Провадження №1-кп/447/187/25
Справа №447/1323/25
23.06.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000201, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2025, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ Львівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів),
обвинувачений ОСОБА_3 ,
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 08.10.2024 у справі
№447/2459/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
19.10.2024 вказана постанова набрала законної сили.
Так, статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення
іменем України, судове рішення є обов?язковим до виконання.
Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим із такою, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону У країни «Про судоустрій та статує суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, всупереч рішення суду, 12.04.2025 близько 13.00 год. рухаючись по вул. Гірничій у м. Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме скутером марки «Suzuki Lets 4» без державного номерного знаку, після чого був зупинений працівниками СРПП ВпД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.
Разом із обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 30.04.2025 між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .
В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 382 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні, погодився на визначене покарання, узгоджене сторонами угоди.
Під час укладення угоди про визнання винуватості сторони узгодили міру покарання ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Крім цього, сторони досягли порозуміння щодо можливості звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на такого обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Угодою передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила, встановлені КПК України та КК України, просив угоду затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним і прокурором за участю захисника, та призначити узгоджену міру покарання, при цьому визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 не заперечила щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Заслухавши думку сторін судового провадження, які підтримали угоду про визнання винуватості, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Дії обвинуваченого обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України. Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнає повністю.
Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Обвинувачений розуміє характер обвинувачення та вид покарання, яке буде йому призначене.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Угода про визнання винуватості відповідає вимогам, встановленим КПК України та не порушує права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження або інших осіб.
Покарання визначене в угоді про визнання винуватості відповідає вимогам КК України.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.
Відповідно до постанови слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про визнання речового доказу та долучення його до матеріалів кримінального провадження від 17.04.2025, оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R марки ALLERUS, на якому наявні три відеофайли з відображенням відеофіксації вчинення кримінального правопорушення за допомогою відеореєстратора, який встановлений у службовому автомобілі та портативного відеореєстратора (бодікамери), закріпленого на одязі поліцейських СРПП ВпД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за 12.04.2025 при зупинці ОСОБА_3 , який рухався у транспортному засобі, визнано речовими доказами та прилучено до матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи вимоги ст. 100 КПК України, вказаний вище речовий доказ слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався. Потерпілих у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судових витрат не понесено.
Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.04.2025 між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12025141250000201, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2025.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази по справі, а саме: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R марки ALLERUS, на якому наявні три відеофайли з відображенням відеофіксації вчинення кримінального правопорушення за допомогою відеореєстратора, який встановлений у службовому автомобілі та портативного відеореєстратора (бодікамери), закріпленого на одязі поліцейських СРПП ВпД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за 12.04.2025 при зупинці ОСОБА_3 , який рухався у транспортному засобі - залишити при матеріалах кримінального провадження.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку передбаченому ст. 394 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1