Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1314/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; ідент. код 00131954)
до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих (м. Харків, вул. Дацько, б.22; ідент. код 03972790)
про стягнення 70259,20 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих (відповідач), згідно якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 70259,20 грн та а 2 422,40 грн судового збору.
В обґрунтування позову позивач вказує, що між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (покупець) та Харківським учбово-виробничим підприємством № 2 Українського товариства глухих (постачальник) був укладений договір поставки від 01.02.2022 №Ш1628, на виконання умов якого відповідачем поставлено товар, а позивачем прийнято його та оплачено на загальну суму 421 555, 20 грн, (в тому числі ПДВ у сумі 70 259, 20 грн). Однак, всупереч договору та чинному законодавству відповідачем не вжито достатніх дій щодо реєстрації податкової накладної від 09.02.2022 № 18 на загальну суму ПДВ 70 259, 20 грн, у зв'язку з чим за твердженнями позивача, така бездіяльність відповідача позбавила позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 70 259, 20 грн, тобто позивач поніс збитки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 відкрито провадження у справі № 922/1314/25; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/1314/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 21.04.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 22.04.2025.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 08.05.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2025.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
01.02.2022 між АТ "Харківобленерго" (покупець, позивач) та Харківським учбово-виробничим підприємством № 2 Українського товариства глухих (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № Ш1628 (далі- договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар. Кількість товару, що є предметом договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків та скоригована в залежності від потреб покупця.
У п. 1.2. договору зазначені відомості про товар: конструкційні матеріали, що поставляються визначаються Технічною специфікацією (Додаток № 1 до Договору), яка підписується Сторонами одночасно з підписанням цього Договору і з моменту її узгодження Сторонами стає його невід'ємною частиною.
Відповідно до розділу ІІІ договору, сума Договору є орієнтовною та становить 949 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 158 166, 67 грн.). Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору, розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем проводиться шляхом перерахування авансу на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100 % згідно з кожним окремо наданим рахунком. У разі здійснення поставки товару після отримання Постачальником письмової заявки від Покупця, без перерахування авансу розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем здійснення в розмірі 100 % окремо за кожним фактом поставки товару (підписання відповідної накладної), згідно з наданим Постачальником рахунком, за умов відповідності Технічної специфікації та наданій Покупцем письмової заяви на конкретну поставку протягом 180-ти днів.
Розділом 7 договору визначено права та обов'язки сторін. Зокрема п.7.3.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов та термінів щодо реєстрації у порядку, визначеному законом, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розділом 8 договору визначена відповідальність сторін. Відповідно до п.8.2 договору за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення вимог оформлення податкових накладних постачальник сплачує покупцю суму понесених витрат, які дорівнюють сумам податку на додану вартість, що зазначені в податкових накладних.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2022. Зміни до Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 11.3 Договору).
На виконання договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар за видатковою накладною від 09.02.2022 року № 09/02 на загальну суму 421 555,20 грн, в тому числі ПДВ у сумі 70 259,20 грн (а.с. 24).
В свою чергу, позивачем на виконання умов договору згідно платіжних інструкцій від 18.02.2022 № 4403 та від 18.02.2022 № 4422, були перераховані відповідачу кошти у загальній сумі 421 555,20 грн, у т. ч. ПДВ 70 259,20 грн, як оплата за отриманий товар (а.с. 13).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений товар за договором № Ш1628 від 01.02.2022 здійснена у повному обсязі.
За вказаною вище господарською операцією відповідачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну від 09.02.2022 № 18 на суму 421 555,20 грн. (в тому числі ПДВ - 70 259,20 грн).
В подальшому реєстрація податкової накладної від 09.02.2022 № 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (платник податку відповідає п. 1 Критеріїв ризикованості платника податку). У зв'язку з цим, відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вищезазначена обставина справи підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН та витягом з ЄРПН.
Крім того, 08.05.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. від 07.05.2024 № 02-19/3327 з проханням вжити необхідних заходів для розблокування та реєстрацію податкової накладної, відповіді на даний лист отримано не було. Також, 19.12.2024 на адресу відповідача було направлено претензію вих. від 18.12.2024 № 02-19/9197 про сплату збитків, завданих позивачу внаслідок нереєстрації податкової накладної. Втім, дану претензію відповідачем проігноровано.
Всупереч чинному законодавству, станом на дату подачі позову до суду, відповідачем не вжито достатніх дій щодо реєстрації податкових накладних № 18 від 09.02.2022 на загальну суму ПДВ 70 259,20 грн.
Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача позбавила позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суми 70 259, 20 грн відповідно позивач поніс збитки.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Позивач не може скористатись підставами для нарахування сум, що відноситься до податкового кредиту, які визначені пунктом 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, без отримання податкових накладних.
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій у визначені законом порядку та строки щодо належної реєстрації податкових накладних суду не подано. Порушення відповідачем норм Податкового кодексу України позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 70 259,20 грн, тобто позивач поніс збитки.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні у встановлені законом порядку та строки і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу правопорушення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку про доведеність, обґрунтованість позовних вимог, а тому позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги АТ "Харківобленерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих (61017, м. Харків, вул. Дацько, б. 22; ідент. код 03972790) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149; ідент. код 00131954) збитки в сумі 70 259,20 грн, витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "20" червня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков