79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.06.2025 Справа № 914/1225/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Приватного підприємства «Агротем»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ»
про: стягнення 12 678,81 грн
без виклику сторін,
16.04.2025 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агротем» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» про стягнення 12 678,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їхні електронні кабінети, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписану відповідальним працівником.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач, всупереч умовам договору поставки №080623/01П від 08.06.2023 року, неналежно виконав свої зобов'язання в частині оплати у встановлений в зобов'язанні строк, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 12 678,81 грн.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2025р.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
08.06.2023р. між Приватним підприємством «Агротем» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» (далі - Покупець) укладений договір поставки №080623/01П.
Згідно із п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язувався передати (поставляти) на умовах даного Договору Покупцеві Товар, визначений у Специфікації (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний Товар і оплачувати його на умовах даного договору.
Відповідно до п.1.2. Договору, кількість і асортимент Товару, визначається кожного разу в узгоджених з Постачальником замовленнях (надалі - Замовлення) Покупця. Замовлення вважається прийнятим до виконання, і Постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення Постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення на адресу електронної пошти Постачальника або момент доставки замовлення Постачальнику на електронній пошті.
Згідно із п.1.8. Договору, сторони погоджуються, що згідно даного Договору поставка Товарів здійснюється, як на склади Покупця, так і на роздрібні торгові точки Вантажоотримувачів, що визначаються Покупцем.
Згідно з п.1.11. Договору, Покупець підписанням даного Договору підтверджує наявність у Вантажоотримувача, який здійснює фактичне отримання Товару від Постачальника, всіх необхідних повноважень, пов'язаних із прийманням Товару від Постачальника за кількість, якістю, наявністю та належним оформленням товаросупровідної документації, в тому числі права підпису будь-яких актів та інших документів, пов'язаних із передачею-прийманням Товару від Постачальника.
Перелік Вантажоотримувачів наявний в Додатку №11 від 01.05.2023 року до Договору поставки №080623/01П від 08.06.2023р., в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю «Футуро Трейд» згідно даного Додатку є вантажоотримувачем.
Відповідно до п. 3.1. Договору, покупець здійснює 100% оплату вартості відвантаженої партії Товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом переказу відповідних коштів на банківський рахунок Постачальника. Датою поставки є дата вказана у товаросупровідній накладній.
Згідно з п. 4.5.1 Договору, при отриманні Товару Покупцем Сторони підписують товарно-транспорту та видаткову накладні. При отриманні Товару Вантажоотримувачем, визначеним Покупцем та зазначеним у Додатку №5 до Договору, представником Постачальника та Вантажоотримувача підписується та затверджується печаткою Вантажоотримувача товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. Моментом здійснення поставки Товару та виникнення зобов'язання Покупця по оплаті за поставлений Товар є підписання та затвердження печаткою Вантажоотримувача товарно-транспортної накладної та видаткової накладної між Постачальником та Покупцем або Вантажоотримувачем.
На виконання умов даного Договору, поставка Товару була здійснена позивачем в дні та на суму зазначену в наступних Видаткових накладних (з врахуванням акту звіряння розрахунків від 31.03.2025 року), а саме:
- Видаткова накладна №24968 від 20.10.2023 року, вартість Товару, що був поставлений відповідно до Договору та згідно замовлення становить - 10 119,96, 00 грн. з ПДВ, який Відповідач оплатив частково, заборгованість становить - 5 132,01 грн.;
- Видаткова накладна №25141 від 23.10.2023р., поставлено Товар на загальну суму - 2 207,98 грн., з яких сума заборгованості становить -2 207,98 грн;
- Видаткова накладна № 25349 від 25.10.2023р., поставлено Товар на загальну суму - 3 079,18 грн., з яких сума заборгованості становить - 3 079,18 грн.
В порушення умов Договору, станом на дату подання позову, Відповідач не здійснив остаточний розрахунок із Позивачем, в результаті чого у Відповідача утворилася заборгованість за поставлений Товар в сумі - 10 419,17 грн.
Крім цього, Позивачем були нараховані 3% річних за період з 04.11.2023 року по 16.04.2025 року у сумі 453,02 грн. та інфляційні втрати за період з 04.11.2023 року по 16.04.2025 року у сумі 1 806,62 грн.
Матеріали справи містять вимогу Позивача №272, адресовану Відповідачу, з відміткою про дату отримання: 17.10.2024 року, щодо погашення заборгованості у сумі 10 419,17 грн. впродовж 14 календарних днів.
Матеріали справи містять вимогу Позивача №53, адресовану Відповідачу, з відміткою про дату отримання: 18.03.2025 року, щодо погашення заборгованості у сумі 10 419,17 грн. впродовж 7 календарних днів.
31.03.2025 року між Позивачем і Відповідачем підписаний Акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2023 року по 31.03.2025 року, з якого слідує заборгованість Відповідача на суму 10 419,17 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткових накладних, Позивачем поставлено Відповідачу Товар, зокрема, на суму 10 419,17 грн.
Натомість, Відповідач за отриманий товар не розрахувався. Матеріали справи протилежного не містять.
Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від Позивача Товару.
Доказів виконання зобов'язань перед Позивачем у повному обсязі Відповідач суду не надав.
З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право Позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним Відповідачем.
Отже, оскільки Позивачем було належним чином виконано умови договору в частині поставки Відповідачу Товару, строк оплати за поставлений товар настав, а Відповідачем не було оплачено такий Товар, про що він і не заперечив, враховуючи відсутність доказів оплати в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 10 419,17 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.
Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача належить сума основного боргу, яка з урахуванням часткової оплати складає 10 419,17 грн.
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані Відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у Позивача права на отримання від Відповідача грошових коштів у розмірі неоплаченої вартості Товару.
Оскільки Відповідачем не здійснено оплату за отриманий Товар в повному обсязі та у встановлені договором строки, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 806,62 грн. інфляційних втрат, 453,02 грн.- 3% річних.
Суд перевірив розрахунок нарахованих сум та дійшов висновку, що такі нараховано арифметично невірно щодо суми 3% річних, так як Відповідачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення визначеного договором строку оплати у перший робочий день після вихідного дня, відповідно прострочення за видатковою накладною від 25.10.2023р. №25349 розпочалось 7.11.2023р., оскільки 04.11.2023р. (десятий день строку оплати) припадає на суботу (вихідний, не робочий день), тому за розрахунком суду стягненню з Відповідача підлягає 452,26 грн. 3% річних.
Відтак, решта нарахованої суми 3% річних заявлено Позивачем необгрунтовано до стягнення з Відповідача, відповідно у стягненні таких належить відмовити за безпідставністю.
Щодо сум інфляційних втрат, то за розрахунком суду такі склали більшу суму, аніж заявлено Позивачем, яка склала 1 892,20 грн., однак враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, до стягнення з Відповідача підлягає до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі заявленому Позивачем, а саме 1 806,62 грн.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення Відповідачем прав Позивача щодо отримання своєчасної та повної плати за Товар. Відповідач, у свою чергу, доказів на спростовування такої обставини не подав, власного контрозрахунку не надав, доказів сплати заборгованості в повному розмірі також. Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково у встановленому вище розмірі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №ПН3334059 від 16.04.2025р. на суму 3 028,00 грн.
Водночас, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо можливості повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Однак, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд, судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Позовна заява у справі №914/1225/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.
Отже, за подання позовної заяви з одною вимогою майнового характеру Позивач мав сплатити 2 422,40 грн, а сплатив 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, у Позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір у справі виник з вини Відповідача, судовий збір слід покласти на нього повністю, а саме у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» (адреса: 79018, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шараневича І., будинок, 1 ; ідентифікаційний код 43023513) на користь Приватного підприємства «Агротем» (адреса: 82427, Україна, село Добряни, Стрийський р-н, Львівська обл., Стрийська ТГ, вулиця Забава, будинок, 13; ідентифікаційний код 31742132) заборгованість за договором поставки №080623/01П від 08.06.2023 року у сумі 10 419,17 грн. основного боргу, 452,26 грн. 3% річних, 1 806,62 грн. інфляційних втрат та 2 422,40 грн. судового збору.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.