Справа № 308/18872/24
30 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Стасьо К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, який мотивує тим, що 09.04.2009 року вона уклала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них у народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Впродовж останніх років сімейне життя між позивачем та відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті привело до фактичного припинення шлюбних відносин, втрати почуття любові та порозуміння один до одного. Вже протягом тривалого часу позивач та відповідач, хоч і перебувають у шлюбі, однак, стали один для одного чужими людьми, між ними відсутнє спілкування один з одним. Позивач разом з дитиною проживають окремо від відповідача, спільного побуту та господарства не ведуть. Кожна із сторін живе окремим життям, не приймаючи участі у вирішенні справ одне одного. У зв'язку з наведеним, на переконання позивача, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини між сторонами не має. Окрім того, позивач має намір у майбутньому укласти новий шлюб та створити сім'ю. А тому з огляду на вищевказане позивач просить не надавати їм з відповідачем строк на примирення.
Також позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина, зазначаючи, що утримання дитини, її виховання, опіка її здоров'ям, культурним та фізичним розвитком забезпечується тільки нею, а відповідач участі в утриманні та вихованні їх спільної дитини не приймає. Позивач зазначає, що вона є діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі. Однак, не дивлячись на отримання нею забезпечення, її доходів для належного утримання та забезпечення розвитку дитини, охорону її здоров'я є недостатньо, враховуючи вік дитини, її прагнення до захоплень та навчання. Позивач вказує, що їхній з відповідачем син потребує матеріального забезпечення, що виражається у необхідності купівлі навчальних підручників, зошитів та інших канцелярських товарів, придбання нового одягу та взуття, у зв'язку з його зростанням. Значна частина коштів витрачається позивачем також на оплату інших супутніх витрат, таких як харчування, відвідування спортивних заходів та гуртків, іншого дозвілля. Позивач зазначає, що з метою забезпечення належного рівня життя неповнолітньої дитини та забезпечення їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, достатньою сумою аліментів які повинні бути стягнуті з відповідача на утримання дитини, із врахуванням участі матері, є 5000 грн. на місяць.
А тому на підставі вищенаведеного позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача судові витрати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов, з наведених у такому підстав. Просила строк на примирення не надавати.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що відповідач позов у частині розірвання шлюбу визнає та підстав для збереження сім'ї не вбачає. Вимогу про стягнення з нього аліментів визнає частково, а саме в розмірі 3196 грн., що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, та вважає, що такий розмір аліментів, поряд з аналогічним обов'язком матері по утриманню дитини буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку сина. Зазначила, що ОСОБА_2 добровільно в межах своїх фінансових можливостей бере участь в утриманні сина. Ним було відкрито спеціальний рахунок та надано його сину - ОСОБА_3 доступ до такого через електронний гаманець. Таким чином, кожного місяця відповідач надає сину кошти в розмірі 3000 грн., якими він може користуватись та оплачувати необхідні потреби, пов'язані з навчанням чи додатковими витратами у вигляді харчування чи відвідування гуртків. Крім того, ОСОБА_2 купив для сина ноутбук для його навчання, який був ним оформлений на підставі договору кредиту, оскільки можливості купити такий іншим чином він не має. Таким чином, в силу своїх можливостей, відповідач утримує сина та намагається забезпечити його потреби.
Заслухавши пояснення позивачки та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено по справі, 09 квітня 2009 року сторони уклали шлюб, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
Як встановлено згідно пояснень позивачки у позовній заяві та у судовому засіданні, і не спростовано відповідачем, шлюбні відносини між сторонами припинено, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Позивач вказує, що у майбутньому має намір укласти новий шлюб та створити сім"ю.
Позивач бажає розірвати шлюб і не має наміру йти на примирення з відповідачем, зазначаючи, що збереження шлюбу та подальше спільне життя є неможливим, і суперечить її інтересам, про що свідчить зміст позовної заяви та її пояснення в судовому засіданні.
Відповідач, позов у частині розірвання шлюбу, визнав.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого, передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується відповідачем син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю - ОСОБА_1 .
Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно.
Відповідач в цій частині позов визнав частково, а саме погоджується сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 3196 грн., та вважає, що такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку сина з урахуванням того, що він кожного місяця надає сину кошти в розмірі 3000 грн.
Статтею 180 СК України визначений обов"язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною другою ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Згідно зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов"язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
При вирішенні спору суд також враховує положення ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з яким кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Суд враховує, що син зростає, розвивається, відповідно на його утримання та навчання і розвиток збільшуються витрати, зокрема на придбання продуктів харчування, відповідного одягу та інших речей, необхідних для задоволення потреб.
При цьому суд, враховує, інфляційні процеси, які відбулися в державі за останній час, що впливає на розмір аліментів, який би був достатнім для забезпечення належного матеріального утримання дитини.
Відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, доказів, які б свідчили про важке матеріальне становище відповідач не надав, а тому суд уважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі, який перевищує 1 розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, на утримання сина ОСОБА_3 для його належного матеріального забезпечення.
На підставі вищенаведеного, з огляду на те, що відповідач перебуває у працездатному віці, інших утриманців немає, виходячи з інтересів дитини, суд уважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду - 26.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. а також враховуючи що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вказану позовну вимогу у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 5,6,24,105,112,180-182 СК України, ст. ст. 10,12,13,18,81,258,259, 263-265, 352, 354,355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 09 квітня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 115, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду - з 26.11.2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одиннадцять грн. 20 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одиннадцять грн. 20 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук