Рішення від 18.06.2025 по справі 922/1311/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1311/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (63433, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Геніївка, вул. Дружби, 102; код ЄДРПОУ: 21229706)

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14 код ЄДРПОУ: 1037739688)

про стягнення збитків завданих збройною агресією РФ

за участю представників:

позивача - Тарана М.М., ордер ВІ №1140036 від 21.05.2025;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2025 Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича збитки у розмірі 11 225 949,83 грн., упущену вигоду у розмірі 7 942 652,50 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на пошкодження російськими військами під час військової агресії належного Фермерському господарству Строгого Олександра Федоровича майна.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, та упущеної вигоди. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/1311/25. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 21.05.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня оголошення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/1311/25 за позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків завданих збройною агресією РФ, як відповідача, про призначення підготовчого засідання у справі на 10:00 год. 21.05.2025. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 04.06.2025 об 10:00.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/1311/25 за позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків завданих збройною агресією РФ, як відповідача, про відкладення підготовчого засідання на 10:00 год. 21.05.2025. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2025.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким повідомлено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/1311/25 за позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків завданих збройною агресією РФ, як відповідача, у судове засідання призначене на 11:00 год. 18.06.2025. Також повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Присутній в судовому засіданні 18.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 18.06.2025 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Водночас, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 №796/165/18, від 18.05.2022 №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, АТ “Укрпошта» починаючи з 25.02.2022 фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв'язку.

У зв'язку із зазначеним, задля належного повідомлення відповідача про розгляд справи та дати судових засідань, судом розміщувались відповідні оголошення на сайті Судової влади України.

Разом з цим, позивач направив позовну заяву з додатками на українській та російській мові (документи нотаріально завірені) на адресу посольства відповідача в посольство Російської Федерації у Республіці Молдова за адресою MD-2004, Республіка Молдова, м. Кишинів, бул. Штефана чол Маре, 153.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 18.06.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Починаючи з 24.02.2022 військові збройних сил Російської Федерації здійснили озброєний наступ на територію України та, зокрема, на територію Харківської області.

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (далі - ФГ ОСОБА_1 ) є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний код КВЕД: 01.11).

В цілому, як пояснив позивач, ФГ Строгого О.Ф. вирощує сільськогосподарську продукцію та реалізує її контрагентам, а також перероблює її та реалізує контрагентам вже перероблену продукцію.

Елеватор ФГ Строгого О.Ф. був збудований у 2014 році. Розташований в с.Занки Чугуївського району Харківської області.

ФГ ОСОБА_1 уклало договір купівлі-продажу з розстроченням платежу від 05.09.2023 №CL.09.23-158P з ТОВ «Агротехсоюз» на поставку комбайну. За цим договором ФГ Строгого О.Ф. прийняло від ТОВ «Агротехсоюз» комбайн зернозбиральний Class Trion 730, зав. № НОМЕР_1 , рік випуску - 2023, про що свідчить видаткова накладна від 08.09.2023 №13645, акт прийому-передачі від 08.09.2023.

В ході проведення робіт із вбирання врожаю кукурудзи 01.10.2023 із застосуванням комбайну марки «Class Trion 730» 2023 р.в., що належить ФГ Строгого О. Ф., здійснено наїзд правим переднім колесом на вибуховий пристрій, в результаті чого стався вибух, чим пошкоджено всі чотири колеса, нижню частину шасі, жатку, наклонну камеру, навісні частини кузову та рухомі механізми, кабіну комбайну, сталося возгоряння, полум'ям було охоплено весь транспортний засіб, що спричинило повну руйнацію транспортного засобу.

Знищення комбайну відбулось внаслідок військових дій на ділянці поля поруч з полігоном в селі Благодатне Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки 6321755600:02:007:0036, яке перебуває в оплатному користуванні ФГ Строгого О. Ф.

На підтвердження зазначеного позивач надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За цим фактом ГУ ДСНС України у Харківській області складено акт про пожежу від 01.10.2023, а відділом поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області зареєстровано кримінальне провадження №12023221260000431 від 02.10.2023 за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Позивач також звернувся до Харківської торгово-промислової палати із заявкою на проведення експертизи від 01.11.2023 на первинне фіксування стану майна.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати щодо первинного фіксування стану транспортних засобів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок воєнних (бойових) дій від 17.11.2023 №147-ПМ/23 підтверджено візуальний огляд комбайну, розташованого за адресою: вулиця Дружби, будинок 102, село Геніївка, Чугуївський район, Харківська область, 63433 на предмет пошкодження та руйнування внаслідок воєнних (бойових) дій та підтверджено повне знищення комбайну.

Звітом Харківської торгово-промислової палати про оцінку вартості колісного транспортного засобу від 21.02.2024 №147-ПМ/23 підтверджено, що вартість матеріального збитку комбайну зернозбирального Class Trion 730, зав. № L5500684, рік випуску - 2023, складає 11 026 982,46 грн.

Також, як зазначалося вище, ФГ Строгого О.Ф. придбало комбайн у ТОВ «Агротехсоюз» за договором купівлі-продажу з розстроченням платежу від 05.09.2023 №CL.09.23-158P.

Відповідно до умов договору, ФГ Строгого О.Ф. зобов'язується:

- завдаток у розмірі 29,37% від загальної вартості товару, а саме: 114 000,00 перерахувати на рахунок продавця до 07 вересня 2023 року включно.

- 31,06% від загальної вартості товару, а саме: грошовий еквівалент 120 561,33 Євро перерахувати на рахунок продавця до листопада 2023 року включно.

- 39,57% від загальної вартості товару, а саме: 153 570,67 Євро перерахувати на рахунок продавця до 25 грудня 2023 року включно.

Через втрату комбайну позивач не зміг зібрати своєчасно врожай та отримати прибуток і розрахуватися з ТОВ «Агротехсоюз» (кредитор) за комбайн, тому між ФГ Строгого О.Ф. (боржник) та ТОВ «Агротехсоюз» (кредитор) було укладено договір про розрахунки від 29.11.2023 №1/11/23, згідно якого боржник зобов'язується сплатити кредитору суму боргу, яка виникла за договором купівлі-продажу з розстроченням платежу №CL.09.23-158P від 05 вересня 2023 року (надалі - Договір купівлі-продажу), а також у строк визначений цим договором належний до сплати платіж, який боржник зобов'язався перерахувати на рахунок продавця до 25 грудня 2023 року включно за Договором купівлі -продажу, а також сплатити проценти від суми заборгованості за Договором купівлі-продажу у строк та на умовах встановлених цим договором.

Сторони домовилися, що боржник зобов'язується сплатити кредитору проценти за прострочення виконання свого зобов'язання за Договором купівлі-продажу щодо оплати за товар у розмірі 1% (одного відсотка) від залишкової (несплаченої) суми боргу щомісячно починаючи з 01 грудня 2023 року. Сплата процентів здійснюється боржником самостійно без окремої вимоги кредитора.

Згідно з умовами цього Договору боржник зобов'язується сплатити кредитору у встановлені цим Договором строки суму коштів в розмірі грошового еквіваленту 290 510,72 Євро, що складається з основного боргу у розмірі грошового еквіваленту 120 496,05 Євро, який виник за Договором купівлі-продажу, а також належний до сплати платіж у розмірі грошового еквіваленту 153 570,67 Євро, який боржник зобов'язався перерахувати на рахунок продавця до 25 грудня 2023 року включно за Договором купівлі-продажу та проценти за прострочення виконання свого зобов'язання за Договором купівлі-продажу щодо оплати за товар у розмірі 1% на залишкову (несплачену) суму боргу в розмірі 16444,00 Євро.

Сторони погодили для обрахування суми боргу та відповідних платежів в національній валюті України використовувати курс гривні до Євро Національного Банку України та збільшений на 1,5% на дату здійснення боржником відповідного платежу.

Сума боргу з урахуванням нарахованих процентів здійснюється відповідно до графіку, починаючи з 01.12.2023 по 01.12.2024.

ФГ Строгого О.Ф. не змогло розрахуватися своєчасно і за цим договором, тому ТОВ «Агротехсоюз» подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення з ФГ Строгого О.Ф. заборгованості за порушення умов Договору про розрахунки від 29.11.2023 №1/11/23 у валютному еквіваленті 63 246,23 євро за курсом євро до гривні, встановленим на дату платежу Національним Банком України та збільшеного на 1,5%, що становить на 09.10.2024 2 904 412,35 грн., а також пені в розмірі 161 141,58 грн. та 3% річних в розмірі 19 317,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 затверджено мирову угоду у справі №922/3606/24, укладену ТОВ «Агротехсоюз» та ФГ Строгого О.Ф., відповідно до якої боржник зобов'язується сплатити на користь стягувача суму платежів у наступному порядку та таких розмірах:

- перший платіж до 15.11.2024 у розмірі грошового еквіваленту 21 480, 54 Євро, пеню у розмірі 161 141, 58 грн.;

- другий платіж до 01.12.2024 у розмірі грошового еквіваленту 20 000,00 Євро, 3% річних у розмірі 19 317,03 грн. , а також суму судового збору у розмірі 18 509, 22 грн.

Таким чином, збитки позивача через знищення комбайну, несвоєчасну оплату за комбайн складають 198 967,83 грн. (пеня у розмірі 161 141, 58 грн., 3% річних у розмірі 19 317,03 грн., судовий збір у розмірі 18 509, 22 грн.).

Разом з цим, ФГ Строгого О.Ф. було укладено з ТОВ «Стратег-Агро» договір поставки сільськогосподарської продукції від 11.09.2023 №КУ110923, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти кукурудзу 3 класу врожаю 2023 року.

Кількість товару у вазі, що навантажено на транспорт, наданий покупцем становить:

7 500 (+/-10%) т.

Ціна за тонну товару складає 6 500 грн.

Загальна ціна товару складає 48 750 000 грн.

Товар передається постачальником покупцю в строк до 27 жовтня 2023 року.

Як зазначив позивач, саме через знищення комбайну, що було наслідком військових дій, позивач втратив комбайн, який призначений для збирання врожаю, у зв'язку з чим не зміг зібрати врожай та отримати прибуток від реалізації ТОВ «Стратег-Агро» цього врожаю (кукурудза 3 класу врожаю 2023 року).

В результаті знищення комбайну ФГ Строгого О.Ф. направлено ТОВ «Стратег-Агро» листа від 03.10.2023 №140/1 щодо продовження термінів поставки до 15 листопада 2023 року, оскільки до 27 жовтня 2023 року не буде можливості зібрати ту кількість кукурудзи 3 класу, яка погоджена в договорі через знищення комбайну та відсутності можливості знайти інший комбайн за цей час.

ТОВ «Стратег-Агро» листом від 06.10.2023 №86/1 повідомило, що під час укладання договору погоджувався саме цей термін, оскільки ТОВ «Стратег-Агро» як підприємство, яке займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, взяло на себе зобов'язання щодо поставки кукурудзи 3 класу врожаю 2023 року, яку планувалось придбати у ФГ Строгого О.Ф., своїм покупцям до 31 жовтня 2023 року, відмовило в перенесенні термінів поставки та, у разі неможливості виконати вчасно зобов'язання до 27 жовтня 2023 року, запропонувало розірвати договір поставки сільськогосподарської продукції від 11 вересня 2023 року №КУ110923.

ФГ Строгого О.Ф., розуміючи, що не буде можливості зібрати ту кількість кукурудзи 3 класу та в той термін, які погоджені в договорі, уклало із ТОВ «Стратег-Агро» додаткову угоду від 11.10.2023 про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції від 11.09.2023 №КУ110923 у зв'язку з неможливістю постачальником ФГ ОСОБА_1 виконати зобов'язання перед покупцем ТОВ «Стратег-Агро» щодо поставки кукурудзи.

В результаті втрати комбайну позивач значною мірою був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, вчасно зібрати врожай та отримати прибуток у розмірі 48 750 000,00 грн.

ФГ Строгого О.Ф. із залученням іншого комбайну зібрало врожай значно пізніше і реалізувало його вже за зменшеною ціною за тонну і з меншою кількістю наступному контрагенту:

1) ТОВ «Гудгрейноіл» за договором поставки від 02.11.2023 №021123/К.

Кількість тон: 7 000.

Ціна за тонну товару складає 5 450 грн.

Загальна ціна товару складає 38 150 000 грн.

Строк поставки товару з 10 листопада 2023 року по 25 листопада 2023 року.

ФГ ОСОБА_1 поставило ТОВ «Гудгрейноіл» кукурудзу, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, залізничними накладними за період з 10.11.2023 по 23.11.2023.

Загальна кількість поставленого товару склала 6 956,65 т.

Загальна ціна поставленого товару склала 37 913 742,5 грн.

Розрахунок упущеної вигоди за договором:

6 500 грн. - 5 450 грн. = 1 050 грн., де

6 500 грн. - ціна за тонну товару для ТОВ «Стратег-Агро», 5 450 грн. - ціна за тонну товару для ТОВ «Гудгрейноіл», 1 050 грн. - упущена вигода за 1 т. товару.

1 050 грн. х 6 956,65 т. = 7 304 482,5 грн., де

1 050 грн. - упущена вигода за 1 т. товару, 6 956,65 т. - загальна кількість поставленого товару для ТОВ «Гудгрейноіл», 7 304 482,5 грн. - упущена вигода на загальну кількість поставленого товару.

2) ТОВ «Гудгрейноіл» за договором поставки від 13.03.2024 №130324/К-01.

Кількість тон: 3 500.

Ціна за тонну товару складає 5 200 грн.

Загальна ціна товару складає 18 200 000 грн.

Строк поставки товару з 18 березня 2024 року по 4 квітня 2024 року.

ФГ Строгого О.Ф. поставило ТОВ «Гудгрейноіл» кукурудзу, що підтверджується видатковою накладною, залізничною накладною від 31.03.2024.

Загальна кількість поставленого товару склала 490,9 т.

Загальна ціна поставленого товару склала 2 552 678,04 грн.

Розрахунок упущеної вигоди за договором:

6 500 грн. - 5 200 грн. = 1 300 грн., де

6 500 грн. - ціна за тонну товару для ТОВ «Стратег-Агро», 5 200 грн. - ціна за тонну товару для ТОВ «Гудгрейноіл», 1 300 грн. - упущена вигода за 1 т. товару.

1 300 грн. х 490,9 т. = 638 170 грн., де

1 300 грн. - упущена вигода за 1 т. товару, 490,9 т. - загальна кількість поставленого товару для ТОВ «Гудгрейноіл», 638 170 грн. - упущена вигода на загальну кількість поставленого товару.

Розрахунок упущеної вигоди за 2 договорами:

Запланована кількість поставки товару для ТОВ «Стратег-Агро» - 7 500 т.

Кількість поставки товару для ТОВ «Гудгрейноіл» - 7 447,55 т.

Упущена вигода на загальну кількість поставленого товару: 7 304 482,5 грн. +

638 170 грн. = 7 942 652,50 грн.

Отже, на переконання позивача, у зв'язку із вищезазначеним у останнього є підстави для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди в розмірі 7 942 652,50 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи Росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об'єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22 Росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у cправі №905/17/24 зазначив, що враховуючи те, що предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, судовий імунітет Росії у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення Товариства до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 у справі №463/14366/21.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Росії, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку №326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема, є вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Цим же Додатком до Порядку визначено, зокрема, що:

висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України “Про судову експертизу»;

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

інформаційні джерела - дані, які додатково надаються або збираються з метою застосування оціночних процедур, які визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку;

Міжнародні стандарти оцінки - Міжнародні стандарти оцінки (International Valuation Standards), розроблені та прийняті Радою з Міжнародних стандартів оцінки (The International Valuation Standards Council), якими визначені загальні засади оціночної діяльності та методичні засади оцінки окремих видів майна;

оцінка - процес визначення вартості на дату оцінки за відповідною процедурою;

оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна;

оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

оціночні процедури - дії (етапи) алгоритму реалізації методу оцінки, що конкретизує один або декілька методичних підходів до оцінки, виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку;

постраждалі - громадяни України, іноземці або особи без громадянства, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, державні або комунальні установи, організації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, держава Україна, яким завдано збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації;

ринкова вартість - очікувана грошова сума, за яку актив або зобов'язання варто обмінювати на дату оцінки між готовими до транзакції та не пов'язаними між собою покупцем і продавцем, після належного маркетингу та за умови, що кожна сторона діяла обізнано, розсудливо і без примусу.

Згідно з пунктом 6 Додатку до Порядку №326 об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за такими секторами:

соціальний сектор - соціальний захист, житло, освіта, охорона здоров'я, культура та релігія, фізична культура і спорт, молодіжна сфера та національно-патріотичне виховання;

інфраструктура - транспорт, енергетика, зв'язок, теплопостачання, водопостачання і водовідведення та інше;

виробничий сектор - сільське, лісове та рибне господарство, оборонно-промисловий комплекс, промисловість, торгівля, туризм та інше;

наскрізні сектори - державне та місцеве управління, третинний сектор економіки та інше.

До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є, зокрема, визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі).

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за №3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою №1440 від 10.09.2003 Кабінету Міністрів України, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004, також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з п.15 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.

Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об'єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання.

Відповідно п.16 Національного стандарту №1 визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Пунктом 38 Національного стандарту №1 визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до п.48 Національного стандарту №1 для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Згідно з п.49 Національного стандарту №1 основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

На підтвердження наявності та задля доведення розміру збитків позивач надав суду, зокрема, Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати щодо первинного фіксування стану транспортних засобів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок воєнних (бойових) дій, від 17.11.2023 №147-ПМ/23 та Звіт Харківської торгово-промислової палати про оцінку вартості колісного транспортного засобу від 21.02.2024 №147-ПМ/23.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати щодо первинного фіксування стану транспортних засобів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок воєнних (бойових) дій, від 17.11.2023 №147-ПМ/23 підтверджено візуальний огляд комбайну, розташованого за адресою: вулиця Дружби, будинок 102, село Геніївка, Чугуївський район, Харківська область, 63433 на предмет пошкодження та руйнування внаслідок воєнних (бойових) дій та підтверджено повне знищення комбайну.

Разом з цим, як було встановлено судом, ФГ Строгого О.Ф. придбало комбайн у ТОВ «Агротехсоюз» за договором купівлі-продажу з розстроченням платежу від 05.09.2023 №CL.09.23-158P.

Відповідно до умов договору, ФГ Строгого О.Ф. зобов'язується:

Через втрату комбайну позивач не зміг зібрати своєчасно врожай та отримати прибуток і розрахуватися з ТОВ «Агротехсоюз» (кредитор) за комбайн, тому між ФГ Строгого О.Ф. (боржник) та ТОВ «Агротехсоюз» (кредитор) було укладено договір про розрахунки від 29.11.2023 №1/11/23 згідно якого боржник зобов'язується сплатити кредитору суму боргу, яка виникла за договором купівлі-продажу з розстроченням платежу №CL.09.23-158P від 05 вересня 2023 року (надалі - Договір купівлі-продажу), а також у строк визначений цим договором належний до сплати платіж, який боржник зобов'язався перерахувати на рахунок продавця до 25 грудня 2023 року включно за Договором купівлі -продажу, а також сплатити проценти від суми заборгованості за Договором купівлі-продажу у строк та на умовах встановлених цим договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 затверджено мирову угоду у справі №922/3606/24, укладену ТОВ «Агротехсоюз» та ФГ Строгого О.Ф. відповідно до якої боржник зобов'язується сплатити на користь стягувача суму платежів у наступному порядку та таких розмірах:

- перший платіж до 15.11.2024 у розмірі грошового еквіваленту 21 480, 54 Євро, пеню у розмірі 161 141, 58 грн.;

Таким чином, збитки позивача через знищення комбайну, несвоєчасну оплату за комбайн складають 198 967,83 грн., з яких: пеня у розмірі 161 141, 58 грн., 3% річних у розмірі 19 317,03 грн., судовий збір у розмірі 18 509, 22 грн.

Разом з цим, як уже було зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224 ГК України, частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Ураховуючи наведене, пред'явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача), обов'язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Чинний ЦК України та ГК України не містять норм, які б розкривали зміст поняття звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту), тоді як за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "звичайний" означає "який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; який не має в собі нічого нового; звичний; який вважається нормальним; характерний, типовий для кого -, чого-небудь" (Словник української мови: в 11 томах. - Том 3, 1972. - Стор. 476).

Отже звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до частини першої статті 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

За наведеного розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Тож визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Отже при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

Разом з тим на практиці досить часто складно точно визначити та як наслідок і довести дійсний розмір заподіяних кредитору збитків у вигляді упущеної вигоди.

У такому разі виникає питання яким чином має діяти суд, у випадку коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з'ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи.

Вочевидь, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Як уже було встановлено судом, ФГ Строгого О.Ф. було укладено з ТОВ «Стратег-Агро» договір поставки сільськогосподарської продукції від 11.09.2023 №КУ110923 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти кукурудзу 3 класу врожаю 2023 року.

Кількість товару у вазі, що навантажено на транспорт, наданий покупцем становить: 7 500 (+/-10%) т. Ціна за тонну товару складає 6 500 грн. Загальна ціна товару складає 48 750 000 грн. Товар передається постачальником покупцю в строк до 27 жовтня 2023 року.

Саме через знищення комбайну, яка була наслідком військових дій, позивач втратив комбайн, який призначений для збирання врожаю, у зв'язку з чим не зміг зібрати врожай та отримати прибуток від реалізації ТОВ «Стратег-Агро» цього врожаю (кукурудза 3 класу врожаю 2023 року).

В результаті знищення комбайну, ФГ Строгого О.Ф. направлено ТОВ «Стратег-Агро» листа від 03.10.2023 №140/1 щодо продовження термінів поставки до 15 листопада 2023 року, оскільки до 27 жовтня 2023 року не буде можливості зібрати ту кількість кукурудзи 3 класу, яка погоджена в договорі через знищення комбайну та відсутності можливості знайти інший комбайн за цей час.

ТОВ «Стратег-Агро» листом від 06.10.2023 №86/1 повідомило, що під час укладання договору погоджувався саме цей термін, оскільки ТОВ «Стратег-Агро», як підприємство, яке займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, взяло на себе зобов'язання щодо поставки кукурудзи 3 класу врожаю 2023 року, яку планувалось придбати у ФГ Строгого О.Ф., своїм покупцям до 31 жовтня 2023 року, відмовило в перенесенні термінів поставки та, у разі неможливості виконати вчасно зобов'язання до 27 жовтня 2023 року, запропонувало розірвати договір поставки сільськогосподарської продукції від 11 вересня 2023 року №КУ110923.

1) ТОВ «Гудгрейноіл» за договором поставки від 02.11.2023 №021123/К. Кількість тон: 7 000. Ціна за тонну товару складає 5 450 грн. Загальна ціна товару складає 38 150 000 грн. Строк поставки товару з 10 листопада 2023 року по 25 листопада 2023 року.

ФГ Строгого О.Ф. поставило ТОВ «Гудгрейноіл» кукурудзу, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, залізничними накладними за період з 10.11.2023 по 23.11.2023.

Загальна кількість поставленого товару склала 6 956,65 т. Загальна ціна поставленого товару склала 37 913 742,5 грн.

Розрахунок упущеної вигоди за договором:

6 500 грн. - 5 450 грн. = 1 050 грн., де

1 050 грн. х 6 956,65 т. = 7 304 482,5 грн., де

2) ТОВ «Гудгрейноіл» за договором поставки від 13.03.2024 №130324/К-01. Кількість тон: 3 500. Ціна за тонну товару складає 5 200 грн. Загальна ціна товару складає 18 200 000 грн. Строк поставки товару з 18 березня 2024 року по 4 квітня 2024 року.

Загальна кількість поставленого товару склала 490,9 т. Загальна ціна поставленого товару склала 2 552 678,04 грн.

Розрахунок упущеної вигоди за договором:

6 500 грн. - 5 200 грн. = 1 300 грн., де

1 300 грн. х 490,9 т. = 638 170 грн., де

Розрахунок упущеної вигоди за 2 договорами:

Запланована кількість поставки товару для ТОВ «Стратег-Агро» - 7 500 т.

Кількість поставки товару для ТОВ «Гудгрейноіл» - 7 447,55 т.

Упущена вигода на загальну кількість поставленого товару: 7 304 482,5 грн. +

638 170 грн. = 7 942 652,5 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також унеможливлює отримання заподіювачем збитків переваг від свої недобросовісної (протиправної) поведінки.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Враховуючи наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати принципи, засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях ЄСПЛ від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORAZIK v. HUNGARY", в яких суд зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

З огляду на зазначене вище, саме у зв'язку із знищенням комбайну позивача внаслідок дій відповідача, позивач був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, вчасно зібрати врожай та отримати прибуток з нього на підставі на той час укладеного з ТОВ «Стратег-Агро» договору поставки сільськогосподарської продукції від 11.09.2023 №КУ110923.

Перевіривши розрахунок суми упущеної вигоди наданий позивачем, судом встановлено, що зазначений розрахунок здійснений арифметично вірно з урахуванням цін за тонну товару для ТОВ «Стратег-Агро» та для ТОВ «Гудгрейноіл», запланованої кількість поставки товару для ТОВ «Стратег-Агро» та кількість поставки товару для ТОВ «Гудгрейноіл».

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків та упущеної вигоди є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 230 023,23 грн., відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації про стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14 код ЄДРПОУ: 1037739688) на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (63433, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Геніївка, вул. Дружби, 102; код ЄДРПОУ: 21229706) збитки у розмірі 11 225 949 (одинадцять мільйонів двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 83 коп. та упущену вигоду у розмірі 7 942 652 (сім мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14 код ЄДРПОУ: 1037739688) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 230 023 (двісті тридцять тисяч двадцять три) грн. 23 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "24" червня 2025 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

Попередній документ

128346262

Наступний документ

128346264

Інформація про рішення:

№ рішення:	128346263
№ справи:	922/1311/25
Дата рішення:	18.06.2025
Дата публікації:	25.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (18.06.2025)
Дата надходження:	15.04.2025
Предмет позову:	стягнення збитків завданих збройною агресією РФ

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

21.05.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
04.06.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
18.06.2025 11:00	Господарський суд Харківської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПОНОМАРЕНКО Т О

відповідач (боржник):

Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

позивач (заявник):

Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича

представник позивача:

Строгий Олександр Федорович