Справа №463/5656/25
Провадження №1-кс/463/5708/25
24 червня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 10.06.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025, -
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 10.06.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025. Просить скасувати вказану постанову та зобов'язати слідчого визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № №42025142040000041.
Скаргу мотивує тим, що в провадженні Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області за процесуального керівництва Галицької окружної прокуратури м.Львова перебувають матеріали кримінального провадження №42025142040000041 від 14.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження дізнавачем винесено оскаржувану постанову від 10.06.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025.
Скаржник вважає оскаржувану постанову незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та постановленою без проведення належного досудового розслідування. А тому просить таку скасувати.
А тому звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, а тому слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Представник суб'єкта оскарження - Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Дізнавачем ОСОБА_5 до судового засідання скеровано копію оскаржуваної постанови. Письмових заперечень на скаргу не подав.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області за процесуального керівництва Галицької окружної прокуратури м.Львова перебувають матеріали кримінального провадження №42025142040000041 від 14.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження дізнавачем винесено оскаржувану постанову від 10.06.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Проаналізувавши постанову дізнавача, останній вважає, що в ході кримінального провадження не встановлено достатніх відомостей, які б свідчили про спричинення, або ж замаху на спричинення заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди.
Як зазначено в оскаржуваній постанові з окремим клопотанням про визнання потерпілим ОСОБА_3 в ході досудового розслідування не звертався.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус
Окрім цього, звертаю увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди. У цьому випадку скаржник не надає будь якого підтвердження завдання йому будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням. Більше того, у поданій до суду скарзі скражник не зазначає в чому проявилась спричинена йому розслідуваним кримінальним правопорушенням шкода.
Слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою. У постанові дізнавача є мотивувальна частина з посиланням на положення КПК, яка містить мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування (у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки спричинена шкода підлягає доказуванню, а на даний момент відсутні відомості, які б свідчили про шкоду, завдану скаржнику кримінальним правопорушенням).
Слід зазначити, що сам факт внесення відомостей в ЄРДР не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, а є підставою для проведення певних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки обставин викладених заявником та виконання завдання кримінального провадження.
А тому у вимозі про скасування постанови дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 10.06.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025, слід відмовити, оскільки скаржником не доведено будь-якими доказами як факту спричинення шкоди, так і розміру шкоди, що була завдана, або могла бути завдана кримінальним правопорушенням. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що таким чином права скаржника не обмежуються, оскільки визнання потерпілим може відбутися на будь-якій стадії кримінального провадження, щойно буде встановлено (або належним чином доведено) вид і розмір шкоди, що була завдана кримінальним правопорушенням.
Щодо заявленої скаржником вимоги про визнання його потерпілим, то така також не підлягає до задоволення, оскільки враховуючи аналіз положення чинного КПК України та сформованої з цього питання практики Верховного Суду при здійсненні повноважень судового контролю слідчий суддя не уповноважений приймати рішення, які суперечать змісту ст. 55 КПК України, та що за своєю суттю може свідчити про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого/прокурора.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В скарзі ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 10.06.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №42025142040000041 від 14.05.2025 - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1