житлового будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час конфлікту із останнім, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розуміючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання тілесних ушкоджень наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар шматком гранітної плити у лобну ділянку голови, чим спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 24 від 26 червня 2024 року, перелом лобної кістки із зміщенням відламків у порожнину черепа.
В результаті вищевказаних умисних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння.
Таким чином, в діях ОСОБА_5 , що виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 , вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердивши викладені в обвинуваченні обставини. У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє в майбутньому не допускати подібної поведінки.
Покази обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий в судовому засіданні при призначенні покарання покладався на розсуд суду, просив обвинуваченого суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого порядку дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор та потерпілий не висловлюють заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви правопорушення), дані про особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому правопорушенні, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання, має статус учасника бойових дій, раніше не судимий.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вище зазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, яке, згідно встановленої ст. 12 КК України класифікації кримінальних правопорушень, є тяжким злочином.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно з висновком, наданим в досудовій доповіді Стрийським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, складеної 10 лютого 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , вбачається, що існує середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення. На думку органу пробації, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).
Крім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання необхідне для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З врахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, враховуючи думку прокурора, потерпілого та самого обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 слід звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, покладаючи на нього частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку у законну силу не обирати.
Речовий доказ - шматки гранітної плитки, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області - знищити.
Речовий доказ - диск із відеозаписом з місця події - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1