вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/566/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув заяву про забезпечення позову
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс"
про: визнання права власності та зняття арешту
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович
22 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" про визнання права власності та зняття арешту.
23 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" подало до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс", про визнання права власності на майно та зняття арешту з нього шляхом зупинення реалізації, продажу наступного рухомого майна: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
Заяву про забезпечення позову заявник аргументує тим, що Товариство з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" та Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" уклали договір купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті. Характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється по даному договору, зазначається сторонами в специфікації до договору, що є невід'ємною його частиною.
Згідно зі специфікацією №1 від 10.10.2023 року до договору предметом поставки є партія товару згідно з переліком наведеним у таблиці, зокрема, обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року випуску.
Позивач виконав зобов'язання в повному обсязі. Розрахунки за договором позивачем проведені повністю.
За видатковою накладною № 1 від 16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" передало а Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" прийняло зазначений товар.
Однак, відповідач 1 не в повному обсязі виконав свої зобов'язання, не зняв транспортний засіб з обліку, що не дозволяє подати заяву та зняти зареєструвати її на себе позивачу, як новому власнику.
Отже обприскувач формально продовжує перебувати зареєстрованим за попереднім власником - відповідачем 1.
Звернення з листами до відповідача 1 не принесло позитивного результату, адже ним вказуються різні причини, що слугують перепонами для зняття ним обприскувача з реєстрації.
Зазначена ситуація призвела до того, що приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області у зведеному виконавчому провадженні №78164051, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", а стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" винесено постанову про арешт майна боржника від 23.05.2025 року, зокрема серед арештованого рухомого майна є обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК, 2008 року випуску.
Заявник вказує, що виконавчі дії у вказаному вище виконавчому провадженні тривають та існують цілком обґрунтовані ризики, що обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК, 2008 року випуску може бути виставлений або вже виставлений на торги з метою його реалізації для покриття боргів відповідача 1.
Однак, вказаний арешт є незаконним, адже накладений на майно особи, яка не є боржником за виконавчим провадження та не є відповідальною за зобов'язаннями боржника.
Таким чином, позивач вважає, що у даній справі наявна нагальна необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог щодо забезпечення позову. Вказаний вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.
Розглянувши матеріали поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи дану заяву суд звертається до наступних норм права.
Згідно з нормами пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.
Відповідно до правил статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу положень статті 136 ГПК України видно, що забезпечення позову допускається у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проаналізувавши положення глави 10 ГПК України суд робить висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, підготовка або вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомості, укладення договору оренди земельних ділянок з іншою особою тощо).
З поданої заяви про забезпечення позову можна зробити висновок, що на переконання заявника невжиття заходів забезпечення позову може утруднити подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позову. За таких обставин, накладення арешту та реалізація виконавцем майна, яке оспорюєтсья позивачем може в подальшому утруднити виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд робить висновок, що заява має бути задоволена з огляду на наступне.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову зробив Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 (справа №924/150/17).
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Крім того, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
В даному випадку суд не повинен обмежуватися лише формальним посиланням на норму закону щодо заборони обмеження розпорядження майном, а повинен оцінити баланс інтересів сторін та зважити ймовірність негативних наслідків у випадку невжиття таких заходів.
Щоб встановити правову природу заходів забезпечення позову, що пропонуються заявником, необхідно визначити, що являють собою по суті такі заходи. Наслідком такої дії (вжиття пропонованих заходів) стане накладення заборони на право розпоряджатися майном, що виражатиметься у неможливості вчиняти відносно згаданого майна будь-яких дій, спрямованих на відчуження конкретного майна. Це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі цього майна.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном, відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі").
Разом з тим, ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).
Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Обмежуючи розпорядження майном особи суд у межах свого провадження переслідує специфічну мету - збереження предмету позову (речі), її основних властивостей та характеристик або не погіршити споживчі якості у випадку її присудження позивачеві.
Суд зауважує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Частинами 1, 2 статі 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справа №910/1040/18 суд вказав, що оскільки у даному разі фірма мала намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд констатує, що предметом позову у справі є вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту зі спірного майна, а тому досліджуватися мають підстави вжиття заходів забезпечення позову в аспекті наявності достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За наявних умов невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна у межах виконавчого провадження, та у випадку задоволення позову у даному спорі виникне необхідність додаткових звернень до судових органів з приводу оспорення відчуження спірного майна. Натомість тимчасове зупинення реалізації спірного майна відповідає вимогам процесуального закону, а у випадку спростування наявності у позивача права на майно за наслідками розгляду даного спору, вказане майно може бути реалізоване у виконавчому провадження для задоволення інших вимог кредиторів.
Суд встановив, що згідно з постановою приватного виконавця ЗВП №78164051, на рухоме майно - обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року випуску накладено арешт у зв'язку з виконанням наказів Господарського суду Рівненської області №918/236/24. Боржником за вказаними наказами є ТОВ "Рівненське аграрне підприємство".
Разом з тим, у матеріалах позовної заяви наявний правочин щодо відчуження ТОВ "Рівненське Аграрне Підприємство" на користь заявника обприскувача самохідного, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
З урахуванням вищенаведеного суд робить висновок, що заява про забезпечення позову відповідає критерію розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Зупинення реалізації, продажу рухомого майна та оспорення його права власності свідчить про наявність зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема такий захід забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Водночас в даному випадку відсутнє порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову в такому разі не спричинять покладення надмірного тягаря на особу за якою зареєстроване спірне майно або на інших осіб.
На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" про вжиття заходів забезпечення позову задоволити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації, продажу наступного рухомого майна: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
3. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 24.06.2025 р. і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 24.06.2028 р.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (04053, місто Київ, вул.Січових Стрільців, будинок 37-41, ідентифікаційний код 42724718)
5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (34023, Рівненська обл., Вараський р-н, село Мутвиця, вул.Центральна, будинок 3 Б, ідентифікаційний код 41647769).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку статей 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Андрій КАЧУР