79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.06.2025 Справа № 914/3042/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"
до відповідача ОСОБА_1
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС»
про стягнення 573672,96 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача Крюкова Н.Т.
від третьої особи не з'явився
Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" пред'явлено позов до відповідача ОСОБА_1 за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому з урахуванням заяви (вх.№1051/25 від 14.01.2025) позивач просить стягнути з відповідача 573672,96 грн, з яких 532460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41212,45 грн заборгованість по процентам. Також позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 6884,07 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач та третя особа явку представників в судове засідання 12.06.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка в сторін та третьої особи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Позивачем подано клопотання (вх.№15554/25 від 11.06.2025) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал". У поданому клопотанні позивач також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Третьою особою подано клопотання (вх.№15488/25 від 11.06.2025) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС».
Третьою особою також подано клопотання (вх.№2456/25 від 05.06.2025) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі та призначення комплексної судової почеркознавчої і технічної експертизи та зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.
В судовому засіданні 12.06.2025 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання (вх.№2456/25 від 04.06.2025) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі та призначення судової експертизи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив таке.
29.04.2021 між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС» (позичальник) укладено кредитний договір №011/0046/01074102, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 570000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно з пунктами 1.2. та 1.3. кредитного договору, кінцевий термін надання кредиту - 29.06.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 29.04.2024 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Пунктами 2.1. та 2.2. кредитного договору передбачено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Відповідно до пункту 3.6. кредитного договору в день укладання договору сторони укладають графік із розрахунку, що позичальник отримує повну суму ліміту в дату укладання договору. У разі надання кредиту (траншу) в сумі, меншій ніж зазначено в пункті 1.1 договору, або пізніше дати укладення договору, графік підлягає викладенню в новій редакції в порядку, передбаченому пунктом 5.13. договору.
Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору виконання зобов'язань позичальника, що виникають (в тому числі виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором, між кредитором і поручителем: ОСОБА_1 , 3086910234. Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору.
Пунктами 5.1.-5.3. кредитного договору передбачено позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця 29 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені пунктом 2.2. договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені пунктом 2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.
Відповідно до пункту 11.4. кредитного договору всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв'язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. В разі виникнення спору між сторонами та його розгляду третейським судом, такий розгляд буде здійснюватися згідно з Регламентом відповідного Третейського суду (далі - Регламент). Підписанням договору кожна із сторін засвідчує, що ознайомилася з Регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення договору на сайті Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» за URL адресою https://sud.aifb.org.Ua/#documents, та Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за URL адресою http:// tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=8
Згідно з пунктами 12.1. та 12.2. кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. Підписання позичальником документів щодо виконання, зміни, припинення договору здійснюється без використання печатки. Такі документи/зміни до договору підписані позичальником/уповноваженою особою позичальника вважаються оформлені належним чином, створюють відповідні юридичні наслідки та не потребують скріплення печаткою позичальника. Розірвання та зміна договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених договором та/або законодавством України.
Додатком №1 до кредитного договору №011/0046/01074102 від 29.04.2021 Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС» (позичальник) узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, відповідно до якого останній платіж позичальник зобов'язаний здійснити до 29.04.2024.
29.04.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/0046/01074102/1, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (основний договір - кредитний договір №011/0046/01074102 від 29.04.2021, який укладений між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС», із змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України сум тощо.
Згідно з пунктом 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до пунктів 3.1.2. та 3.1.3. договору поруки поручитель засвідчує і гарантує, що:
3.1.2. Поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями Основного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим договором;
3.1.3. Поручитель володіє всією необхідною інформацією про позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у тому числі щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов'язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов'язань.
Згідно з пунктом 6.2. договору поруки строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
З метою отримання кредитних коштів 06.05.2021 директором ТзОВ «КВО ВАДІС» направлено АТ «Райффайзен Банк» письмову заяву про видачу коштів згідно кредитного договору №011/0046/01074102 від 29.04.2021.
Згідно з випискою по рахунку позичальника банком дотримано умов кредитного договору та 07.05.2021 видано позичальнику кредит у розмірі 570000,00 грн.
Отже як зазначено у позовній заяві, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав ТОВ «КВО ВАДІС» грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, однак у порушення положень кредитного договору, договору поруки та вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання. Як вказано у позовній заяві, у зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 573672,96 грн, з яких 532460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41212,45 грн заборгованість по процентам.
Необхідно зазначити, що АТ «Райффайзен Банк» зверталося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» із позовом до ТзОВ «КВО ВАДІС» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021.
29.08.2022 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» ухвалено рішення про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк», вирішено стягнути солідарно з ТзОВ «КВО ВАДІС» та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 573 672,96 грн.
Проте, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №873/103/22 судовий наказ в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 у сумі 573 672,96 грн визнано таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі скасуванням ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №873/129/22 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 29.08.2022 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021, оскільки договір поруки не містить третейського застереження про передачу відповідного спору між банком та поручителями у разі його виникнення на вирішення третейського суду.
Судом встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 873/103/22, замінено стягувача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у наказах, виданих на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 873/103/22 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, якою визнано наказ про примусове виконання від 13.03.2023 у справі №873/103/22 таким, що не підлягає виконанню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за Кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021) - на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236).
Отже, як зазначив позивач, з огляду на відсутність виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 щодо повного повернення кредитних коштів, порука не припинилася. Тобто як вказано у позовній заяві, спір між позивачем та відповідачем як поручителем по вказаному вище кредитному договору по суті не вирішено.
13.04.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-58, згідно з пунктом 2.1. якого відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.2. договору відступлення права вимоги відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором пункту 3.2. договору та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.
Пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить: 336533872,91 грн; пеня - 29096,72 грн.
Згідно з пунктами 2.6. та 2.8. договору відступлення права вимоги відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору відступлення права вимоги загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 12720706,62 грн. Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.
22.06.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) підписано додаткову угоду №2 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58, відповідно до пункту 1 якої сторони вирішили внести зміни до пункту 2.8. договору виклавши його в новій (наступній) редакції: « 2.8. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені в додатку № 6 до договору».
Згідно з пунктами 2 та 3 додаткової угоди від 22.06.2023 №2 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 сторони вирішили внести зміни до додатку № 6 до договору виклавши його в новій редакції згідно з додатком №1 до цієї угоди. Додатки до угоди: додаток №1 - нова редакція додатку №6 до договору «Перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі».
14.10.2024 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) підписано додаткову угоду №7 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58, відповідно до пунктів 1 та 2 якої у зв'язку із технічними помилками, що були допущені в реєстрі боржників від 18.04.2023 при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) до пунктів реєстру боржників від 18.04.2023 (додатку до договору) виклавши їх в редакції наведеній в додатку №1 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58. У зв'язку із технічними помилками, що були допущені в додатку №6 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 (далі реєстр поручителів) при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) до пунктів реєстру поручителів (додатку до договору) виклавши їх в редакції наведеній в додатку №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58.
Відповідно до витягу з реєстру боржників по договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 (сума договору: 570000,00 грн; сума основного боргу за кредитом: 532460,51 грн; сума заборгованості по процентах: 177269,98 грн; дата останнього платежу: 31.03.2023).
Згідно з додатком №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до поручителя за договором поруки №011/0046/01074102/1 від 29.04.2021 (поручитель: ОСОБА_1 ; позичальник: ТзОВ "КВО ВАДІС"; кредитний договір: №011/0046/01074102 від 29.04.2021).
На виконання умов договору відступлення права вимоги позивач сплатив первісному кредитору 12720706,62 грн згідно з платіжною інструкцією №71034 від 13.04.2023.
Позивач 04.12.2024 надіслав відповідачу досудову вимогу вих.№22651972, в якій зазначено, що 13.04.2023 AT «Райффайзен Банк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення права вимоги №114/2-58.
У досудовій вимозі вих.№22651972 від 04.12.2024 позивач відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України вимагає виконати зобов'язання протягом 7 днів перед ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором №011/0046/01074102, а саме: негайно погасити заборгованість у сумі 573672,96 грн.
Таким чином позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області, в якій просить стягнути з відповідача 573672,96 грн, з яких 532460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41212,45 грн заборгованість по процентам.
Представник відповідача проти позову заперечив, однак відзив на позовну заяву не подав. Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2025 підтримав подане третьою особою клопотання (вх.№2456/25 від 05.06.2025) про перехід на стадію підготовчого провадження та призначення комплексної судової почеркознавчої і технічної експертизи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку позов задовольнити з таких підстав.
Згідно із часиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 29.04.2021 між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС» (позичальник) укладено кредитний договір №011/0046/01074102, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 570000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Факт надання банком кредитних коштів позичальнику підтверджується матеріалами справи, а саме банківською випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк» від 19.12.2023. Банківською випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк» також підтверджується здійснення позичальником часткових оплат в рахунок погашення заборгованості. Вказана банківська виписка долучена позивачем до позовної заяви.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, загальний розмір заборгованості позичальника становить 573672,96 грн, з яких 532460,51 грн заборгованість по тілу кредиту та 41212,45 грн заборгованість по процентам. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідачем не спростовано наявність зазначеного боргу.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Як встановлено судом, 29.04.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/0046/01074102/1, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (основний договір - кредитний договір №011/0046/01074102 від 29.04.2021, який укладений між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС», із змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України сум тощо.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-58, згідно з пунктом 2.1. якого відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною. До вказаного договору укладено додаткові угоди про внесення змін до договору відступлення права вимоги.
На виконання умов договору відступлення права вимоги позивач сплатив первісному кредитору 12720706,62 грн згідно з платіжною інструкцією №71034 від 13.04.2023.
Матеріалами справи, а саме витягом з реєстру боржників по договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 підтверджується, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором №011/0046/01074102 від 29.04.2021 (сума договору: 570000,00 грн; сума основного боргу за кредитом: 532460,51 грн; сума заборгованості по процентах: 177269,98 грн; дата останнього платежу: 31.03.2023).
Згідно з додатком №2 до додаткової угоди №7 від 14.10.2024 до договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58 первісний кредитор передав, а новий кредитор (позивач) прийняв належне первісному кредитору право вимоги до поручителя за договором поруки №011/0046/01074102/1 від 29.04.2021 (поручитель: ОСОБА_1 ; позичальник: ТзОВ "КВО ВАДІС"; кредитний договір: №011/0046/01074102 від 29.04.2021).
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 532460,51 грн заборгованості по тілу кредиту та 41212,45 грн заборгованості по процентам є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо клопотання третьої особи (вх.№2456/25 від 05.06.2025) про повернення на стадію підготовчого провадження та призначення комплексної судової почеркознавчої і технічної експертизи та зупинення провадження у справі на час проведення експертизи суд зазначає таке.
Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті (Постанова ВС КГС від 14.03.2023 у справі № 921/174/21).
Як передбачено нормами статті 182 Господарського процесуального кодексу України, саме у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (частина 1 статті 185 Господарського процесуального кодексу України).
Перш за все необхідно зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВО ВАДІС» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ухвалою суду від 25.03.2025, яку третя особа отримала 18.04.2025. При цьому в судовому засіданні 08.05.2025 підготовче провадження у справі було закрито, і суд не знаходить дійсно вагомих підстав для повернення на стадію підготовчого провадження.
Слід зазначити, що відповідачем ОСОБА_1 (його представником) подано пояснення (вх.№5599/25 від 04.03.2025), в якому відповідачем визнається факт укладення кредитного договору та договору поруки, а також визнається факт наявності простроченої заборгованості. При цьому слід наголосити, що кредитний договір, додаток № 1 до договору, заява про перерахування кредитних коштів від 06.05.2021 від ТзОВ "КВО ВАДІС" підписаний ОСОБА_1 , який був директором товариства.
При цьому матеріалами справи, а саме банківською випискою з рахунку клієнта АТ «Райффайзен Банк» підтверджується як сам факт видачі кредиту, так і факт неодноразового здійснення часткових оплат Товариством з обмеженою відповідальністю "КВО ВАДІС" в рахунок погашення заборгованості за кредитом, що є діями, які свідчать про визнання факту укладення кредитного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "КВО ВАДІС" та його виконання.
Відповідачем у поясненні (вх.№5599/25 від 04.03.2025) та неодноразово в подальшому заявлялося клопотання про відкладення судового засідання (оголошення перерви) з метою надати можливість укласти з позивачем мирову угоду.
При цьому жодних заяв, клопотань чи пояснень щодо невизнання існування кредитних правовідносин з банком, про які зазначено у позовній заяві, відповідач не подавав.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, з огляду на що в даному випадку підстав для повернення на стадію підготовчого провадження з метою призначення експертизи суд не знаходить.
З огляду на викладене, в судовому засіданні 12.06.2025 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання (вх.№2456/25 від 04.06.2025) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі та призначення судової експертизи.
При зверненні до суду із позовної заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 6884,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2024 №7516.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 6884,08 грн витрат по сплаті судового, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Крім того позивачем заявлено до стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Апологет» (виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0103, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно з пунктами 2.1.-2.3. договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком №1 до договору. Додаток №1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації пунктів 1.1. та 1.2. договору сторонам не потрібно пред'являти будь якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред'явлення особам, вказаним в пункті 1.1. в якості підтвердження повноважень виконавця. Детальна інформація про справу, ціна послуг, та інші умови визначається у замовленні, яке є невід'ємною частиною цього договору.
01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Апологет» (виконавець) підписано замовлення №15 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, відповідно до якого клієнт замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги із супроводу судової справи зі стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги щодо якої належить клієнту стосовно боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за кредитним договором №011/0046/01074102 на підставі договору поруки №011/0046/01074102/1.
Вартість наданих послуг відповідно до підписаного сторонами замовлення від 01.11.2024 №15 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 становить 5000,00 грн.
Відповідно до детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 виконавець надає клієнту такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв; погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта - 3 год 30 хв; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. (всього - 6 год 30 хв).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником відповідача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ідентифікаційний код 35234236) заборгованість за кредитним договором № 011/0046/01074102 від 29.04.2021 в розмірі 573672,96 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 532460,51 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 41212,45 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6884,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя Петрашко М.М.