Справа № 308/8505/25
1-кс/308/3631/25
23 червня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин, -
17.06.2025 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин, в якій особа, що подала скаргу просить зобов'язати посадових осіб Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мають ознаки складу злочину, передбачені ч. 3 ст. 146 КК України та ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Скаргу мотивовано тим, що 13.06.2025 року близько 15 годині 00 хвилин около під?їзду №5, за адресою вул. Героїв 128-ї бригади (стара назва вулиці: 8-го Березня), будинок 20, в місті Ужгород, було викрадено Людину на ім?я Доброслав діючої в міжнародному правому статусі Людина, в правосуб?єктності Людина, у відповідності до статті 6 «Загальної декларації прав людини» (ООН 1948 року) та статті 16 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права» (ООН 1966 року) - де б людина не перебувала, вона має право на визнання своєї правосуб?єктності (Далі по тексту ОСОБА_4 ). Всі друзі і знайомі знають цю ОСОБА_4 , з власним ім'ям ОСОБА_5 . Доброслав чоловічої статті, на вигляд близько 60 років, можна ідентифікувати за телефонним номером НОМЕР_1 . Інших даних: Прізвища, по батькові, дати народження, даних про документи, що посвідчують особу, у ОСОБА_5 з його слів відсутні.
Заявниця зазначає, що викрадення відбулось зі слів ОСОБА_6 групою невідомих осіб у формі схожою на форму військовослужбовців Збройних сил України. ОСОБА_7 було затримано зі слів цих осіб, та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Про що ОСОБА_8 повідомила своїх дрзів.
Заявниця вказує, що вона зверталася до національної поліції, щодо факту вкирадення людини та їй було видано талон повідомленння єдиного обліку за №20638, однак в даеній заяві працівником поліції не вірно зазначено ім'я ОСОБА_4 . Так, 15.06.2025 заявниця подала ще одну заяву до органів національної поліції в якій пропонувала вжити заходів по звільненню ОСОБА_6 , талон повідомлення Єдиного обліку№20795.
Стверджує, що невідомі особи, які незаконно позбавили волі ОСОБА_7 13.06.2025 року, вчинили злочин, так як по факту застосували адміністративний арешт у вигляді затримання, всупереч нормам ст. ст. 260-263 КУпАП, чим обмежили свободу пересування ОСОБА_6 , право на яку передбачене ст. 33 Конституції України ат ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні прпава, артифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148-? (2148/08) від 19.10.73 року. Дії групи невідомих осіб, які імовірно являються військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 можна кваліфікувати за ч. 5 ст. 426-1 КК України та ч. 3 ст. 146 КК України, скоєних організованою групою осіб зі складу військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявниця вважає, що наявна бездіяльність посадових осіб Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка проявилася у невнесенні відомостей до ЄРДР.
У судовому засіданні ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_9 до цього перебуває в ТЦК та СП. Вказала, що його дружина хвора, має третю групу інвалідності та потребує постійної сторонньої допомоги. Однак, наскільки їй відомо, Доброслав немає оформленої відстрочки від призову.
Слідчий у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення скаржниці, оцінивши докази, в їх сукупності, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
У свою чергу, за змістом положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова від 16.05.2019 у справі №761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова від 30.09.2021 у справі №556/450/18).
(3) «…Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у відповідності до положень частині 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у частині 4 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України» (постанова від 20.04.2023у справі №373/18/23).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п.1. ч.1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
З долученої до скарги заяви вбачається, що скаржниця порушувала питання про необхідність реєстрації відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за фактом того, що невідомі особи у формі схожій на форму ЗСУ, викрали людину на ім'я ОСОБА_5 та повезли його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні заявниця підтвердила, що ОСОБА_5 перебуває і на даний час в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Так само Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, дія якого також неодноразово продовжувалася, на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, оголошено та проводиться загальну мобілізацію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення).
У Положенні визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 2 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Зі змісту пункту 8 Положення вбачається, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призову громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Проаналізувавши подану скаргу та долучену до неї заяву, слідчий суддя вважає, що в них відсутні відомості, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення представниками та співробітниками відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки кримінального правопорушення, наявність яких є необхідною для прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У поданій заяві відсутні конкретні обставини, які містили хоча б загальні ознаки об'єктивної сторони тих кримінальних правопорушень, про наявність яких стверджує скаржниця.
Натомість у заяві висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, яке скаржниця робить, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 під час здійснення ними своїх обов'язків.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявниці недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено в 16 год. 50 хв. 24.06.2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1