Справа № 297/1083/25
24 червня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Фазекаш Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «Ейс», яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956, в інтересах якого діє адвокат Тараненко А.І., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 134205 від 15.03.2024 року в розмірі 42 766,07 грн., яка складається з: 42 353 грн. - заборгованість за тілом; 12,07 грн. - заборгованість за відсотками; 401 грн. - комісія, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Позов мотивований тим, що 15.03.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 134205 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме приналежність платіжної картки позичальнику.
Відразу після вчинених дій відповідача 15.03.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
12.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 12072024 згідно умов якого, останній набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 134205 від 15.03.2024 року.
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі - 42 766,07 грн., яка складається з: 42 353 грн. - заборгованість по кредиту; 12,07 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн. - комісія за кредитним договором.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.05.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Тараненко А.І. про витребування доказів задоволено та у АТ «ПУМБ» витребувано: 1) інформацію: чи емітувалась на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_3 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 15.03.2024 року-20.03.2024 року у сумі 6,05 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1379537779 від 15.03.2024 року); 3) чи є/був номер телефону НОМЕР_5 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_5 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 4) у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 15.03.2024 року - 20.03.2024 року у сумі 6,05 грн. (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1379537779 від 15.03.2024 року); 5) надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; 6) надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на який зараховано кошти. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти боржника) (а. с. 138-140).
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.03.2024 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 134205 з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» шляхом реєстрації на сайті Товариства за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора та йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 42 353 грн., строк кредитування: 365 днів, тобто до 14.03.2025 року (а.с. 61-80, 93-96).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/ або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Частиною 4 пункту 5.3 Договору передбачено, що позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана Кредитодавцю, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.
Пунктом 5.2. індивідуальної частини сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 847dfc8a відправлено на номер телефону НОМЕР_6 відповідача та введено ним 14.03.2024 року 14:40:16, що підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з порядком укладання договору зазначеного в п.5.2 індивідуальної частини підписанням індивідуальної частини договору/акцепту позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника., у формі що унеможливлює зміну його змісту.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, а також первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1. індивідуальної частини, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до 2.2.1 cума (загальний розмір) кредиту становить 42 353 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят три грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 35 994 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №120566 від 23.10.2023 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 6,05 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_7 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 6 352,95 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 6 352,95 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов'язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Пунктом 2.3 індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
У разі систематичного виконання зобов'язань позичальником, йому нараховується знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, який складає 1,00 гривень.
Згідно з умовами п. 2.4. індивідуальної частини, якщо позичальник не виконує зобов'язання за договором, то до нього застосовується стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 гривень.
Графік платежів є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка.
12.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 12072024, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 134205 від 15.03.2024 року (а.с. 17-24, 35).
Згідно з п.1.1. Договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до вищезгаданого договору, клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Реєстр боржників - погоджений сторонами список з переліком персональних даних боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 12072024 від 12.07.2024 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 766,07 грн. (а. с. 31).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачении договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свое право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Враховуючи наведене, Позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
Згідно інформації, наданої АТ «ПУМБ» на ухвалу про витребування доказів, в результаті аналізу операцій, здійснених по карті № 5355-28ХХ-ХХХХ-0429, яка відкрита на ім?я ОСОБА_1 за період з 15.03.2024 року по 20.03.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6,05 гривень через сервіс іншого банку.
З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 134205 вбачається, що у ОСОБА_1 за період 12.07.2024 року - 04.03.2025 року наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 42 766,07 грн., яка складається з: 42 353 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 401 грн. - заборгованість за комісією; 12,07 - заборгованість за процентами (а. с. 130).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 . На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування ОСОБА_1 поставив свій електронний підпис у кредитному договорі, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Кредитні кошти відповідачу було надані у спосіб, зазначений у кредитному договорі.
Так, первісний кредитодавець свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Умови вищезазначеного кредитного договору відповідачем не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною.
Отже, відповідачем було грубо порушено умови кредитного договору, а також норми чинного законодавства.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача в його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. суд констатує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 р. № 14-382цс19.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка її бажає її отримати.
Судом досліджено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 43), ордер на надання правничої допомоги від 22.11.2024 року (а. с. 122), довіреність, видану директором ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (а. с. 44), договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року (а. с. 36-38), протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року (а. с. 39), додаткову угоду № 8 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року (а. с. 40-41), акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року (а. с. 42).
Отже, проаналізувавши детальний опис виконаних представником позивача - адвокатом Тараненко А.І. та вищенаведені норми законодавства, суд вважає розмір витрат понесених позивачем, тобто у даному випадку витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката є співмірними із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що відшкодування позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, підлягає в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електрону комерцію», суд
рішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованості за кредитним договором № 134205 від 15.03.2024 року в розмірі 42 766 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 07 копійок, яка складається з: 42 353 грн. - заборгованість за тілом; 12,07 грн. - заборгованість за відсотками; 401 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Лайош ГАЛ