іменем України
17 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/9040/19
провадження № 22-ц/4809/24/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року у складі судді Драного В.В.,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська» (далі по тексту - ТОВ «Полтавська»), приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряного О. А., в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 квітня 2016 року №29271266, прийняте приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряним О.А., та скасувати записи про державну реєстрацію права власності на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №14183524 на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року №593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О.А., та №14596205 на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року №593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О.А., протоколу від 27 квітня 2016 року за №1, видавник - Загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Полтавська», акт прийому-передачі від 18 травня 2016 року, видавник - засновник ТОВ «Полтавська» ОСОБА_3 ; Директор ТОВ «Полтавська» - ОСОБА_5 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що він та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на 19/20 частин вказаної будівлі, а за ним - 1/20 частину.
15 квітня 2016 року приватним нотаріусом Задніпряним О. А. було відкрито розділ та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна та зареєстровано за ОСОБА_2 19/20 частин вказаної будівлі. До заяви про державну реєстрацію ОСОБА_2 було додано ухвалу апеляційного суду, вступна та резолютивна частина якої не містила жодних відомостей про набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний об'єкт, а лише вказівку на залишення рішення суду першої інстанції без змін. Того ж дня, відбувся перехід права власності на вказане майно до ОСОБА_3 , а 18 травня 2016 року - від ОСОБА_3 до ТОВ «Полтавське».
Зазначав також, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року вказані судові рішення скасовані. Однак у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказане майно йому було відмовлено у зв'язку з тим, що відбулася перереєстрація права власності на 19/20 частин спірної нежитлової будівлі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив:
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі;
- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, номер запису про право власності 14596205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2020 року замінено первісних відповідачів Міську раду міста Кропивницького та Міністерство юстиції України на належного відповідача - Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, видавник виконавчий комітет Кіровоградської міської ради; Ухвали №22-ц/781/568/16, видавник Апеляційний суд Кіровоградської області, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О.А., номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О.А., протоколу від 27 квітня 2016 року за №1, видавник - Загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Полтавська», акту прийому-передачі від 18 травня 2016 року, видавник - засновник ТОВ «Полтавська» ОСОБА_3 , Директор ТОВ «Полтавська» - ОСОБА_5 , номер запису про право власності 14596205. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Наголошував на порушенні судом норм процесуального права, оскільки ні він, ні його представник не були повідомлені про час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Драного В.В. від 01 березня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Клюкіної Світлани Миколаївни задоволено частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Клюкіна С.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача адвокат Захарченко І.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші відповідачі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності відповідачів та їх представників на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 року набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , про що 27 липня 2010 року було видано відповідне свідоцтво про право власності (т. 1 а.с.12, 13, 14-17, 19-22).
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОКП «Кіровоградське ООБТІ» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року в справі № 405/65/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 за вказаним позовом задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на 19/20 частин нежитлової будівлі (торгово-побутового комплексу літ. АА1, загальною площею 746,30 кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частину вказаної нежитлової будівлі (т.1 а.с.35-41).
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року залишено без змін (т.1 а.с.42-49).
15 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного О.А. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До цієї заяви було додано свідоцтво про право власності від 27 липня 2010 року, витяг про реєстрацію права власності від 27 липня 2010 року, технічний паспорт від 14 квітня 2016 року, а також вступну та резолютивну частини ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року (т. 1 а.с.10, 18).
15 квітня 2016 року приватний нотаріус Задніпряний О.А. прийняв рішення №29271266 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та провів відповідну державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно з відкриттям відповідного розділу та присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна №903050135101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 14181155 (т.1 а.с.10, 23, 56).
Того ж дня до приватного нотаріуса Задніпряного О.А. звернувся ОСОБА_3 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування від 15 квітня 2016 року №593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О.А. На підставі цієї заяви нотаріусом прийнято рішення №29273873 про проведення відповідної державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 14183524 (т.1 а.с.10, 25, 27-29).
18 травня 2016 року до приватного нотаріуса Задніпряного О.А. звернувся представник ТОВ «Полтавська» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування від 15 квітня 2016 року №593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О.А. На підставі цієї заяви нотаріусом прийнято рішення №29649575 про проведення відповідної державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Полтавська» (т.1 а.с.10, 30).
У подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.50-53).
30 червня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради Адаменка А.В. із заявою про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме запису про державну реєстрацію за №14181155 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 903050135101, однак рішенням №35933019 йому було відмовлено на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки даний запис припинено (зміна власника), тобто відбувся перехід права власності, а тому скасувати дану державну реєстрацію неможливо (т.1 а.с.56).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року (без рішення суду першої інстанції) не може вважатися належним правовстановлюючим документом, що дає змогу встановити набуття права власності на нерухоме майно в розумінні пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Отже, з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, спосіб судового захисту шляхом скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяженьне ґрунтується на вимогах закону. Зазначене узгоджується з правовими висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).
Відповідно скасування або вилучення з Державного реєстру прав запису щодо права власності є неналежним способом захисту. Натомість має бути внесено інший запис про набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
У зміненій позовній заяві позивач просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за №593, номер запису про право власності 14596205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі.
Разом з тим у випадку, коли об'єкт права власності вибуває з володіння власника і у подальшому декілька разів проходить перереєстрація права власності за набувачами майна, належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння саме від останнього набувача.
За загальним правилом, у разі, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/15966/23 (п.5.3 постанови).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (провадження №14-72цс21, пункт 8.46), від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 127)).
Тому на думку колегії суддів у задоволенні позову слід відмовити саме у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Зазначене призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин та відповідно до вимог п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Клюкіна Світлана Миколаївна, задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 рокускасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_4 про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко