Справа №: 643/8945/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/792/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
19 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю представника особи, яка претендує на власність майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справи, а саме самої ОСОБА_7 , належним чином повідомленої про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Салтівського районного суду м.Харкова від 06.06.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024220000001207 від 03.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358 КК України; накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
1. Мобільний телефон Poco X6 5G з сім карткою, з абонентським номером телефону НОМЕР_1 , IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , ICCID НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ;
2. Мобільний телефон REDMI 9 з сім карткою, з абонентським номером телефону НОМЕР_6 , IMEI1 НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 , ICCID 2 НОМЕР_9 , серійний номер НОМЕР_10 ;
3. Системний блок «Cooler Master», скріплений біркою СБУ, з пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії;
4. Флеш носії у кількості 4 штук;
5. Сім-карта Vodafone зі штрих кодом: 114050863819 (на картці стартового пакету) та з кодом НОМЕР_11 (на самій сім-картці);
6. Блокнот з чорновими записами ОСОБА_7 в обкладинці зеленого кольору;
7. Медичну документацію та чорнові записи:
- «Справка видана ОСОБА_9 » з рукописними чорновими помітками на 1 арк.;
- протокол електронейроміографічного обстеження на 1 арк.;
- заява директору ТОВ «Ка-Шаг» на 1 арк.,
- квиток львівського музею історії релігії 049627 з чорновими записами з іншого боку;
- половина аркушу паперу з чорновими записами у кількості 3 щтук;
- аркуш паперу з чорновими записами;
- направлення на ЕММТ нижніх кінцівок з чорновими записами з іншого боку на 1 арк.;
- направлення на ЕНМГ в ІПХтаС ім. ОСОБА_10 з чорновими записами з іншого боку на 1 арк.;
- шматок папіру з чорновими записами кількістю 3 штуки;
- дослідження крові на ім'я ОСОБА_11 на 1 арк.;
- «Анализ показателей системы свертываемости» на 1 арк.;
- рентген знімки у кількості 3 штук.
8. 5 паперових конвертів з написом «Дуплий»;
9. 1 паперовий конверт за написом «Беренов»;
10. 1 імітований конверт виконаний з поліетиленового матеріалу, з написом «15 + 15»;
11. Предмети схожі на грошові кошти різними валютами, купюрами та номіналом:
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 1000 гривень - 149 купюр;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 500 гривень - 692 купюри;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 200 гривень - 414 купюр;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 100 гривень - 115 купюр;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 50 гривень - 23 купюри;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 20 гривень - 27 купюр;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 100 доларів - 47 купюр;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 50 доларів - 1 купюра;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 100 євро - 1 купюра;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 200 злотих - 1 купюра;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 100 злотих - 1 купюра;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 50 злотих - 1 купюра;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 20 злотих - 2 купюри;
- предмети схожі на грошові кошти, номіналом 10 злотих - 1 купюра;
Майно, на яке накладено арешт, вказано зберігати у встановленому законодавством порядку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу щодо накладення арешту на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що текст оскаржуваної ухвали є повною копією клопотання прокурора, що в свою чергу порушує принципи змагальності та неупередженості.
Наголошує на тому, що єдиним доказом необхідності застосування арешту майна є те, що ОСОБА_7 , нібито, у своїх поясненнях під час обшуку вказала, що грошові кошти були отримані в якості подяки від своїх пацієнтів. Зазначені пояснення надавалися без участі адвоката та під очевидним тиском інших учасників обшуку.
Просить врахувати, що ОСОБА_7 не була допитана в будь-якому статусі, про підозру їй також не повідомлено.
Представник робить висновок, що будь-яких інших доказів та фактів, які б вказували на те, що вилучені речі, документи та грошові кошти є доказом у кримінальному провадженні, об'єктом або знаряддям злочину, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, прокурором не надано.
Пояснює, що арештовані грошові кошти були особистими накопиченнями ОСОБА_7 за час роботи у медичній та науковій сферах.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що ухвала про арешт майна є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 також був присутній в судовому засіданні та не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги.
Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності власника майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника власника майна, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024220000001207 від 03.12.2024 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358 КК України.
Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_12 , працюючи на посаді лікаря-невропатолога консультативного відділу КНП Пісочинської селищної ради «ЦПМД №2 Харківського району», з червня 2022 року, з використанням своїх службових можливостей, активно сприяла діяльності осіб з числа посадовців медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) КЗОЗ «ОЦМСЕ», співробітникам медичних закладів м.Харкова і Харківської області та громадянам України в реалізації протиправного механізму ухилення громадянами України від мобілізації до лав Збройних сил України шляхом незаконного встановлення чоловікам призовного віку статусу інваліда.
Так, ОСОБА_12 організувала підроблення первинної медичної документації (протоколів МРТ досліджень, історій хвороб, виписок про перебування на амбулаторному та стаціонарному лікуванні), на підставі яких складала та видавала направлення на медико-соціально-експертну комісію за Формою №088/о, особисто або через посередників контактувала із представниками обласних, профільних та районних медико-соціальних експертних комісій КЗОЗ «ОЦМСЕ».
В свою чергу службові особи обласних, профільних та районних медико-соціальних експертних комісій КЗОЗ «ОЦМСЕ», на підставі отриманих медичних документів від закладів охорони здоров'я Харківського регіону та інших залучених осіб, в тому числі і лікаря-невропатолога консультативного відділу КНП Пісочинської селищної ради «ЦПМД №2 Харківського району» ОСОБА_12 , забезпечували проходження медико-соціально-експертної комісії особами призовного віку та отримання кінцевих недостовірних документів - довідки до акту огляду МСЕК за формою №157-1/о, яка є підтверджувальним документом щодо отримання особою статусу інваліда, які не мали для цього законних підстав, фактично не проходили обстеження та лікування у медичних закладах, у зв'язку з чим зазначеними діями створювались реальні перешкоди законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, в частині їх обов'язку з формування мобілізаційного резерву та підтримання належної мобілізаційної готовності.
29.05.2025 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вказаних протиправних дій можливо причетна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у квартирі АДРЕСА_2 з метою відшукання та вилучення речей, чорнових записів, документів, зокрема первинної медичної документації, медичних журналів обліку з червня 2022 до 12.05.2025, електронних носіїв інформації, комп'ютерної техніки, засобів зв'язку з відомостями про злочин, а також банківських карток та грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.
Згідно з копією протоколу обшуку від 30.05.2025 в період часу з 08:47 до 14:19 за вказаною адресою проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено, зокрема: два мобільні телефони, системний блок, флеш носії у кількості 4 штук; сім-карта Vodafone, блокнот з чорновими записами, медична документація та чорнові записи, паперові конверти, предмети схожі на грошові кошти різними валютами, купюрами та номіналом.
Постановою слідчого від 30.05.2025 вказані предмети, речі та документи було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
У зв'язку з вищевикладеним, 31.05.2025 прокурором було підготовлено клопотання про арешт майна, яке 04.06.2025 надійшло на адресу Салтівського районного суду м.Харкова для подальшого розгляду.
Так, 04 червня 2025 року до Салтівського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024220000001207 від 03.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358 КК України, на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор у поданому клопотанні зазначає, що вилучені речі та документи містять інформацію, яка має значення для розслідування кримінального провадження, можуть мати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а грошові кошти є доказами протиправної діяльності ОСОБА_7 , просить накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку, з метою збереження речових доказів, як це передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, та для проведення відповідних експертиз.
Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку, що виявлені та вилучені під час проведення обшуку речі та документи можуть бути доказами факту та обставин, що встановлюються, зокрема містити інформацію про кримінальне правопорушення. Для встановлення цього факту необхідно провести комплекс слідчих та процесуальних дій, у тому числі експертні дослідження, які передбачають виявлення, вивчення та аналіз не тільки інформації, яка зберігається на електронних носіях, а й тієї, яка могла бути видалена з комп'ютерної техніки, мобільних телефонів тощо. Таким чином, слідчий суддя зазначив, що потреба в накладенні арешту на вилучене майно: комп'ютерну техніку, медичну документацію та інші речі і документи, про які йдеться у клопотанні, є очевидною та доцільною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
Так, відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 2 частини 10 статті 170 КПК України встановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника ОСОБА_7 для можливого використання вилученого майна як доказів у кримінальному провадженні №22024220000001207 від 03.12.2024.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особою, яка є власником майна чи її представником не надано та колегією суддів не встановлено.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів, як це передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Як регламентовано статтею 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно з ч.2, 3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, арешт майна з підстав, передбачених ч.2, 3 ст.170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому колегія суддів наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник чи володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно з положеннями ст.174 КПК України.
В своїй апеляційній скарзі представник власника майна наголошує на тому, що ОСОБА_7 надала свої пояснення незрозуміло в якому статусі, без участі адвоката та під очевидним тиском інших учасників обшуку.
Проте, колегія суддів констатує, що вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, як вбачається з протоколу обшуку від 30.05.2025, ОСОБА_7 та іншим учасникам було роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені КПК України.
Обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 було проведено на підставі відповідної ухвали слідчого судді, в присутності понятих, з фіксуванням технічними засобами.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що останній на момент обшуку не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а пояснення, які були зафіксовані у протоколі обшуку, вона надала у статусі свідка.
Щодо посилання ОСОБА_8 на те, що обшук було проведено без участі адвоката, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ст.236 КПК України не містить обов'язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».
Отже, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов'язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.
В той же час колегія суддів констатує, що під час проведення обшуку будь-яких зауважень щодо його процедури від ОСОБА_7 не надходило, зокрема остання не вимагала обов'язкової участі адвоката та не повідомляла про здійснення на неї тиску іншими учасниками слідчої дії (а.с.29-32 т.1).
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає порушень прав ОСОБА_7 під час проведення цієї слідчої дії.
Таким чином, представником власника майна в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, які б слугували підставою для скасування ухвали слідчого судді та не представлено доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що тимчасово вилучене майно не має ніякого відношення до здійснення незаконної діяльності. Зокрема, відсутнє достовірне підтвердження того, що вилучені грошові кошти є особистими збереженнями ОСОБА_7 . Навпаки, під час обшуку остання повідомила, що зазначені грошові кошти у більшій частині є «подякою» від пацієнтів та керівництва медичних закладів, де вона працювала.
У зв'язку з цим вказане майно було визнано речовими доказами та наразі здійснюється досудове розслідування, під час якого буде з'ясовано, чи дійсно ці кошти мають походження від здійснення незаконної діяльності. Якщо буде з'ясовано, що ці грошові кошти не мають ніякого відношення до здійснення незаконної діяльності, то вони будуть повернуті власнику на підставі положень КПК України.
Крім того, слідчим суддею було встановлено необхідність дослідити вилучені носії інформації, які можуть містити відомості про кримінальне правопорушення, що узгоджується з положеннями абз.3 ч.2 ст.168 КПК України, а їх наступний арешт з абз.2 ч.3 ст.170 КПК України.
Враховуючи, що під час обшуку 30.05.2025 слідчим вилучене саме те майно, дозвіл на відшукання якого міститься в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2025, та яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024220000001207 від 03.12.2024, то твердження апелянта про відсутність підстав для арешту вказаного майна не має правового підґрунтя.
Поряд з цим, слід зазначити, що ухвала слідчого судді містить усі необхідні реквізити, відповідає вимогам КПК України, а її зміст свідчить про належну перевірку слідчим суддею доводів сторін, які були не позбавлені можливості подавати ті чи інші докази, заявляти клопотання та висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників провадження. Відтак, принципи змагальності та неупередженості порушені не були, а ухвала є законною та обґрунтованою.
Колегія суддів констатує, що всі інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на зазначене апелянтом майно, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях з ігноруванням об'єктивних відомостей.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, застосував арешт на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді не є слушними і не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 170-175, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Салтівського районного суду м.Харкова від 06.06.2025 про задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні №22024220000001207 від 03.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358 КК України, про арешт майна, докладно переліченого в ухвалі слідчого судді, шляхом встановлення заборони на його відчуження, розпорядження та користування ним, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника власника майна, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4