Справа № 307/4347/24
Провадження №1-кс/307/373/25
про задоволення заяви про відвід судді
24 червня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку ч. 4 ст. 107 КПК України (за відсутності осіб, які беруть участь у судовому провадженні та нездійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження) заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
встановила:
У провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України (справа № 307/4347/24, провадження № 1-кп/307/286/24).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 12 червня 2025 року, під час судового розгляду, заявив відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 від розгляду вказаного кримінального провадження.
В обґрунтування заяви посилався на те, що до Тячівського районного суду було скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження за ч.2 ст. 332 КК України.
09 жовтня 2024 року із кримінального провадження (справа № 307/247/24, провадження № 1-кп/307/15/24) виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та ОСОБА_3 оголошено у розшук.
На підставі ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 від 23 жовтня 2024 року у справі № 307/247/24, застосовано примусові заходи виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 та його передано під нагляд матері ОСОБА_7 строком на один рік.
Вважає, що в даному кримінальному провадженні суддя ОСОБА_5 , приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 заходів виховного характеру, висловив свою думку і про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 .
Учасники судового провадження повідомлялися про час та місце розгляду заяви про відвід судді, у судове засідання не прибули, однак їхнє неприбуття не перешкоджає розгляду вказаної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Ураховуючи наведене, а також те, що у судове засідання учасники судового провадження не прибули і їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви, розгляд заяви про відвід судді проведено за відсутності осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Вивчивши заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 та матеріали кримінального провадження, слід дійти висновку про задоволення заяви від розгляду вказаного кримінального провадження з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до пункту 4) частини 1 статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Право сторін на справедливий суд закріплено в нормах міжнародного права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ( п. 53 рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України» та рішення від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У п.71 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява № 4785/02) висловлена правова позиція, за якою формулювання у раніше ухвалених суддею рішеннях висновків про винуватість осіб можуть викликати обґрунтовані побоювання, що у судді вже сформувалася думка про вину таких осіб і це може позначитися на його безсторонності. На думку Суду, у такому разі побоювання щодо небезсторонності судді можна вважати об'єктивно обґрунтованими.
Із обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12023071160000762, внесеному до ЄРДР 02 листопада 2023 року видно, що до Тячівського районного суду Закарпатської області 15 січня 2024 року скеровано обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України та клопотання про застосування щодо малолітнього ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільного - небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України (том. 1 а. с. 1 - 16).
Із ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року видно, що матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України виділено в окреме провадження із кримінального провадження № 307/247/24, провадження № 1-кп/307/15/24, ОСОБА_3 оголошено в розшук та провадження у справі зупинено (том. 2 а. с. 43 - 45).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2024 року задоволено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 за вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та передано неповнолітнього ОСОБА_6 під нагляд матері ОСОБА_7 , строком на один рік; рішення суду набрало законної сили.
На підставі ухвали судді від 24 квітня 2025 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 відновлено та призначено судове засідання на 07 травня 2025 року, яке було відкладено, востаннє на 12 червня 2025 року (а. с. 52).
Ураховуючи наведене, а також те, що суддя ОСОБА_5 , розглядаючи клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА_6 про вчинення суспільно - небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України групою осіб та, в межах розгляду з'ясовував обставини вчинення злочину, у тому числі щодо участі та ролі інших осіб у вчиненні цього злочину, та, застосувавши до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характреу, передавши неповнолітнього ОСОБА_6 під нагляд його матері, надав оцінку доказам про що зазначив в ухвалі, тобто, суддя ОСОБА_5 сформував свою думку про події та стосунки між особами під час розгляду вказаного клопотання.
У коментарі до Кодексу суддівської етики зазначено, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливійших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відтак, з метою усунення виникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_5 у розгляді даного кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду вказаного кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 81 КПК України питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
Керуючись ст. ст. 76, 81, 369-372 КПК України,
постановила:
Задовольнити заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України (справа № 307/4377/24, провадження № 1-кп/307/286/24) передати до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області для вирішення питання про передачу на розгляд іншому судді в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1