16 червня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/195/24(607/543/25)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (01014, м.Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості у розмірі 52072,00 грн., з якої: загальна сума заборгованості за договором позики у розмірі - 49649,60 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
в межах справи №921/195/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
За участю представників:
- позивача: не з'явився;
- відповідача: не з'явився;
Суть справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/195/24 за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства).
19.03.2025 до Господарського суду надійшов супровідний лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/543/25 від 12.03.2025 з доданою справою №607/543/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (01014, м.Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243) до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 52072,00 грн., з якої: загальна сума заборгованості за договором позики у розмірі - 49649,60 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позиція позивача.
Підставою позову позивач зазначає коштів у позику №2546891223 від 28.12.2023, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 49649,60 грн.
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачем не було подано Відзиву на позовну заяву.
Заперечення позивача.
Від позивача до матеріалів справи Відповідь на відзив не поступала.
Рух справи.
Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2025 головуючим суддею у справі №921/195/24(921/157/25) визначено суддю Хому С.О.
21.03.2025 розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області внесено зміни в номер справи №921/195/24(921/157/25), а саме: № 921/195/24(607/543/25).
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято до провадження матеріали справи №607/543/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (01014, м.Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243) до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 52 072,00 грн, з якої: загальна сума заборгованості за договором позики у розмірі - 49 649,60 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, в межах справи №921/195/24 за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства) за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 23 квітня 2025 року на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 24.04.2025 відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.
Ухвалою від 21.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2025 на 15 год. 40 хв.
Явка сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився.
У позовній заяві № без номера документ сформовано в системі «Електронний суд» 10.01.2025 позивач просить проводити розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».
В судове засідання відповідач, а також його представник відповідача не з'явилися.
Відповідач отримав 24.03.2025 ухвалу від 24.03.2025 про прийняття до провадження у справи, про що свідчить Довідка про доставку до електронного кабінету. Також відповідач отримав: 25.04.2025 ухвалу від 23.04.2025 про відкладення підготовчого засідання та 22.05.2025 ухвалу від 21.05.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи №921/195/24(607/543/25)до судового розгляду по суті на 16.06.2025 на 15 год. 40 хв., про що свідчать Довідки про доставку до електронного кабінету, які знаходиться в матеріалах справи.
А тому, слід вважати, що відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.
Розгляд заяв та клопотань.
16.04.2025 через електронний кабінет суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 16.04.2025 (вх.№2767 від 17.04.2025) про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.04.2025 відмовлено у задоволенні Заяви № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 16.04.2025 (вх.№2767 від 17.04.2025) відповідача Кутко Ю.В. про закриття провадження у справі.
Технічна підтримка.
За відсутності представників сторін запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ) - не здійснювався.
Процесуальні дії суду.
Судом не оголошувалося скорочене рішення ( вступна та резолютивна частини рішення) за відсутності представників сторін в судовому засіданні.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС", (далі - Позикодавець, Позивач) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач) було укладено Договір надання грошових коштів у позику №2546891223 (далі Договір) в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" із використанням одноразового ідентифікатора надісланого Позичальнику.
За цим Договором Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Позику у розмірі 8000грн 00коп. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4 та або 1.5 цього Договору, його додатків ( п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. п. 1.11 -1.1.5 Договору Тип позики - Кредит. Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Процентна ставка - фіксована. Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" - 1,2% на день (438 річних. Процентна ставка Позаакційна (базова) - 2,99% день ( 1091,35 річних).
Строк позики (строк дії Договору) становить 30 днів (п.1.2 Договору).
Дата повернення позики 17.01.2024 ( п. 1.3.2 Договору).
На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.2% ( з урахуванням Програми Лояльності ТОВ "ІННОГВА ФІНАНС", Правил акції ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" "Повторний кредит") від суми Позики за кожен день користування Позикою ( п. 1.4 Договору).
У випадку користування Позикою понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п. 1.2 цього Договору умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,2% на день ( з урахуванням Програми Лояльності ТОВ "ІННОВА ФІНАНС", Правил акції ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" "Повторний кредит") перераховуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Позаакційна (Базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми Позики за кожен день користування Позикою ( п. 1.5 Договору).
Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомлення надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення - пропозицію укласти Договір та сам Договір одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки "підписати". Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним ( п. 1.9 Договору).
Строк дії цього Договору, вказаний у п. 1.2 Договору, діє на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим Договором, але не раніше повного виконання Сторонами своїх обов'язків, та визначаються як період дати отримання Позичальником позики фактичної дати повернення позики, процентів за Дмсконтною та/або (поза акційною) Базовою процентними ставками, штрафних санкцій, які мають бути сплачені у разі невиконання умов Договору та інших нарахувань передбачених Договором ( п. 5. 2 Договору)
Із матеріалів справи вбачається, що 28.12.2023 ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" на підставі укладеного між сторонами Договору надання грошових коштів у позику №2546891223 від 28.12.2023 позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції №19719-1354-78899736 від 28.12.2023 перераховано відповідачу кошти в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією вказаної квитанції.
Відповідачем отримані кредитні кошти не повернуто та не сплачено нараховані проценти, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 30.12.2024 року за Договором про надання грошових коштів у позику становить розмірі 8 000,00 грн - основний борг, 41649,60 грн - проценти.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, а саме шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч.8 ст.11 Закону зазначається про те, що у разі укладення електронного договору у інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пунктом 12 статті 11 Закону визначається, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1, 3 статті .1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 ЦК України та § 1 глави 35 ГК України.
Згідно з вимогами ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на виконання Договору надання грошових коштів у позику №2546891223 від 28.12.2023 позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції №19719-1354-78899736 від 28.12.2023 перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією вказаної квитанції.
Відповідно до умов пункту 1.3.1. до Договору надання грошових коштів у позику дата повернення позики - 27.01.2024.
Всупереч умовам Договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів, у визначений договором строк Фізична особа ОСОБА_1 не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом у розмірі 8000, 00грн - боргу за кредитом проценти за користування кредитом у строки, погоджені сторонами у Договорі, матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, уклавши кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розрахунку позивача та за умови ненадання контррозрахунку заявлених до стягнення сум боргу, суд здійснює розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.
Враховуючи, що позивачем виконано у повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, та не спростовано відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8000, 00грн - борг за кредитом підлягають до задоволення.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за процентами, суд встановив, наступне:
Позивач за користування відповідачем позикою понад строк вказаний у п. 1.2 Договору здійснив нарахування процентів за період з моменту надання позики 28.12.2023 по 30.12.2024 включно у розмірі 41 699,60грн, застосувавши процентну ставку в розмірі 2,5% в день, враховуючи встановлені Законом України "Про споживче кредитування" із змінами внесеними Законом №3498 від 22.11.2023, обмеження щодо денної процентної ставки.
Разом з тим, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 року по справі №921/195/24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Таким, чином право позивача на нарахування відсотків припинилося 03.06.2024 року.
Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів а саме у розмірі 31200,00грн за період з моменту надання позики 28.12.2023 по 02.06.2024.
Позовні вимоги в частині стягнення 10 499,60грн процентів нарахованих за період з 03.06.2024 по 30.12.204 задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані без врахування ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. згідно платіжної інструкції №24 від 30.05.2025.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 1912,56 грн на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Кутка Юрій Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (01014, м.Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243)
- 8000 (вісім тисяч) грн 00коп. - заборгованість за кредитом;
- 31200 (тридцять одна тисяча двісті) грн 00 коп. - заборгованість за процентами;
- 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн 56 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати:
-позивачу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»);
-відповідачу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 24 червня 2025 року.
Суддя С.О. Хома