Єдиний унікальний номер 944/807/25
Провадження № 2/448/388/25
(повний текст)
18.06.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад обставин справи.
Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.05.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №606717 та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 30000 грн.
Посилались на те, що власноручним підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», в тому числi на умовах фінансового кредиту, виданих згідно з Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті фінансової компанії, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов'язався виконувати зазначені умови.
Сторона позивача стверджує, що відповідачем, ОСОБА_1 , не були виконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого, згідно умов договору факторингу №2102-24 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за кредитним договором №606717 від 17.05.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Вказує, що згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 90102,34 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 29418,86 грн.; заборгованість за відсотками становить 60683,48 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Зазначає, що у зв'язку з істотним порушенням відповідачем, ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за Кредитним договором.
З огляду на вищенаведене, просять суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 90102,34 грн.; понесений стороною позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
ІІ. Позиція учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у їх відсутності, при цьому вказують, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення по вказаній справі у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідача здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останнього повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ), які повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.
Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
03.03.2025 року ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області дану цивільну справу передано за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.
08.04.2025 року ухвалою Мостиського районного суду Львівської області відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2025р. ухвалою судді у даній цивільній справі ухвалено провести заочний розгляд справи.
Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_1 , належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.
Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, приходить до наступного висновку.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 17.05.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №606717 та на підставі платіжного доручення №5325 від 17.05.2021 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 30000 грн.
Власноручним підписанням договору відповідач, ОСОБА_1 , підтвердив, що він ознайомлений в повному обсязі з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», в тому числi на умовах фінансового кредиту, виданих згідно з Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті фінансової компанії, з урахуванням паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту. Відповідач ОСОБА_1 погодився та зобов'язався виконувати зазначені умови договору.
Згідно п.1.3. вищезгаданого Договору, сума кредиту складає 37500,00. Тип кредиту - кредит.
Відповідно до п.1.4. та п.1.5, Договору строк кредиту 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 17.05.2024 року. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних) (далі - Проценти за перший день користування кредитом); - за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (далі - Поточні проценти).
Згідно п.1.6. Договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
З п.2.1 Договору вбачається, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: - у розмірі 30 000,00 гривень на користь Споживача за реквізитами: НОМЕР_1 в AT «ТАСКОМБАНК», код банку 339500, призначання платежу: « НОМЕР_2 , кредитний договір №606717 від 17.05.2021р., ОСОБА_2 (2778911493)» або за реквізитами поточного рахунку Споживача та /або за реквізитами платіжної картки, дані яких (-го,-ої) Споживач надав Товариству в будь-який спосіб ;- у розмірі 7 500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.
Підписуючи Договір, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що: перед укладенням Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті: - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №06-КД від 26.10.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погодився, що наявність помилок та/або неточностей та/або описок в таких даних та/або зазначення таких даних на мові відмінній від української мови не впливають на зобов'язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.41. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора. (п. 8.8. Договору).
Відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку за кредитним договором у зв'язку з чим згідно розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість в сумі 90102,34 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 29418,86 грн.; заборгованість за відсотками становить 60683,48 грн.
21.02.2024р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу №2102-24, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 90102,34 грн.
27.06.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу з повідомленням про перехід права вимоги заборгованості за кредитним договором укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»та відповідачем до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а саме Договору про споживчий кредит №606717 від 17.05.2021 року у розмірі 90102,34 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за вказаним вище договором утворилась заборгованість в сумі 90102,34 грн., що складається з 29418,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 60683,48 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.
Надані позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитним договором та договором позики відповідачем ОСОБА_1 суду не представлено.
На час розгляду справи в суді відповідач заборгованості, яка становить 90102,34 грн., не погасив, як і не надав в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов'язань взятих перед банківською установою, котрі б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка становить 90102,34 гривень, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
V. Розподіл судових витрат.
Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату №7117-1055-2846-3628 від 12.02.2025 року.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» необхідно стягнути сплачений судовий збір у зазначеному вище розмірі.
Щодо витрат на правничу допомогу, то з даного приводу суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Сторона позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Факт надання адвокатом послуг позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтверджується договором про надання правової допомоги від №42649746 від 01.11.2024 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; додатковою угодою №606717 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року; додатковою угодою №1 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року; актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 28.01.2025 року на суму 6000, 00 грн.;свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016 року;
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
За наведених обставин та те, що до суду станом на час розгляду судом вищевказаної позовної заяви з боку відповідача ОСОБА_1 не надходило жодних заяв і клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає необхідне стягнути з останнього понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990, місцезнаходження: 07405, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, Київської області)заборгованість за кредитним договором №606717 від 17.05.2021 року в розмірі 90102 (дев'яносто тисяч сто дві) гривні 34 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990, місцезнаходження: 07405, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, Київської області) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.06.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990, місцезнаходження: 07405, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, Київської області;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Ю.В.Кічак