Іменем України
23 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 524/10623/21
провадження № 22-ц/4809/785/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», в особі Кременчуцької філії,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року у складі головуючого судді Андріянової С. М.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в сумі 18 613,97 грн, індекс інфляції у розмірі 2 942,35 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 299,79 грн та судовий збір у сумі 2270 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем теплової енергії, що надається ПАТ «Полтаваобленерго», на його ім'я відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .
Протягом 2018-2019 років АТ «Полтаваобленерго» надавало відповідачу послуги з централізованого опалення його квартири в повному обсязі у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно-технічних документів.
Відповідач не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг, заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення, спожиті в період з жовтня 2018 року по липень 2019 року станом на 11 жовтня 2021 року складає 18613 грн 97 коп. Крім того на підставі ст. 625 ЦК України із відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних за вказаний період, що становить 1 299 грн 79 коп, а також індекс інфляції в розмірі 2 942 грн 35 коп.
Відповідач подав відзив на позову заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позову АТ «Полтаваобленерго» у повному обсязі. Вказав, що у 2018 році належна відповідачу квартира АДРЕСА_2 була відключена від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. На замовлення відповідача судовим експертом 29 вересня 2018 року складений висновок експертно будівельно-технічного дослідження, який підтверджував факт проведення робіт по відключенню квартири від мереж централізованого опалення відповідно до робочого проєкту. Таким чином, у спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість, відповідач не отримував послуг з централізованого теплопостачання, тому заборгованість перед позивачем за надання такої послуги відсутня.
Окрім того, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу того, що саме ним здійснювалось надання послуги з теплопостачання в будинку АДРЕСА_3 у спірний період. Подані позивачем копії рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 972 від 10 серпня 2018 року, № 1386 від 29 жовтня 2018 року та № 169 від 08 лютого 2019 року не є належними доказами встановлення позивачу тарифів на надані послуги з теплопостачання, тобто вартість таких послуг позивачем не підтверджена. Враховуючи норми законодавства, затверджувати тариф на послуги позивача з постачання теплової енергії у спірний період мала НКРЕКП, а не виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (а.с.233-236 том 1).
У відповіді на відзив представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що на підставі змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою НКРЕКП від 22 березня 2017 року № 308, повноваження щодо регулювання діяльності підприємств сфери теплопостачання у частині ліцензування, державного контролю та встановлення тарифів передано від НКРЕКП на місцевий рівень. Отже, на сьогодні встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, здійснюється органами місцевого самоврядування. Окрім того, представник позивача у запереченні на заяву про перегляд заочного рішення зазначав, що у відповідача відсутні будь-які докази законного відключення його квартири від мережі централізованого опалення. Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов'язку щодо оплати відповідних послуг (а.с.1-3 том 2).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року задоволено позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року в сумі 18613 грн 97 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії індекс інфляції у розмірі 2 942 грн 35 коп, три відсотки річних - 1299 грн 79 коп, а також судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не виконував свої зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином , своєчасно не здійснював оплату за одержані ним послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року, що станом на 11 жовтня 2021 року становить 22 856 грн 11 коп, з яких: 18 613 грн 97 коп заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року; 2 942 грн 35 коп - індекс інфляції та три відсотки річних - 1299 грн 79 коп.
Крім того, суд зазначив, що самовільне відключення відповідача від мережі централізованого опалення не звільняє його від обов'язку щодо сплати наданих позивачем послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказав, що здійснення підключення та подачу тепла до житлових будинків в м. Кременчук доручено саме КП «Теплоенерго», а не позивачу. Тобто, послуги з постачання теплової енергії споживачам в м. Кременчук Полтавської області в опалювальний період 2018-2019 років, надавалися КП «Теплоенерго», а не позивачем.
Окремо відповідач зазначив, що надана позивачем копія рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1515 від 11 серпня 2000 року, за яким Кременчуцька філія відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» визначена головним виконавцем комунальних послуг по теплопостачанню споживачів теплової енергії в м.Кременчук від джерела Кременчуцької ТЕЦ, суперечить нормам законодавства та не є доказом постачання позивачем теплової енергії до будинку АДРЕСА_3 .
Відповідач вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним здійснювалось надання послуги з теплопостачання в будинку АДРЕСА_3 у спірний період.
Апелянт звернув увагу суду, що в 2018 році належна йому квартира АДРЕСА_2 була відключена від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Про відключення належної йому квартири від мережі централізованого опалення та про відмову від послуг централізованого опалення відповідач сповістив виконавця послуг з централізованого опалення в м. Кременчук - КП «Теплоенерго» заявою від 07 листопада 2018 року.
Відповідач не отримував послуги з централізованого теплопостачання, відповідно, не може мати заборгованість перед позивачем чи іншою особою за надання такої послуги.
Крім того, зазначений позивачем розмір заборгованості є необгрунтованим та не підтверджений доказами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечила проти доводів і вимог апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо тверджень відповідача про те, що він не користується послугами опалення з 26 вересня 2018 року у зв'язку із відключенням квартири від системи централізованого опалення зазначила наступне.
Так, відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Зазначила, що відповідач не надав доказів, які б доводили законність відключення його квартири від мережі централізованого опалення, відтак відсутні підстави для відмови у стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (а.с.93-96 том 2).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В розумінні положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Звертаючись до суду із цим позовом, Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», в особі Кременчуцької філії зазначало, що відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем теплової енергії, що надається ПАТ «Полтаваобленерго», на якого відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .
Протягом 2018-2019 років АТ «Полтаваобленерго» надавало відповідачу послуги з централізованого опалення його квартири в повному обсязі у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно-технічних документів.
Відповідач грубо порушуючи норми чинного законодавства не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг. В результаті чого, станом на 11 жовтня 2021 року заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення, спожиті в період з жовтня 2018 року по липень 2019 року становить 18 613 грн 97 коп. Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути із відповідача на свою користь 3% річних за вказаний період, що становить 1 299 грн 79 коп, а також індекс інфляції в розмірі 2 942 грн 35 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконував, своєчасно не здійснював оплату за одержані ним послуги з теплопостачання.
Крім того, суд вказав, що самовільне відключення відповідача від мережі централізованого опалення не звільняє його від обов'язку щодо сплати наданих позивачем послуг.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та не встановила підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, враховуючи таке.
Згідно рішення Загальних зборів від 17 квітня 2019 року АТ «Полтаваобленерго» є правонаступником ПАТ «Полтаваобленерго», яке в свою чергу є правонаступником ВАТ «Полтаваобленерго» по всьому майну, правам та обов'язкам.( а.с.16-18 том 1).
Централізоване постачання теплової енергії, гарячої та холодної води є предметом діяльності товариства згідно із Статутом ПАТ Полтаваобленерго» від 20 квітня 2011 року.
Крім того, положенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 11 серпня 2000 року № 1515 ВАТ «Полтаваобленерго» (на той час) призначено головним виконавцем комунальних послуг по теплопостачанню споживачів теплової енергії в м. Кременчуці.
Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про встановлення ПАТ «Полтаваобленерго» тарифів на теплову енергію, її транспортування, постачання та послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» № 169 від 08 лютого 2019 року» вищевказані послуги надавалися Кременчуцькою філією АТ «Полтаваобленерго» до 24 квітня 2019 року включно (а.с.10-15,19 том 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 18 жовтня 2017 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири.(а.с.9 том 1).
Згідно розрахунку заборгованості за послугу «централізоване опалення» та «централізоване постачання гарячої води» встановлено, що заборгованість у розмірі 18 613 грн. 97 коп виникла у відповідача за період з жовтня 2018 року по 01 липень 2019 року.(а.с.6-8)
Отже, відповідач, як власник квартири у період з жовтня 2018 року по 01 липня 2019 року був зобов'язаний здійснювати оплату за отримані послуги з опалення його квартири згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Так, згідно розрахунку позивача, за період з жовтня 2018 року по 01 липень 2019 року сума трьох відсотків річних становить 1 299 грн 79 коп, а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційного нарахування за вказаний період, становить 2 942 грн 35 коп.
Відтак, належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_1 був споживачем послуг Кременчуцької філії АТ "Полтаваобленерго" з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 , в період з жовтня 2018 року по липень 2019 року.
АТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії надавало відповідачу послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно - технічних документів.
Щодо доводів відповідача щодо відключення його квартири від мережі централізованого опалення колегія суддів зазначає слідуюче.
Так, 07 вересня 2018 року відповідач направив до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області заяву про надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП та влаштування індивідуальної системи теплопостачання (а.с.94 том 1).
Актом про відключеня квартири від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП від 29 вересня 2018 року, складеним представником ТОВ «Житлорембудсервіс» Бондаренком О. В, представником монтажної організації Єременком М. О.та власником ОСОБА_1 , підтверджується відключення квартири АДРЕСА_2 від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП (а.с.96 том 1).
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно п. 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Пунктом 2.1 Порядку визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.
Відповідно до п. 2.2.1 Порядку, при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п. 2.3.1 Порядку).
Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньобудинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів) (п. 2.4.1 Порядку).
Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (п. 2.5 Порядку).
Відповідно до п. 2.6 Порядку, по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Разом з тим, долучені відповідачем докази не підтверджують законності відключення його квартири від мережі централізованого опалення.
Зі змісту наданих Різазадзе А. А. документів установлено, що він не виконав вимог Порядку, що діяв на момент існування спірних правовідносин, відтак вчинення дій щодо відключення, від'єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 23.06.2025.
Судді
С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко