Справа № 724/1900/25
Провадження № 2-а/724/31/25
24 червня 2025 року Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:
головуючого судді Скрипника С.М.,
за участю секретаря судового засідання Твердохліба А.П.,
за участі представника позивача Боднарюка В.І..
представника відповідача Волковської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови серії БАД №456471 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, -
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Боднарюк В.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови серії БАД №456471 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Адміністративний позов представник позивача обґрунтовує тим, що постановою поліцейського СРПП ВП №2 (м. Хотин) Дністровського ВПГУНП в Чернівецькій області Ратовського Д.В., позивача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 3400 гривень. Своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення позивач не визнає та зазначає, що 19.05.2025 року о 10 годині він їхав разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 на її автомобілі в магазин с. Клішківці за продуктами, під її керуванням, і під час керування у матері раптово почався приступ бронхіальної астми, і вона зупинивши автомобіль, зробила інгаляцію, однак враховуючи її стан, матері терміново потрібно було вкололи ліки, які потрібно було придбати у аптеці, тому матір попросила його відвести її до найближчої аптеки та придбати ліки, так як її життю загрожувала небезпека, а приїзд швидкої допомоги був би значно пізніше, враховуючи сільську місцевість.
Позивач зазначає, що він має гарні навики водіння, проходив навчання в автошколі, однак станом на 19.05.2025 року ще не отримав посвідчення водія. Доставляючи матір до аптеки, яка фактично знаходиться поряд із лікарнею, був зупинений працівниками поліції, яким він пояснював причину керування автомобілем без посвідчення водія, окрім того на місці події матір також пояснювала, що він вимушено сів за кермо, так як їй життєва необхідно вколоти ліки, однак поліцейські зовсім не брали до уваги пояснення та винесли явно упереджену постанову.
Посилається, на те, що він діяв в стані крайньої необхідності, а нібито заподіяна ним шкода (немайнового характеру) є менш значною, ніж відвернена шкода, яка виражається в небезпеці для життя його матері, що хворіє бронхіальною астмою, й враховуючи приступи їй невідкладно необхідно було вколоти ліки.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Просив суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАД №456471 від 19.05.2025 року за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11.06.2025 року від Головного УНП в Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки постанова у вказаній справі відповідає вимогам КУпАП і обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не відповідають дійсності, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Позов мотивований виключно твердженням про те, що позивач керував автомобілем, нібито в стані крайньої необхідності, мотивуючи керування тим, що в пасажирки транспортного засобу стався приступ астми. Також у позові міститься безпідставне твердження звинувачувального характеру відносно наряду поліцейських, які, на думку, представника позивача мали би транспортувати її до лікарні.
Вказують, що 19.05.2025 відповідно до вимог ст. 35 Закону поліцейський зупинив транспортний засіб під керуванням позивача, оскільки водієм порушено ПДР та були очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. В порушення вимог п.п. 31.4.3 «а» ПДР, в експлуатованому позивачем автомобілі не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла. З відеозапису (відеофайл № 1, таймкод: 0:00:28-0:00:31) вбачається, що пасажирка повідомляє поліцейського про обізнаність із вказаною технічною несправністю та додає, що вони із водієм їдуть купувати лампочку до фари, при цьому, не повідомляє про погіршення свого самопочуття і про те, що їй необхідно надати медичну допомогу у зв'язку із приступом астми.
Взагалі, протягом усього часу відеозапису, ні позивач, ні пасажирка автомобіля навіть не згадували тему «астми», «невідкладної допомоги» або подібні тому твердження про необхідність отримання термінової медичної допомоги чи гостру потребу в медикаментах. Крім того, позивач повідомляє, що у нього відсутнє посвідчення та пояснює, що він лише вчиться водити автомобіль (відеофайл № 1, таймкод відеозапису: 0:02:51- 0:03:05) та в процесі розмови навіть не згадує про його «вимушене водіння» у зв'язку із крайньою необхідністю та ускладнення хвороби його матері.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Зазначають, що пасажирка сама чітко сказала, що вони їдуть купити лампочку, а не купувати ліки, що вказує на суперечливі і непослідовні версії надуманих причин проступку, які направлені лише на уникнення відповідальності будь-якими примітивними засобами і обманом представників влади. На відео зафіксована поведінка пасажира (усміхнене обличчя, спокійний погляд, відсутні будь-які симптоми астми), в руках у пасажира відсутній інгалятор, медична аптечка, ліки, тобто навіть ні за якими зовнішніми ознаками не можна було би ідентифікувати раптовий напад хвороби, чи екстрений медичний стан людини.
Додані до позовної заяви медичні документи пасажирки про наявність в неї діагностованої в минулому астми, не можуть вважатись єдиним належним і допустимим доказом того , що саме 19.05.2025 (година) під час керування в неї стався астматичний напад.
Версія позивача про загострення хвороби у пасажирки виникла вже під час складання позовної заяви та фактично направлена на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, тому просять суд відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв'язку із їх безпідставністю.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день час та місце розгляду справи.
Представник позивача адвокат Боднарюк В.І. в судовому засіданні 13.06.2025 року, не заперечував щодо розгляду справи у відсутності його довірителя, який навчається і немає змоги прибути в судове засідання, а також надав пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, та зазначив, що позивач керував транспортним засобом у стані крайньої необхідності, так як пасажиру автомобіля - його матері, терміново потрібна була медична допомога, так як вона хронічно хворіє на астму і вони прямували до аптеки, щоб придбати ліки. Відео надане до відзиву не є безперервним, складається із частини, однак із того короткого відео вбачається, що коли працівники поліції запитав його довірителя чому він сів за кермо без наявного посвідчення водія, він відповів, що навчається у автошколі, має гарні навики водіння, на запитання працівника поліції мати його довірителя відповіла, що у неї є наявне водійське посвідчення, однак через погане самопочуття, автомобілем керував її син. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - ГУНП в Чернівецькій області - Волковська Н.В. в судовому засіданні, 13.06.2025 року, в режимі відеоконференції, підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просить відмовити за їх безпідставністю. Зазначає, що позов є необґрунтованим, на відео не вбачається жодних ознак хвороби, астми, жодного слова від водія чи пасажира не було озвучено, що їм потрібне термінова допомога, через погане самопочуття чи приступ астми, на запитання працівника поліції, чому син керує автомобілем без наявного посвідчення водія, пасажир даного автомобіля лише зазначила про погане самопочуття, не було жодного разу озвучено слово астма, чи крайня необхідність. Підстави зупинки зрозумілі, не горіло ближнє світло фари, керування не заперечується стороною, необхідно встановити наявність факту крайньої необхідності, так як самою пасажиркою, матір'ю позивача озвучено, що вони знають про таку несправність їхнього автомобіля, і вони їдуть купувати лампочку до фари, і не повідомляє про такий стан, що їй потрібно надати термінову медичну допомогу та терміново вколоти укол Дексаметазону. Стан невідкладної допомоги не мав місця в даному випадку. Просить відмовити у задоволення позовних вимог, це була надумана підстава, для уникнення відповідальності.
Свідок ОСОБА_3 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України в судовому засіданні, 13.06.2025 року, пояснила суду, що 19.05.2025 року вони були зупинені працівниками поліції, коли вони виїжджали з магазину їй стало погано тому за кермом сидів її син, так як вона не могла керувати автомобілем через погане самопочуття, у неї астма і їй терміново потрібно було вколоти укол, тому вони їхали до найближчої аптеки за ліками. У неї такі приступи бувають часто, пр. яких вона навіть може втратити свідомість, тому попросила сина сісти за кермо, який має навики водіння, навчається у автошколі, посвідчення водія ще не отримав. Коли працівники поліції складали протокол, вона підійшла до них і попросила підвезти її до аптеки, однак вони її прохання проігнорували. З собою уколів у неї не було, лише інгалятор і таблетки. В той день до лікарні не зверталася, на другий день звернулася до лікарні, так як треба було їхати в Хотин і їй дали направлення до лікаря, до якого не пішла бо лікар в той день поїхала в Чернівці. Зазначила, що максимально погано почала себе почувати після спілкування з працівниками поліції.
Свідок ОСОБА_4 будучи допитаний в судовому засіданні 19.06.2025 року, в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідність за ст.384,385 КК України пояснив суду, що під час патрулювання в с.Зарожани було виявлено автомобіль, який виїжджав із території «Будмаркету» із технічною несправністю зовнішніх світлових приладів. Даний автомобіль був зупинений та було ще додатково встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Жодної крайньої необхідності у керуванні транспортним засобом без посвідчення водія у ОСОБА_1 не було, оскільки на запитання мого колеги чи потрібна медична допомога пасажиру автомобіля на що остання повідомила, що ні. У пасажирі - мами позивача була наявне посвідчення водія відповідної категорії, але керування автомобілем передала сину, який такого посвідчення немає, обґрунтовуючи, лише по погане самопочуття по вигляду пасажира не було наявних жодних симптомів, астми, задухи, чи кашлю не було. Під час розмови жодної згадки про таку хворобу як астма чи суттєве погіршення здоров'я, при якому потрібне невідкладна медична допомога не було, водій лише зазначив, що мати хворіє і все, жодних додаткових пояснень хвороби чи її симптомів не озвучував. Водія не притягували за вчинення ним адміністративного правопорушення за несправність зовнішніх світлових приладів, так як згідно вимог чинного особу слід притягувати до відповідальності за вчинення ним більш суттєвого правопорушення, тому і була винесена постанова за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за керування транспортним засобом без наявного посвідчення водія відповідної категорії. Відеозйомка велася безперервно, камери постійно були включені та фіксувалися всі події. Оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.
Свідок ОСОБА_5 будучи допитаний в судовому засіданні 19.06.2025 року, в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідність за ст.384,385 КК України пояснив суду, що 19.05.2025 року під час патрулювання був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , причиною зупинки вказаного транспортного засобу було виявлення порушення а саме не горіла ліва фара у авто молі, а також водій не був пристебнутий паском безпеки. При перевірці документів було встановлено, що водій керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, для перевірки документів позивачем були надані лише паспорт громадянина України, для встановлення особи та реєстраційні документи на автомобіль. Оскаржувана постанова виносилась у службовому автомобілі через погодні умови, водію були роз'яснені права згідно ст.63 КУ та ст.268 КУпАП та на законних підставах винесена постанова. Волій автомобіля нічого не пояснював про крайню необхідність та наявність важкого захворювання у пасажира - його матері. По зовнішньому вигляду пасажира не були наявні симптоми хвороби такі як задуха, важке утруднене дихання, кашлю хрипів. Про таку хвороба як астма жодної згадки при винесенні оскаржуваної постанови не було. Відео фіксація порушення ведеться безперервно.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Згідно п.4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395та зареєстрованої Мін'юстом 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу, що узгоджується з положеннями ч.5 ст.258 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою БАД №456471 від 19.05.2025 року поліцейським ВП №2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області сержантом поліції Ратовським Р.Р., було притягнуто до про адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Як вбачається із вказаної постанови, 19.05.2025 року о 10 год. в с. Зарожани по вулиці Головній, водій керував транспортним засобом марки «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_1 у якого не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар та водій не має посвідчення водія відповідної категорії (а.с.7).
До матеріалів справи долучено копію водійського посвідчення ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 із ОСОБА_3 ,копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.8-11).
Судом досліджено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №805798, згідно якої ОСОБА_6 встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання (а.с.12-13), а також витяги із медичної карти пульмонологічного підрозділу, консультативний висновок лікаря пульмонолога, виписки з медичної карти стаціонарного хворого (а.с.14-21).
Судом було досліджено відеозапис події, яка відбувалася 19.05.2025 року приблизно о 10:00 годині в с. Зарожани Дністровського району Чернівецької області, з якого вбачається, що відеозапис розпочинається із ознайомлення водія, працівником поліції, із причиною зупинки ним транспортного засобу та пропозиції надати документи. З відеофайлу №1 на 0:00:28 секунді видно, що пасажирка даного автомобіля повідомляє поліцейського про обізнаність технічної несправності даного автомобіля та додає, що вони їдуть купувати лампочку до фари. Під час перевірки документів, водій автомобіля посвідчення водія не надав, пояснюючи тим, що воно у нього відсутнє, бо лише навчається водіння. У пасажирки даного транспортного засобу наявне посвідчення водія відповідної категорії, але вона автомобілем не керувала, зазначивши лише, що у неї проблеми зі здоров'ям і вона не ризикнула їхати, жодних доводів чи пояснень щодо її поганого самопочуття під час зупинки автомобіля, вона не заявляла. Крім того, позивач також жодного разу не озвучив, що він керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності, чи що його пасажиру (матері) погано, і їй необхідна невідкладна допомога.
В судовому засіданні було заслухано та допитано в як свідків пасажира автомобіля ОСОБА_6 , яка підтвердила, що хворіє на астму та у неї був приступ, їй терміново потрібно було прийняти ліки, та покази працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зі слів яких жодної крайньої необхідності у керуванні транспортним засобом ОСОБА_1 без наявного посвідчення водія у нього не було.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 2.1 А ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Позов мотивований виключно твердженням про те, що позивач керував автомобілем, нібито в стані крайньої необхідності, мотивуючи керування тим, що в пасажирки транспортного засобу стався приступ астми.
Факт керування транспортним засобом без наявності у водія права на керування транспортними засобами позивачем не заперечується.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів відсутні прояви хворобливого стану пасажира, якій потрібна невідкладна медична допомога, вона поводилася природно, спокійно, жодних проявів хвороби помічено не було, та на них пасажирка і не вказувала.
Посилання позивача про загострення хвороби пасажира автомобіля, і саме тому він керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності, спростовується наданими відповідачем доказами, а саме відео фіксацією порушення.
Посилання представника позивача про відсутність безперервної відео фіксації та вказане відео не може бути належним доказом по справі, суд відхиляє, оскільки із наявного відео, яке досліджено в судовому засіданні, жодних видимих проявів гострого стану хвороби у пасажира автомобіля не встановлено, жодних прохань чи повідомлень, що їм терміново потрібно їхати до аптеки чи лікарні озвучено не було.
Крім того, під час допиту в якості свідка ОСОБА_6 , мати позивача та пасажирка транспортного засобу, крім пояснень про її хворого гострого приступу астми, зокрема відповіла, що значне погіршення її самопочуття відбулося вже після спілкування із працівниками поліції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
В судовому засідання проаналізувавши всі докази надані сторонами, не знайшли свого підтвердження доводи позивача, про те, що він керував транспортним засобом без наявного посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи саме в стані крайньої необхідності, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження та були спростовані доводами відповідача, які є належними та допустимими доказами, та які достовірно підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Суд погоджується із доводами відповідача, що надання пояснень позивача під час його зупинки і викладені доводи у позовній заяві суперечливі і не послідовні, тому суд розцінює їх як такі, що направлені на уникнення адміністративної відповідальності.
Разом з тим, надані в судовому засідання покази працівників поліції, зі слів яких вони не бачили наявних ознак хвороби у пасажира автомобіля, та можуть усно підтвердити факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, не у стані крайньої необхідності, судом не можуть бути прийняті як об'єктивні докази у справі, оскільки такі особи є представниками владних повноважень, які виконують функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №489/4827/16-а від 15.04.2020 року.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тому виправдувальні твердження позивача без пред'явлення належних та допустимих доказів - є надуманими та безпідставним посиланням.
Згідно п. 53 рішення ЄСПЛ по справі Справа «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто доводи сторін мають бути доста вагомими, чіткими і узгоджених між собою.
Відповідно до абз.1,2 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Отже, розглянувши повно і всебічно всі обставини справи, встановивши в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, поліцейським було законно та обґрунтовано винесено постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення, тому суд не вбачає підстав для її скасування, аргументи позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому суд приходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя, -
ухвалив:
Постанову серії БАД №456471 від 19.05.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови серії БАД №456471 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його постановлення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Чернівецькій області, юридична адреса: м. Чернівці вул. Головна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 40109079.
Повне рішення складено 24 червня 2025 року.
Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК