Справа № 453/890/25
№ провадження 2-о/453/61/25
11 червня 2025 року
Сколівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Курницької В.Я.;
за участю секретаря судового засідання - Трембач М.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
Заявник ОСОБА_1 03 червня 2025 року звернулась до суду із заявою, в якій, вважаючи себе особою, яка зазнає домашнього насилля, з метою забезпечення дієвого та ефективного способу його захисту від повторного вчинення домашнього насилля, просить застосувати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладених на нього обов'язків:
- заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 20 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
Ухвалою судді від 04 червня 2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначила, що проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 . Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловіком, непрацюючий. Вказує, що потерпає від насильства зі сторони чоловіка, вже протягом останніх років, його поведінка негативно впливає на її здоров'я та працездатність. Вона неодноразово звергалася за захистом до правоохоронних органів, починаючи з 2020 року, проте, це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки. Йому виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності та навіть направлявся для проходження програми для кривдників, яку так і не пройшов за що притягався до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
21 грудня 2023 року рішенням Сколівського районного суду Львівської області йому виносився обмежувальний припис строком на 6 місяців, який він неодноразово порушував. За свої дії протягом 2024 року вчиняв відносно неї правопорушення передбачені ст. ст. 390-1, 126-1 та ч. 1 ст. 122 КК України. Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2024 року йому призначено покарання за сукупністю злочинів у виді 2 років і 2 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
ОСОБА_2 , будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення відносно заявниці домашнього насильства, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та скоїв відносно такої ряд нових фактів вчинення домашнього насильства, а саме:
- 08 травня 2025 року ОСОБА_2 на протязі дня двічі, о 10:15 год. та о 13:00 год., вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно такої, (ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, виганяв з житлового будинку). Остання викликала за кожним фактом працівників поліції, які документували дані адміністративні правопорушення про вчинення домашнього насильства та в подальшому скерували справу до суду.
Зважаючи на наведене, заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я є дуже високою, і тому вимушена звернутися до суду із вказаною заявою.
В судове засідання заявник та заінтересована особа не з'явились, причин неявки до відома суду не довели.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 3501 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1 ч. 1 - особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; п. 3 ч. 1 - батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства.
Згідно зі ст. 350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно зі ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб .У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
За приписами п.п. 3, 6-8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Заявниця ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу обмежувального припису, яку обґрунтувала тим, що проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 . Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловіком. Вказує, що потерпає від насильства зі сторони чоловіка, вже протягом останніх років, його поведінка негативно впливає на її здоров'я та працездатність. Вона неодноразово звергалася за захистом до правоохоронних органів, починаючи з 2020 року, проте, це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки. Йому виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Як встановлено, ОСОБА_2 будучи неодноразово притягнутий до відповідальності за вчинення відносно заявниці домашнього насильства, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та скоїв відносно такої ряд нових фактів вчинення домашнього насильства, а саме: 08 травня 2025 року на протязі дня двічі о 10:15 год. та о 13:00 год. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно ОСОБА_1 , (ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, виганяв з житлового будинку). Дані факти задокументовано працівниками поліції в протоколах про адміністративні правопорушення.
Крім цього, вироком Сколівського районного суду від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання за сукупністю злочинів у виді 2 років і 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Нормами статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
З наданих суду матеріалів вбачається, що між заявницею та ОСОБА_2 наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки, а саме: між сторонами існують неприязні, конфліктні відносини.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄСПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄСПЛ.
Необхідність застосування судом до ОСОБА_2 частини запропонованих заявником спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а саме: видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов'язки, заборонивши ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осію строком на 6 місяців та заборонивши особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на 6 місяців.
Щодо заявлених вимог про заборону перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою та заборони наближатися на відстань менше 20 метрів до місця проживання заявниці, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, вважає, їх такими, що не можуть бути застосованими, оскільки матеріалами справи не підтверджено належними та допустимими доказами факту наявності у ОСОБА_2 нерухомого майна, призначеного для проживання.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись ст.265,350-6 ЦПК України, ст. 1, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на 6 місяців.
В іншій частині заяви - відмовити.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців. Строк рахувати з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України).
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Сколівський районний суд Львівської області.
Головуючий суддя В.Я.Курницька