адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.06.2025 Справа № 917/585/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, код ЄДРПОУ 20033533,
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», 36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 21870998,
про стягнення 144 211,44 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення 144 211,44 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» за заявою страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», посвідченого Сертифікатом № 030117/4605/0000291 від 10.04.2024 р. було виплачено особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19.08.2024 року транспортного засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування за договором майнового страхування, а отже, відповідач як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, яка відповідальна за завдані під час дорожньо-транспортної пригоди збитки, зобов'язаний сплатити позивачу розмір страхового відшкодування в сумі 144 211,44 грн.
Також позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра» 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідач у відзиві від 16.04.2025 р. (вх. № 5086 від 16.04.2025 р.) проти позову заперечував, стверджуючи що позивач не звертався до ПрАТ «СК «Саламандра» з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації перед зверненням до суду, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості розглянути вимогу позивача, зробити власний звіт для розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу та прийняти відповідне рішення щодо виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, у відзиві відповідач, посилаючись на невелику складність справи та незначну кількості витраченого адвокатом позивача часу, просив відмовити у задоволенні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн або суттєво зменшити їх розмір.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
10.04.2024 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», посвідчений Сертифікатом № 030117/4605/0000291 від 10.04.2024 р., предметом якого є страхування автомобіля Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7-15). Строк дії договору - з 25.04.202 р. до 24.04.2025 р.
02.05.2024 року о 14:05 год. в м. Києві, по вул. Богатирській, 6А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Дана обставина підтверджується відповіддю від НПУ (а.с. 21-22).
Постановою Оболонського районного суду Київської області від 27.05.2024 р. у справі № 756/6123/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.
03.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою № 18719693805 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 005066/4605/0000089 (а.с. 16).
13.05.2024 року позивачем складено страховий акт № 18719693805 (а.с. 35), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 183 160,89 грн.
17.05.2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі страхового акту № 18719693805 від 13.05.2024 р. та рахунку № 0000004188 від 09.05.2024 р. (а.с. 34) здійснило виплату визначеній страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 030117/4605/0000291 від 10.04.2024 р. особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.05.2024 року транспортного засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ТОВ «Ніко Автоальянс»), страхового відшкодування в розмірі 183 160,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 163235 від 17.05.2024 р. (а.с. 36).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля (чи особи, яка його правомірно експлуатує) Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 220481310.
Посилаючись на обов'язок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» як страховика винної за завдані під час дорожньо-транспортної пригоди 02.05.2024 року особи відшкодувати завдану останнім шкоду, з урахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 144 211,44 грн.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», посвідчений Сертифікатом № 030117/4605/0000291 від 10.04.2024 р., поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 220481310, заява № 18719693805 від 03.05.2024 р. про подію з ознаками страхового випадку, постанова Оболонського районного суду Київської області від 27.05.2024 р. у справі № 756/6123/24, страховий акт № 18719693805 від 13.05.2024 р., рахунок № 0000004188 від 09.05.2024 р., звіт № 36831 від 21.05.2024 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що позивач відшкодував за заявою ОСОБА_1 визначену у страховому акті № 18719693805 від 03.05.2024 р. шкоду на суму 183 160,89 грн, завдану транспортному засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Отже, у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Враховуючи викладене, у позивача виникло право вимагати у відповідача відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Toyota Rav 4 Hybrid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 .
При цьому, згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Також у пункті 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., вказано, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Із наданого позивачем звіту № 36831 від 21.05.2024 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а.с. 26-28), виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг»), вбачається, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, становить 147 411,44 грн.
Відповідачем жодних доказів у спростування вказаного розміру збитків до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому відповідно до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до полісу EP 220481310 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу (чи особи, яка його правомірно експлуатує) Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено ліміт за шкоду майну в розмірі 160 000 грн, а франшизу - в розмірі 3 200,00 грн.
Отже, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача розраховується наступним чином: 147 411,44 грн (розмір збитків, завданих транспортному засобу Nissan X-Trail, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 02.05.2024 року, з урахуванням зносу) - 3 200,00 грн (франшиза, встановлена полісом EP 220481310) = 144 211,44 грн.
Як стверджує відповідач, ПрАТ «СК «Уніка», всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не звертався до ПрАТ «СК «Саламандра» з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації перед зверненням до суду.
Водночас, відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 2 липня 2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Крім того, у постанові від 11.12.2019 р. у справі № 465/4287/15 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Позивач звернувся до відповідача у в межах річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому відповідач не був позбавлений права надати під час розгляду справи власний звіт для розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу чи інші докази в спростування вимог, викладених у позовній заяві Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка».
Натомість відповідач таких доказів та контррозрахунку розміру страхового відшкодування не надав.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.
У позовній заяві ПрАТ «СК «Уніка» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 р., укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» (в подальшому згідно зі змінами до статутних документів - Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт»), додаткової угоди № 4 від 07.01.2025 р. до вказаного договору, додатку № 1 від 06.02.2025 р. до вказаного договору, розрахунку витрат на правову допомогу від 06.02.2025 р., рахунку № 37 від 06.02.2025 р., акту надання послуг № 37 від 22.03.2025 р., платіжної інструкції № 189 від 12.02.2025 р., ордеру серія АА № 1393498 від 01.01.2024 р. на надання адвокатом Білоконь Інною Вікторівною правової допомоги Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» на підставі договору № 1/20ю від 31.12.2020 р. та свідоцтва серія РН № 1639 від 21.05.2019 р. про право Білоконь Інни Вікторівни на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 р. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1 додатку № 1 від 06.02.2025 р. до вказаного договору Клієнт доручає АБ «Лисова2856 «Еквіт», в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т. ч. по страховому акту № 18719693805.
За надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі.
В акті надання послуг № 37 від 22.03.2025 р. сторони підтвердили, що Адвокатським бюро «Лисова2856 «Еквіт», в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., було надано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» правову (правничу) допомогу в суді першої інстанції по страховій справі № 035703 (страховий акт № 18719693805).
Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Лисова2856 «Еквіт» згідно з платіжною інструкцією № 189 від 12.02.2025 р.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. є такими, що пов'язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як зазначено вище, відповідач у відзиві від 16.04.2025 р. (вх. № 5086 від 16.04.2025 р.), посилаючись на невелику складність справи та незначну кількості витраченого адвокатом позивача часу, просив відмовити у задоволенні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн або суттєво зменшити їх розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, хоча опрацювання матеріалів справи № 917/1848/24 та формування правової позиції у зазначеній справі не становили виключної проблеми для кваліфікованого юриста, однак саме заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката не є надмірним та є таким, що відповідає критеріям реальності та обґрунтованості судових витрат.
З огляду на викладене, відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат..
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 7 000,00 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, код ЄДРПОУ 20033533) 144 211,44 грн страхового відшкодування, 2 422,40 грн. судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 24.06.2025 р.
Суддя О.С. Мацко