Справа № 446/585/24
13.06.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань: Новосад І.В.
за участі:
позивачки ОСОБА_1
представника позивача Білак Н.І.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача Перун Я.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування,-
встановив:
представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Фецяк В.Я. подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування, в якому просить суд встановити факт ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця - ОСОБА_3 та усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..11.06.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та взагалі усе те, що на день її смерті буде їй належати та на що за законом матиме право заповіла позивачці. Після смерті матері позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та їй була надана інформація, що згідно спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після померлої ще звернулася: - рідна дочка померлої - ОСОБА_2 .. Відтак, не зважаючи на складений заповіт матері, яка заповіла все майно на користь позивачки, відповідачка також подала заяву на вступ у спадщину, користуючись своїм правом передбаченим в ст. 1241 ЦК України. Однак позивачка вважає, що відповідачка не має права на спадкування за законом, оскільки ухилялась від виконання обов'язку щодо утримання матері, зокрема відповідачка протягом багатьох років, незважаючи на похилий вік матері, проживання по сусідству, маючи фізичну та матеріальну можливість, свідомо та умисно ухилялася від надання будь якої допомоги матері, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані та потребувала стороннього догляду. В той час, позивачка їздила провідувати матір з іншої області за сотні кілометрів, домовилась з доглядальницею, щоб та за матір'ю доглядала, оскільки останніх років 8 була вже лежача та не могла самостійно забезпечувати свої потреби та життєдіяльність, допомагала продуктами харчування, ліками, одягом, підгузками, та всім, чого потребувала матір. Відтак, вважаючи що відповідачка з урахуванням ст. 1224 ЦК України не має права на спадкування за законом, оскільки ухилялась від виконання обов'язку щодо утримання матер, тому звернулася до суду з даним позовом.
За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 12.03.2024, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І..
Ухвалою суду від 15.03.2024 позов залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків /а.с. 18/.
25.03.2024 на адресу суду представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Білак Н.І. подано клопотання про усунення недоліків вказаних в ухвалі суду /а.с. 20-24/.
Ухвалою судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
17.04.2024 на адресу суду представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Білак Н.І. подано клопотання про залучення свідків та долучення показів свідків до матеріалів справи, яким долучено письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 47-51/.
24.04.2024 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Перун Я.Ю. на адресу суду поданий відзив на позовну заяву, в якому вказує, що з пред'явленим позовом відповідач не погоджується, адже надавала своїй матері матеріальну допомогу та підтримку в силу своїх можливостей, що не може свідчити про її винну поведінку та свідоме ухилення від виконання встановленого законом обов'язку щодо утримання повнолітніми дітьми свої непрацездатних батьків. Відповідачка завжди мала з матір'ю теплі родинні відносини, постійно спілкувалася з нею, цікавилася станом її здоров'я, відвідувала її разом з рідною сестрою матері, приносила фрукти та інші продукти. Разом з тим зазначає, що ОСОБА_3 мала проблеми зі здоров'ям з огляду на свій вік, однак це не свідчить про її безпорадний стан, та стороною позивача не додано жодного медичного документа, який би підтверджував перебування у такому стані. Також вважають, що стороною не долучено жодних доказів того, що спадкодавець мала потребу у постійному довічному сторонньому догляді та потребувала допомоги саме відповідачки і що вона мала можливість її надавати, проте умисно ухилялася від обов'язку щодо її надання. Таким чином стверджують, що в діях ОСОБА_2 відсутня свідома винна поведінка, спрямована на ухилення від виконання обов'язку щодо утримання її матері, оскільки остання надавала її в міру своїх матеріальних та фізичних можливостей, крім цього допомога щодо догляду за ОСОБА_3 надавалась їй іншими особами, а відтак вважають, що вимоги щодо усунення ОСОБА_2 від права на спадкування є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону /а.с. 62-81/.
16.05.2024 на адресу суду представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Білак Н.І. подано клопотання про залучення свідків та долучення показів свідків до матеріалів справи, яким долучено письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_6 /а.с. 82-86/.
21.06.2024 на адресу суду представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Білак Н.І. подано заперечення на відзив на позовну заяву /а.с. 107-140/..
Ухвалою суду від 02.07.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Перун Я.Ю. на адресу суду подане заперечення на відповідь на відзив /а.с. 164-166/.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовну заяву в межах зазначених у ній підстав та просила її задовольнити. Додатково зазначила, що догляд за померлою матір'ю здійснювала виключно вона. Протягом певного часу мати проживала разом із нею в Одеській області, однак, оскільки не бажала залишатися там, позивачка була змушена відвезти її додому та домовилася із сусідами про придбання продуктів харчування. У 2021 році мати перенесла інсульт, після чого перебувала у безпорадному стані. Позивачка пояснила, що на початку близько трьох місяців мати проживала в сестри вдома, однак в подальшому мати проживала в себе. Позивачка самостійно здійснювала догляд за матір'ю, яка, за її словами, до самої смерті перебувала в безпорадному стані.
Представник позивачки - адвокат Білак Н.І. - підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що, незважаючи на значну відстань між позивачкою та померлою ОСОБА_3 , позивачка вживала всіх можливих заходів для організації належного догляду за матір'ю: регулярно приїжджала додому, допомагала з придбанням продуктів, забезпечувала зв'язок із особами, які здійснювали фактичний догляд, а також організувала поховання. При ясній пам'яті та свідомості матір склала заповіт на користь позивачки. Відповідачка участі у житті матері не брала.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Пояснила, що стосунки між сторонами зіпсувалися у 2003 році після смерті батька, однак до матері вона приходила та допомагала в побуті. У 2016 році, після повернення матері з Одеси, де вона деякий час проживала із сестрою, її почали не допускати до матері, ключі від квартири матері від неї забрали, проте, попри відсутність постійного контакту, іноді її навідувала. Також зазначила, що не була присутньою на похороні, оскільки не була повідомлена про смерть матері.
Представник відповідачки ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є трьох рідною сестрою сторін. Померла ОСОБА_3 протягом останніх восьми років через стан здоров'я була лежачою та потребувала постійного стороннього догляду. Позивачка забезпечувала матері необхідні умови проживання, ліки, продукти харчування. У зв'язку з тим, що позивачка немала можливості постійно проживати із матір'ю та здійснювати за нею догляд, вона найняла для мами доглядальницю, при цьому часто приїжджала з Одеси, орієнтовно двічі на місяць, незважаючи на велику відстань та власну сім'ю. Свідок зазначила, що дочка померлої - ОСОБА_8 фактично не приймала участі у догляді за матір'ю. Після інсульту, який стався у ОСОБА_3 , відповідачка взяла матір до себе додому, однак через короткий час відмовилася від догляду за нею. Дочка померлої - ОСОБА_8 , яка проживала тут, фактично не приймала участі у догляді за матір'ю.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що сторони по справі їй відомі, так як вона здійснювала догляд за їхньою матір'ю протягом п'яти років. За цей період, вона постійно доглядала ОСОБА_3 , надавала необхідну допомогу, забезпечувала ліками, продуктами, готувала їжу, прибирала та виконувала інші побутові обов'язки. Протягом цього часу померла перебувала у важкому стані та потребувала постійного стороннього догляду. Догляд за померлою здійснювала на підставі домовленості з позивачкою ОСОБА_9 яка оплачувала їй за це, також відзначила, що вона оплачувала витрати на ліки, продукти, у разі недостатності коштів з пенсії її матері. Протягом цих п'яти років донька ОСОБА_8 приходила лише двічі. Навіть у день смерті матері ОСОБА_8 не з'явилася. Вказала, що перешкод у відвідуванні ОСОБА_8 її покійної матері ніхто не чинив.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що їй відомі сторони по справі, так як вона працювала з ОСОБА_3 та в подальшому товаришували з нею. Про обставини справи вказала, що з 2014 по який час їй не відомо, померла проживала з дочкою ОСОБА_8 , та в них були добрі відносини, так як вона її в той час провідувала.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона товаришувала ОСОБА_3 та часто з нею спілкувалися. В 2016 році померла проживала певний час з дочкою ОСОБА_8 , в подальшому ОСОБА_12 забрала матір до себе в Одесу , де вона проживала деякий час, потім повернулася додому. Коли п. ОСОБА_14 потребувала постійно стороннього догляду, дочка ОСОБА_15 найняла для матері доглядальницю. Відповідачка ОСОБА_8 , не здійснювала догляду за матір'ю, так як позивачка повідомила її, що заповіт складений на неї і вона буде здійснювати догляд. Відзначила, що на протязі останніх п'яти років вона разом з відповідачкою приходила до п. Ані та відповідачка не ухилялася від догляду за мамою, так як приносила їй їжу, допомагала їй по господарстві.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона проживала по сусідстві з ОСОБА_3 .. Щодо обставин справи вказала, що ОСОБА_3 деякий час проживала разом з дочкою ОСОБА_8 , з якою в неї були добрі відносини, в подальшому вона проживала одна. Коли ОСОБА_3 потребувала стороннього догляду, то їй допомагала доглядальниця. Проте, ОСОБА_8 провідувала матір, купляла їй продукти харчування.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи в їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Кам'янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 12/.
11.06.2016 ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що на день її смерті буде належати та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 /а.с. 13/.
Після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої та її було повідомлено, що із заявою про прийняття спадщини після померлої ще звернулася: - рідна дочка померлої - ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 з урахуванням ст. 1224 ЦК України не має права на спадкування за законом, оскільки ухилялась від виконання обов'язку щодо утримання матері у зв'язку з цим звертаються до суду з даним позовом та просить встановити факт ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця - ОСОБА_3 та усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступних мотивів та положень закону.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Кам'янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.(а.с.12).
У день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що передбачено ч.1 ст. 1220 ЦПК України, до складу якої увійшов житловий будинок.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
11.06.2016 ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що на день її смерті буде належати та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 /а.с. 13/.
Позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом фактично прийняла спадщину звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері.
Разом з тим, статтею 1241 ЦК України, врегульовано право на обов'язкову частку у спадщині, згідно якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.
Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.
Судом встановлено, що і підтверджується сторонами, що відповідачка ОСОБА_2 , не зважаючи на складений заповіт матері ОСОБА_3 , яка заповіла все майно на користь позивачки ОСОБА_1 , користуючись своїм правом передбаченим в ст. 1241 ЦК України також звернулася в нотаріальну конторою із заявою про прийняття спадщини після померлої матері.
Позивачка ОСОБА_1 вказує, що відповідачка ОСОБА_2 є негідним спадкоємцем та, на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, має бути усунена від спадкування.
Зокрема, статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб'єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відтак, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Виходячи з наведеного, правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця, а також, мають право на обов'язкову частину у спадщині.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
У постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 752/12158/14-ц, від 21.03.2018 у справі № 337/6000/15-ц та від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2019 по справі № 766/810/17, від 11.02.2019 року по справі № 756/11676/16-ц.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є його процесуальним обов'язком у силу статті 12, 81 ЦПК України.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зокрема під час судового розгляду було встановлено, що також не заперечується сторонами, що померла ОСОБА_3 з огляду на похилий вік та стан здоров'я перебувала в безпорадному стані, оскільки остання внаслідок перенесення інсульту не могла самостійно пересуватися і забезпечити умови свого життя, відтак потребувала постійної сторонньої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується показами свідків, позивачка ОСОБА_1 з того моменту коли ОСОБА_3 в силу свого стану здоров'я стала потребувати стороннього догляду та до дня її смерті опікувалася нею, зокрема здійснювала за нею догляд, купляла медикаменти, продукти харчування оплачувала комунальні послуги в подальшому у зв'язку з неможливістю бути присутньою з матір'ю особисто найняла для неї доглядальницю.
Позивачка ОСОБА_1 вказує, що відповідачка ОСОБА_2 не здійснювала будь-яких заходів щодо догляду своєї покійної матері, не допомагала їй, не доглядала, не спілкувалась, не відвідувала, що на її думку є підставою для усунення її від спадкування.
Однак, судом відзначається, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, сукупності обставин, для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення відповідачки від надання спадкодавцеві ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання; потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача.
Зокрема, суд не знайшов підтвердження, того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребувала допомоги саме від відповідачки ОСОБА_2 , а остання у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги своїй матері, усвідомлюючи свій обов'язок щодо утримання спадкодавця, мала можливість надавати таку допомогу, але не вчиняла необхідних дій.
Поясненнями свідків, які були допитані в ході судового розгляду, зокрема підтверджується факт постійної опіки позивачкою спадкодавиці, однак також підтверджується і те , що хоч відповідачка не була постійно присутня при догляді матері, однак остання спілкувалася з матір'ю, провідувала матір, допомагала їй в міру своїх можливостей.
При цьому суд звертає увагу на те, що жодним доказом по справі не підтверджується та обставина, що позивач чи будь - які інші особи звертались до відповідачки з проханням надати допомогу у будь - якій формі у догляді за матір'ю.
Окрім цього, судом не встановлено потреби спадкодавця у матеріальній допомозі зі сторони відповідача, не встановлено висунення до відповідача самим спадкодавцем (чи будь - якими іншими особами) прохання (вимоги) надання допомоги, а як наслідок не встановлено і факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги (тобто умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від надання спадкодавцеві допомоги).
Таким чином, факту необхідності допомоги ОСОБА_3 саме від відповідачки ОСОБА_2 та її умисного ухилення від цього будь-якими доказами не підтверджено.
Доводи позивача щодо понесення нею витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_3 в якості підстав для усунення відповідача від права спадкування судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.1232 ЦК України, понесення особою таких витрат є підставою для їх стягнення зі спадкоємців у разі їх розумності та обґрунтованості, проте не є підставою для усунення спадкоємця від спадкування.
Також доводи позивача про те, що відповідачка не приймала участь у витратах та здійснені процедури поховання спадкодавця та не була присутня на похоронах матері за змістом частини ч.5 ст.1224 ЦК України не є достатньою підставою для усунення від спадкування на підставі частини п'ятої статті 1224 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю, а саме доказів, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребувала додаткової постійної допомоги саме від відповідачки у зв'язку з безпорадним станом, зверталася за допомогою до відповідачки, а остання відмовила у наданні такої допомоги.
З огляду на викладене в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивачку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 23.06.2025.
Суддя У.І. Костюк