Іменем України
24 червня 2025 року
м. Харків
справа № 643/7668/23
провадження № 22-ц/818/3053/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 13 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Новіченко Н.В.,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу в сумі 783 034,90 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , 1/2 частка якої належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , 1/2 частка якої належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що наведені ним обставини дають підстави вважати, що існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення його позовних вимог. Вказує, що висновки суду першої інстанції щодо наявності нескасованої ухвали від 28.07.2021 року у справі № 643/13062/21, якою вже було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо спірної квартири АДРЕСА_1 , є безпідставними, оскільки у даній справі рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.03.2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому підстав для залишення забезпечення позовних вимог є безпідставними. Також зазначає, що представником ОСОБА_2 у лютому 2025 року подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Проте, суд не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем з метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову судом, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , 1/2 частка якої належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19. Водночас, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2021 року у справі № 643/13062/21 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо спірної квартири АДРЕСА_1 . Вказана ухвала суду є чинною, відомостей про те, що вказані заходи забезпечення позову наразі скасовані судом матеріали справи не містять. Водночас, позивачем не обґрунтовано необхідності додаткової заборони відповідачу та державним реєстраторам здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо майна, яке вже є предметом забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 . Сам по собі факт подання відповідачем заяви про скасування забезпечення позову, до моменту її розгляду судом, не є достатньою підставою для повторної заборони відповідачу та державним реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного відповідачу майна. За таких обставин, позивачем наразі не доведено наявності реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним і що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу.
Як на підставу вимог щодо вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно відчужувати або здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо частки квартири відповідача є єдиним ефективним засобом реального виконання рішення у випадку задоволення позову у даній справі, з огляду на те, що: відповідач офіційно не має доходів, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань його господарська діяльність припинена з 31.12.2021 року, що унеможливить стягнення грошових коштів на користь позивача у майбутньому; відсутні будь-які відомості про реєстрацію, місце проживання, грошові кошти та інше цінне майно відповідача, які б могли бути використані для виконання рішення суду; єдиним ліквідним активом відповідача є квартира, 1/2 частка якої належить ОСОБА_2 , реєстрація права власності та відчуження якої було унеможливлено через вжиття ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2021 року у справі № 643/13062/21 заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного майна. Оскільки рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.03.2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог та 25.02.2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про скасування вжитих заходів забезпечення позову тому вважає, що створює реальний ризик швидкого відчуження відповідачем належної йому частки квартири на користь третіх осіб внаслідок укладання договору дарування та використання отриманих за це коштів на свій розсуд, не для відшкодування частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу. Такі треті особи будуть вважатися належними набувачами і вже з ними позивач повинен буде мати справу у вирішенні придбання 1/2 частки квартири, яка зараз перебуває у власності відповідача. Скасування забезпечення позову у справі № 643/7668/23 відкриє шлях до реєстрації та ймовірного відчуження (дарування) належної відповідачу частки у квартирі, що поставить під сумнів реальне виконання рішення у даній справі; позивач несе додаткові витрати на навчання свого сина у вищому навчальному закладі, яке оплачує за контрактною формою, а відсутність реального механізму стягнення коштів з відповідача поставить під загрозу право сина позивача на освіту; відчуження відповідачем належної йому частки у квартирі суттєво погіршить житлові умови позивача та його сина, при цьому вони не отримують жодної компенсації до моменту виконання рішення у цій справі; наразі в Україні триває воєнний стан, що значно ускладнює матеріальне становище громадян та зменшує можливості ефективного судового захисту. В умовах економічної нестабільності та зниження рівня доходів населення примусове стягнення коштів може бути значно ускладненим або навіть неможливим.
Відтак вжиття заходів забезпечення позову відповідає предмету спору. Накладення арешту на майно є адекватним та співмірним заходом забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Висновки суду про те, що позивач не надав доказів про можливість відчуження спірного майна не можна визнати обґрунтованими, оскільки відчуження власником свого майна можливо у будь - який час та доказами можливо довести певні факти, які вже відбулися. Наміри ж, які має власник, чи які у нього можуть виникнути в майбутньому щодо розпорядження своїм майном не можуть бути підтверджені конкретними доказами.
Коли власник майна не має наміру його відчужувати до ухвалення рішення суду, то фактично саме по собі накладення арешту на таке майно будь - яким чином не порушує його прав та інтересів, оскільки він не обмежений у праві володіння та користування цим майном. Порушення таких прав настає лише тоді, коли власник бажає відчужити майно, але ухвала про арешт такого майна, є перешкодою у вчиненні цих дій.
Посилання суду першої інстанції на той факт, що вже є наявна ухвала про арешт такого майна у іншій справі, що є перешкодою у вчиненні цих дій, не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначив, що наразі заходи забезпечення позову у справі № 643/13062/21 скасовані.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року заяву адвоката Юрченка Віктора Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2021 року, постановленою у цивільній справі № 643/13062/21, а саме скасовано заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .
З огляду на скасування заходів забезпечення позову, судова колегія вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити виконання можливого рішення суду.
Разом з тим судова колегія зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони здійснювати відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , унеможливить зміну власника зазначеного майна до закінчення розгляду даної справи. Тому є достатнім заходом забезпечення позову.
Такі заходи забезпечення позову, є співмірними заявленим позовним вимогам.
Підстав для забезпечення позову в іншій спосіб не вбачається.
Оцінивши доводи заявника, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19, виходячи із наявності дійсного спору між сторонами, та того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025 року - скасувати та постановити нову.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову заборонити відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 24.06.2024 року.