24.06.2025 Справа № 914/1920/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши матеріали заяви: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до боржника: Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, м. Львів,
про видачу судового наказу: про стягнення заборгованості у розмірі 498,51 грн
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка заборгованості у розмірі 498,51 грн.
Розглянувши заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №Г-11334-18 від 26.07.2018.
Боржник взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав: орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась ним не в повному обсязі, в результаті чого, як вбачається із довідки про заборгованість з орендної плати №4-2302-27096 від 20.05.2025 допущено заборгованість на загальну суму 498,51 грн, за період: липень 2019 року - липень 2022 року.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
Таким чином, з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за Договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка заборгованості у розмірі 498,51 грн.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Березяк Н.Є.