Справа № 445/3117/24
провадження № 2/445/503/25
(заочне)
20 червня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 79361866 від 30.06.2024 у розмірі 20820,00 грн. та судових витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7100 грн. 00 коп. В обґрунтування позову вказав, що 30.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79361866, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 12000,00 грн. строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою - 0,83 % в день та 2,70 % - процентною ставкою в день за понадстрокове користування позикою. Договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Позивач на виконання умов договору 30.06.2024 перерахував на картковий рахунок відповідача 12000,00 грн. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання по договору, своєчасно не повернула грошові кошти, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позикодавцем, яка станом на дату здійснення розрахунку становить 20820,00 грн., з яких : 12000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2988,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими відсотками; 5832,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на прострочену позику.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, у позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач, яка належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Тому суд ухвалює заочне рішення, в порядку ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч. 8 ст.178 ЦПК України, так як представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 79361866.
Згідно пунктів 1, 2 Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю проценти від суми позики. Сума позики складає 12000,00 грн. грн. Кредит надається на строк 30 днів. Процентна ставка (базова)/день фіксована та становить 0,83%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%; пеня % / день - 2,7%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1541,93%.
Згідно п. 2.3 зазначеного Договору та Паспорту споживчого кредиту орієнтована загальна вартість для споживача за весь строк користування кредитом (в тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 14988,00 грн.
Відповідно до п. 5.3 Договору Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до п. 21 Договору, його укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідач була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі одноразовим ідентифікатором 45017.
На виконання умов договору позивач 30.06.2024 перерахував на картковий рахунок відповідача суму 12000,00 грн., що підтверджується довідкою АТ «Таксомбанк» про підтвердження платежу.
Зобов'язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором позики № 79361866 в сумі 20820,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2988,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими відсотками; 5832,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на прострочену позику.
За змістом ст. ст. 526,530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 8, 12 ст. 11 цього Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, договір позики від 30.06.2024 № 79361866 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики, на виконання якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у розмірі 12000,00 грн., які остання зобов'язалася повернути через 30 днів і сплатити проценти за користування кредитом. Разом з тим, відповідач після закінчення строку кредитування не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористалася своїм правом щодо спростування розміру заборгованості, зазначеною позивачем.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 79361866 в розмірі 20820,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2988,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими відсотками; 5832,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками на прострочену позику є законними, обґрунтованими тому підлягають до задоволення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.
Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та АО "Правовий діалог", копію додаткової угоди № 2 від 31.10.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023, копію акту приймання - передачі справ на надання правничої допомоги від 31.10.2024, копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25.11.2024 за договором про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023, копію платіжної інструкції № 9ba76d від 28.11.2024, довіреність № 93 від 24.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 та посвідчення адвоката України.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 7100,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн., що за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином суд вважає можливим задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 4000,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
позов ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, адреса: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1-Б) заборгованість за договором позики № 79361866 від 30.06.2024 в розмірі 20820,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок), а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 20.06.2025.
Суддя В. М. Сивак